WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Особливості захисту внутрішніх ринків країн центрально-східної європи в умовах інтеграції до ЄС - Реферат

Особливості захисту внутрішніх ринків країн центрально-східної європи в умовах інтеграції до ЄС - Реферат

гіпотетичні господарства розміром 20 га).
Основна мета наведеного дослідження - продемонструвати, що сільське господарство країн-кандидатів отримає переваги від членства в ЄС навіть без прямих компенсаційних виплат та за дії базового для встановлення квот більш пізнього періоду. Обсяг виробництва зернових культур у Польщі зросте на 17%,тваринництва - понад 30%, сукупний дохід - майже на 35%. Водночас, якщо Польщі буде надано право отримувати компенсаційні виплати, а за базовий буде взято більш давній період, то обсяг продукції тваринництва зросте майже на 50% протягом 2002-2007 рр., а обсяг сукупного доходу до кінця цього періоду збільшиться аж на 225%.
Однак польський уряд без ентузіазму поставився до викладених вище пропозицій, вказуючи, що проведений аналіз не відображає дійсності, оскільки господарства розміром 20 га не є нормою в країнах-кандидатах, а визначення базовим більш ранній період передбачає завищення розриву у цінах між країнами-кандидатами та ЄС. Твердження Європейської Комісії про те, що надання повного обсягу компенсаційних виплат польським фермерам перешкоджатиме реструктуризації спростовувалося тим, що розмір виплат залежав від площі землі, обсягу виробленої продукції чи поголів'я худоби. Вагомим аргументом польської делегації було і те, що прийняття пропозицій ЄС призведе до ситуації, коли Польща стане нетто-вкладником в бюджет ЄС - до 1 млн євро в рік, і це, якщо вступ відбудеться у 2004 р., збігатиметься з періодом, коли витрати країни на обслуговування зовнішнього боргу досягнуть максимуму [5].
З огляду на подібний опір й інших країн Центрально-Східної Європи, Європейська Комісія зрештою пом'якшила свої початково жорсткі умови. Погоджена сторонами позиція була прийнята на Копенгагенському саміті. Погоджено й десятирічний перехідний період, однак графік прямих компенсаційних виплат змінено на більш сприятливий для країн-кандидатів. Розмір базових виплат залишився на тому самому рівні - 25% у 2004 р., 30% у 2005 р., 35% - у 2006 р., до 2013 р. він досягне свого максимального рівня. Нові країни-члени можуть за бажанням збільшити ці виплати або до 55% від загального рівня виплат в ЄС-15 у 2004 р. з прогресивним зростанням (рис. 2), або до загального рівня прямої підтримки, що надавалася фермерам у нових країнах-членах перед вступом, плюс 10%.
Одночасно з реформою Спільної аграрної політики ЄС в рамках "Agenda 2000" Європейська Комісія розробила для кожної країни документ "Партнерство заради вступу", що є ключовим елементом інтенсифікації стратегії допомоги країнам-кандидатам в їхній підготовці до інтеграції. Цілі й завдання цих документів стали основою Національних програм підготовки країн Центрально-Східної Європи до членства в ЄС, що передбачали два етапи: ревіталізація (1999-2001 рр.) та адаптація (2002 - дата вступу до ЄС). Складові етапу ревіталізації - скринінг (пристосування та моніторинг нормативно-правової бази) та твінінг (створення дієвої системи консалтингу, яка спиралася б на органи державного управління).
Хоча спільна сільськогосподарська політика дедалі більше підпорядковує собі аграрну політику нових країн-членів, і сьогодні існує чимало напрямів і заходів у цій сфері, що мають чітко означену національну специфіку. Так, чеський уряд зберіг за собою можливості формування сільськогосподарської політики у таких сферах, як специфічні умови здійснення прямих платежів, спрямування та структура підтримок розвитку сільського господарства тощо.
Загалом процес відкриття ринків країн Центрально-Східної Європи, що розпочався наприкінці 80-х років ХХ ст., відбувався досить швидкими темпами. Важливу роль у цьому відіграли міжнародні зобов'язання, зумовлені членством цих країн в СОТ, Угодами про асоціацію з ЄС, іншими преференційними угодами. Вони не лише прискорили сам процес лібералізації, а й допомогли зберегти його здобутки, попереджуючи можливість руху в протилежному напрямку. Європейські угоди стали важливим чинником зовнішнього тиску на прискорення реформування зовнішньоторговельної сфери цих країн та створення передумов для їхньої повноцінної інтеграції в ЄС.
З урахуванням трансформаційних перетворень, що відбувалися в економіці країн ЦСЄ, в Європейські угоди було включено низку пільгових умов, які дозволяли пом'якшити можливі негативні наслідки для економік цих країн на першому етапі лібералізації. Зокрема країни домоглися асиметрії у взаємному відкритті ринків, перехідних періодів для окремих галузей з метою їхньої адаптації до ринкових умов, права використання односторонніх охоронних заходів та селективних тарифних обмежень, а також широкого спектра нетарифних бар'єрів у торгівлі тощо.
Сфера сільського господарства виявилася однією з найбільш чутливих як для країн-кандидатів, так і для країн-членів ЄС. Ще на початку 90-х років держави ЦСЄ почали активно впроваджувати охоронні заходи у цій сфері. Однак окремі важливі питання (розмір прямих виплат та квотування продукції) вирішувалися на двосторонньому рівні, де результат залежав як від особливостей структури національної економіки сторін, так і від послідовного та кваліфікованого відстоювання національних інтересів на переговорах.
У цілому, як виявилось пізніше, ефективна та збалансована політика захисту внутрішнього ринку була однією з важливих передумов переходу країн Центрально-Східної Європи на ринкові принципи функціонування їхніх національних економік.
Для України, що проголосила курс на європейську інтеграцію, зазначений досвід захисту національних ринків країнами ЦСЄ є необхідним для ефективного реформування зовнішньоторговельної сфери.
Зважаючи на трансформаційний стан розвитку національної економіки, Україна має всі підстави, щоб в процесі майбутніх переговорів з ЄС щодо взаємної лібералізації ринків домагатися асиметрії у відкритті ринків, встановлення перехідних періодів (терміном до 10 років), а також використання односторонніх охоронних заходів для окремих галузей. Зокрема це сільське господарство, банківсько-фінансовий сектор та окремі сектори, що мають преференційні умови (авіаційний транспорт, телекомунікації), а також сфера охорони навколишнього середовища.
Митно-тарифна політика держави повинна спрямовувалась як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію "тіньових" потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника. Зважаючи на те, що в рамках ЄС передбачено тарифний захист для окремих секторів економіки, Україні необхідно ввести селективні тарифні обмеження для тих галузей, що можуть зазнати найбільших втрат у процесі лібералізації ринку. Передусім до таких галузей належать сільське господарство та автомобілебудування. Крім цього, оскільки Україна є транзитною державою, важливим аспектом торговельного режиму є передбачуваність та прозорість митної політики в транспортній галузі. Тому до застосування
Loading...

 
 

Цікаве