WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Вектори регіональної економічної інтеграції україни: зовнішні чинники та внутрішні передумови - Реферат

Вектори регіональної економічної інтеграції україни: зовнішні чинники та внутрішні передумови - Реферат

дії на національних ринках компаній з інших країн ЄЕП [27, 65-66].
Неоднозначними залишаються підходи Росії до інтеграції з ЄС. Сучасна стратегія розвитку відносин Росії та ЄС у середньостроковій перспективі (до 2010 р.) не передбачає приєднання або асоціацію. У 2007 р. закінчиться термін дії Угоди про партнерство і співробітництво між Росією і ЄС. Проте сторони не готові до поглиблення інтеграції. Н. Арбатова цілком правильно пов'язує вибір вектора інтеграції Росії з моделлю майбутнього політичного і соціально-економічного розвитку країни [25]. Вона вважає, що Росії доцільно поглибити діалог щодо інтеграції у сферу ЄС, укласти у 2007 р. нову Угоду з перспективою асоціації з ЄС. Проте практична реалізація такого сценарію є малоймовірною.
Росія не готова прийняти європейські правила гри і ввійти в європейськуінституціональну систему як рівноправний партнер. Т. Бордачов вважає, що ЄС необхідно відмовитися від стратегії експорту інститутів та вимог щодо прийняття європейських стандартів (acquis communautaire), оскільки Росію не влаштовує статус "молодшого партнера", об'єкта інспекцій і повчань. На відміну від країн ЦСЄ та деяких країн СНД, Росія принципово не може бути інтегрована у ЄС і НАТО і не орієнтується на прийняття acquis communautaire. Замість цього пропонується обмежитися так званою "функціональною інтеграцією" в окремих сферах та секторах (насамперед паливно-енергетичному та транспортному). Стратегічною альтернативою і формальним закріпленням такої функціональної інтеграції стала погоджена між ЄС і Росією концепція спільного європейського економічного простору, яка передбачає створення чотирьох спільних просторів з ЄС (європейського економічного простору; простору свободи, безпеки і правосуддя; простору зовнішньої безпеки; простору наукових досліджень та освіти) на основі рівноправних відносин партнерства і співробітництва [28, 56].
Загострюється політична та економічна конкуренція між ЄС та Росією щодо поширення впливу та зміцнення стратегічних позицій [7]. ЄС не зацікавлений у формуванні в Європі "іншого регіонального об'єднання держав на зразок Європейського Союзу, яке може виникнути на терені колишнього Радянського Союзу", що зумовлено посиленням міжнародної конкуренції по лінії ЄС - НАФТА та ЄС - АСЕАН [5, 15]. На відміну від концепції рівноправного партнерства ЄС ("сильний центр - сильна периферія"), Росія націлена на побудову на пострадянському просторі моделі з одним регіональним лідером ("сильний центр - слабка периферія") [3, 284-288], який визначатиме правила гри для інших учасників.
Зміни на пострадянському просторі у 2004-2005 рр., загострення політичної конкуренції між Росією та ЄС щодо поширення впливу та зміцнення стратегічних позицій зумовили еволюційні зрушення в їхніх інтеграційних стратегіях. Враховуючи несприятливі для Росії внутрішньополітичні зміни в Україні 2004-2005 рр., які поставили під загрозу власне "формальну інтеграцію" у формі проекту ЄЕП, очікуються суттєві коригування зовнішньополітичної стратегії стосовно України. Для російського капіталу бажаним є закріплення України в орбіті впливу Росії. Для цього проект ЄЕП необхідно замінити на реалістичніший формат інтеграції, оскільки стало зрозуміло, що на поточному етапі передчасно створювати міждержавні органи. Замість цього пропонується проведення регулярних форумів з обміну інформацією (так звана модель відкритого регіоналізму). Як аналог наводиться Південно-Східна Азія, де, незважаючи на низький рівень "формальної інтеграції", має місце висока взаємозалежність економік, яка базується на експансії японського капіталу. Зрозуміло, що Росія має намір взяти на себе аналогічну роль регіонального лідера. Очікується, що у результаті реалізації стратегії "інтеграції знизу" буде сформовано підстави для інтеграції "згори" (на міждержавному рівні), як це було, зокрема з НАФТА, передумовою створення якої стали економічні інтереси американських компаній у Мексиці.
Послаблення дієвості політичних важелів впливу на пострадянському просторі зумовлює перехід Росії від м'якого прагматизму 1999-2004 рр. до жорсткого прагматизму. Очевидною стає неефективність субсидування економік "дружніх" країн в обмін на політичні поступки. З цих позицій до пріоритетних економічних інтересів Росії віднесено необхідність "підтримки бізнес-структур в їхній інвестиційній діяльності й освоєнні товарних ринків України" [30, 30]. Новою ініціативою Росії у цій сфері є "сприяння співробітництва бізнесу та інвестиційній взаємодії у двосторонньому форматі" [27, 3]. Така стратегія "інтеграції знизу" має тимчасово замінити "інтеграцію згори", тобто на міждержавному рівні. Існують також схожі концепції "розширення меж доступного ринку" та "створення однорідного простору для діяльності російських компаній" [31], "ліберальної імперії" на основі енергетики А. Чубайса (експорт капіталу у пострадянські країни і захоплення ключових секторів для реалізації власних економічних інтересів Кремля) тощо.
Практична реалізація цих концепцій передбачає розширення присутності російського капіталу (насамперед державних монополій та наближених до Кремля приватних ФПГ) на ринках стратегічних та фінансових ресурсів України. Такі підходи підтримуються навколокремлівськими бізнес-елітами. Стратегія втягнення України у сферу російського впливу отримала наукове обґрунтування ["в условиях отсутствия ярко выраженной заинтересованности Украины в построении интеграционной группировки вместе с Россией, мотивацию к участию Украины в подобном проекте может создать лишь углубление взаимных торговых связей, диверсификация структуры экспорта и импорта и увеличение степени взаимозависимости экономик двух стран, которые могут быть достигнуты в том числе посредством российской инвестиционной экспансии на украинском рынке" [27, 14]. Вже сьогодні є всі підстави стверджувати про значний ступінь інвестиційної інтегрованості України у сферу російських інтересів внаслідок "повзучої" експансії російського капіталу [3, 295]. Одним з елементів російської стратегії в Україні є "збільшення російської інвестиційної присутності у сегменті високотехнологічної продукції" [27, 22], під якою розуміється насамперед отримання контролю над українським ОПК.
Основними перешкодами для Росії у розширенні сфери впливу в Україні є конкуренція з боку західних ТНК та відсутність дієвого проросійського лобі в українській владі, здатного впливати на прийняття стратегічних рішень в інтересах саме російського капіталу. Євроінтеграційний вектор України порушує низку стратегічних інтересів Росії: створює загрозу для проекту ЄЕП, "витіснення
Loading...

 
 

Цікаве