WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Вектори регіональної економічної інтеграції україни: зовнішні чинники та внутрішні передумови - Реферат

Вектори регіональної економічної інтеграції україни: зовнішні чинники та внутрішні передумови - Реферат

на Захід, насамперед у ЄС та НАТО, і було поставлене завдання перетворення Росії на сучасну велику державу, незалежну від економічних центрів Заходу [41]. Можна говорити про змістовний вакуум концепції "у Європу разом з Росією" за сучасних умов та непереконливість твердження, що ЄС не зможе перетворитися на справді незалежний і потужний центр сили, здатний конкурувати зі США, без тісної взаємодії з Росією та її сателітами, до яких відносять і Україну [2, 843]. Перетворення ЄС на такий центр після розширення в 2004 р. - це лише питання часу.
Логіка інтеграційного процесу базується на наявності міцних економічних зв'язків між країнами, взаємної торгівлі та інвестицій. Поглиблення економічних взаємозв'язків між "старою" і "новою" Європою стало однією з основних передумов останньої "хвилі" євроінтеграції. Зовнішньоторговельний оборот країн ЦСЄ зі "старою" Європою (ЄС-15) напередодні набуття членства в ЄС значно розширився: якщо у 1990 р. 45% експорту з країн ЦСЄ припадало на ЄС, то у 2003 р. - вже 68%, імпорт з країн ЄС збільшився з 45% до 60% відповідно. Також зросла частка країн-кандидатів у зовнішньоторговельному обороті країн ЄС, у 1990-2001 рр. імпорт з країн-кандидатів зріс з 5,2% до 12% загального обсягу імпорту країн ЄС-15, експорт - з 3 % до майже 10% [14, 74-75]. Рівень торговельної інтеграції України і країн ЄС-25 на сьогодні є вдвічі нижчим, ніж у країн - нових членів ЄС напередодні вступу: в 2004 р. експорт у країни ЄС-25 становив 30%, у 2005 р. - 26% загального обсягу українського експорту (табл. 1). Імпорт з цих країн становив близько третини всього імпорту товарів і послуг. Отже, сучасний рівень інтегрованостіекономіки України з ЄС за показниками взаємного товарообігу є значно нижчим, ніж він був у країнах-кандидатах напередодні вступу до ЄС. Поки що немає підстав для того, щоб сприймати Україну як важливого партнера для ЄС, і слід визнати наявність істотних проблем "економічної сумісності", як стверджує В. Сіденко [4, 78].
Обсяги експорту з України у країни СНД у 2004-2005 рр. практично зрівнялися з обсягами експорту у країни ЄС-25, разом з тим близько половини імпорту надходило з країн СНД (насамперед з Росії). Україна набагато більше залежить від Росії, ніж Росія від України: у 2005 р. торговельний оборот між двома країнами становив 20,2 млрд дол. США, 5,9% зовнішньоторговельного обороту Росії і 35% - України. Можна стверджувати про недостатній рівень інтегрованості економіки України ані в ЄС, ані в СНД, тобто відсутність вагомих економічних передумов для поглиблення інтеграції в обох напрямах. Набагато вищим є рівень інтегрованості між Росією та ЄС: у 2004 р. 52,5% зовнішньоторговельного обороту Росії припадало на країни ЄС, при цьому майже 4/5 іноземних інвестицій у цю країну мали походження з ЄС [42]. У той же час на країни СНД припадало лише 15 % зовнішньоторговельного обороту Росії. Ці показники є додатковим підтвердженням суто політичного підтексту проекту ЄЕП.
Частка інвестицій в Україну з країн ЄС значно перевищує відповідну частку російських інвестицій. Намітилася тенденція щодо зростання обсягів інвестицій з країн ЄС - лише протягом 2005 р. вони зросли з 4,9 до 11,7 млрд дол., що становить майже 72% загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. У відносному вимірі обсяги іноземних інвестицій в Україну залишаються недостатніми, якщо розглядати їх як передумову для поглиблення інтеграції. На кінець 2004 р. обсяги прямих іноземних інвестицій у країнах ЦСЄ та Балтії становили 25-35% ВВП, в Україні - 14% [43]. Досі відсутня достатня політична підтримка для поглиблення інтеграції України в ЄС, що здатен генерувати європейський бізнес, економічні інтереси якого в Україні поки що мають локальний характер. Водночас зростає вплив російського капіталу у стратегічно важливих секторах української економіки, прямі іноземні інвестиції з Росії на кінець 2005 р. перевищували 0,8 млрд дол. (4,9% іноземних інвестицій), а з урахуванням російських інвестицій з офшорних зон ця частка оцінюється у 14% [44, 74]. Російські інвестори контролюють значну частку підприємств (понад 50%) у таких секторах, як телекомунікації, кольорова металургія та нафтопереробка.
Окремо слід акцентувати увагу на інтеграційних процесах у фінансовому секторі. Сценарії і характер інтеграції фінансового сектору України в зовнішні ринки протягом 2006-2010 рр. мають визначати вектори майбутньої політичної інтеграції країни. З одного боку, Україна є країною потенційної експансії європейських банків. Позитивними зрушеннями у цій сфері став продаж трьох українських системних банків середнім за розмірами європейським транснаціональним фінансовим групам (ТФГ) у 2005-2006 рр. Водночас Україна є сферою стратегічних інтересів російського фінансового капіталу. Проте сукупний російський банківський капітал становить лише близько 3% банківського капіталу країн ЄВС, що свідчить про його суто технічну неготовність до стратегічних інвестицій у фінансовий сектор України. Проблема активізації російського фінансового капіталу на українському ринку та тенденції у цій сфері досліджуються у роботі Н. Шелудько. Вона звертає увагу на діаметральну протилежність інтеграційних пріоритетів розвинутих країн та країн, що розвиваються. Перші намагаються розширити коло своїх економічних сателітів, другі - протидіяти руйнівним наслідкам глобалізації [16, 85]. Росія не є розвинутою країною, але банки цієї країни доволі агресивно входять на український ринок, що розглядається автором як потенціал нестабільності (вірогідним наслідком такої експансії може стати вивезення ресурсів, залучених в Україні, і гальмування темпів економічного зростання) [14, 82].
Сьогодні для України потрібна цілеспрямована політика "відкритих дверей" для західного фінансового капіталу, що сприятиме залученню західних інвестицій у реальний сектор (так званий ефект "локомотива" [15 , 85]). Сценарії розвитку інших країн свідчать, що інвестиції у фінансовий сектор стали міцним фундаментом для зростання інвестицій у реальний сектор, тобто існує причинно-наслідковий зв'язок: "фінансова інтеграція ? зростання інвестицій у реальний сектор", що має стати важливим елементом інтеграційної стратегії України. Економічні позиції ТФГ не залежать від наближеності до влади, що має прискорити руйнування євразійської традиції економічних відносин в Україні, яка склалась історично [14, 83]. Це створить економічні передумови для підвищення результативності прозахідної інтеграційної політики України.
Географічні розміри та економічний потенціал на дають підстав для віднесення України до самостійних гравців у глобальному
Loading...

 
 

Цікаве