WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Особливості захисту внутрішніх ринків країн центрально-східної європи в умовах інтеграції до ЄС - Реферат

Особливості захисту внутрішніх ринків країн центрально-східної європи в умовах інтеграції до ЄС - Реферат


Реферат на тему:
Особливості захисту внутрішніх ринків країн центрально-східної європи в умовах інтеграції до ЄС
Процес інтеграції країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) в ЄС передбачав реформування та лібералізацію їхньої зовнішньоторговельної політики шляхом ліквідації державної монополії у сфері зовнішньої торгівлі, зниження митних тарифів і скасування більшості кількісних обмежень на міждержавний рух товарів і послуг. Разом з тим в умовах перехідного періоду на початку 90-х років ХХ ст. відбувався процес реформування і реструктуризації більшості галузей національного виробництва країн ЦСЄ, які не мали досвіду міжнародної конкуренції і функціонування в ринкових умовах. Природно, що різке і незбалансоване відкриття внутрішніх ринків для іноземних товарів та послуг могло завдати непоправної шкоди окремим національним галузям, що перебували на початковій або перехідній стадії свого розвитку.
Тому з метою адаптації національних виробників до діяльності в умовах жорсткої конкуренції, поряд з політикою лібералізації зовнішньої торгівлі, країни Центрально-Східної Європи здійснювали політику захисту внутрішнього ринку, яка була гармонійно інтегрованою в загальний процес реформування зовнішньоторговельної сфери. Основні завдання такої політики: створення поля для ефективної конкуренції як стимулу економічного зростання та вдосконалення умов діяльності національних підприємств на внутрішньому ринку країни.
Обравши курс на європейську інтеграцію, Україна стала на шлях комплексного реформування усіх сфер суспільного життя відповідно до європейських стандартів. Тому державі необхідний комплексний аналіз інструментів та механізмів, що можуть бути використані для захисту національних інтересів на внутрішньому ринку за умов його лібералізації.
Важливим у цьому є досвід країн з перехідною економікою. У даній роботі проаналізовано механізми захисту внутрішнього ринку країн ЦСЄ в умовах інтеграції в Європейський Союз, а також можливості застосування їхнього досвіду в Україні. Зважаючи на те, що структура економіки Польщі наближена до економіки України, дослідженню польського досвіду приділено значну увагу.
Процес інтеграції країн Центрально-Східної Європи в ЄС розпочався ще наприкінці 80-х років ХХ ст. з підписання широкого спектра угод. У цей час Європейський Союз ще ані економічно, ні політично не був готовим до розширення. Однак вже у 1990 р. було укладено перші угоди про торгівлю й економічне співробітництво, а наприкінці 1991 р. розпочався процес підписання угод про асоціацію. В 1992 р. набули чинності Тимчасові торговельні угоди, які через два роки було замінено Європейськими угодами, що передбачали комплексне пристосування господарських і правових систем до існуючих в ЄС. Однією з головних умов цих документів було створення зони вільної торгівлі більшістю промислових товарів (за винятком текстилю і виробів, що підпадали під регулювання Європейського об'єднання вугілля і сталі) [2].
Водночас у Європейських угодах було закладено низку пільгових для країн ЦСЄ положень, що мало зробити процес відкриття їхніх національних ринків менш болісним. Так, відповідно до Європейських угод лібералізація ринків сторін протягом перших п'яти років здійснювалася асиметрично, що полягало в односторонньому відкритті ринків з боку ЄС. Однак після закінчення цього терміну процес взаємної лібералізації мав бути завершеним повністю.
Також з метою адаптації національних галузей до ринкових умов країнам було встановлено різні за тривалістю перехідні періоди, які з часом були скорочені. Так, до кінця перехідного періоду (2004 р.) Польща зберігала право охорони своїх інтересів у галузі накопичення державної власності, що була предметом приватизації. Зокрема йшлося про власність, використання, продаж і оренду нерухомості, трансакційні операції і посередництво в торгівлі нерухомістю, природними ресурсами і пов'язаною з ними діяльністю, а також юридичні послуги.
Важливим інструментом захисту національних інтересів країн-кандидатів було і право на використання односторонніх охоронних заходів (хоча й за погодженням обох сторін) [11]. Такі заходи могли застосовуватися як щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією, так і з метою протидії таким негативним явищам, як надмірний експорт, демпінг, загроза імпорту певного виду товару для національних виробників, а також для обмеження експорту, імпорту чи транзиту у випадках, обумовлених з точки зору публічної моральності, соціальної політики, суспільної безпеки, інтелектуальної і промислової власності тощо.
Окрім цього, Польща, намагаючись підтримати вітчизняного виробника, застосовувала селективні тарифні обмеження, що було закріплено відповідними угодами з ЄС. З цією метою в 1991 р. було введено гнучкий митний тариф, що передбачав застосування 9-ти рівнів митних ставок: від 0% до 45% (наприклад, товари промислового призначення - 25%, продукти харчування і вироби текстильної промисловості - 25 %-30%, предмети розкошу - 35%-45%), а також інші тарифні обмеження імпорту [17].
Використання нетарифних бар'єрів стало чи не найбільш поширеним інструментом захисту національних ринків і серед країн-кандидатів, і країн-членів ЄС. Так, наприклад, у 1994 р. кількість імпорту, до якого застосовувалися нетарифні бар'єри в Угорщині складала 19,5%, у той час як в ЄС - 16,5%. У Чехії, яка для захисту національних інтересів взяла за основу правові рамки раніше діючої системи ліцензування, на імпортовану продукцію харчування та сільського господарства накладалися спеціальні компенсаційні збори для приведення їх ціни у відповідність з рівнем цін на продукцію національного виробника [12] і які обраховувалися в процентному розмірі від митної вартості продукції або в формі визначеної суми за одиницю продукції.
Важливе місце серед інструментів нетарифного захисту посідали охоронні заходи, пов'язані з технічними, санітарними чи екологічними стандартами. Яскравим прикладом цього є запроваджена в ЄС 7 квітня 1993 р. цілковита заборона на імпорт живих тварин (парнокопитних) і м'яса з цілого регіону Східної Європи, де було вжито відповідних заходів [16].
У цілому країни ЦСЄ намагалися поступово лібералізувати свій зовнішньоторговельний режим. Про це свідчить суттєве протиріччя, яке виникло в Угорщині між незвичайно високим рівнем відкритості економіки для залучення іноземного капіталу та явним небажанням керівництва країни відкривати національні ринки для іноземних товарів і послуг. Крім цього, політика стабілізації, що здійснювалася в країнах Центрально-Східної Європи на початку 90-х років, аж ніяк не сприяла цьому процесу. Навпаки, стабілізаційні заходи 1995 р. в Угорщині свідчили про значний відхід від курсу лібералізації шляхом введення додаткових 8% тимчасових мит на імпортні товари за винятком продукції енергетики та машинобудування.
Loading...

 
 

Цікаве