WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Позитивна і негативна роль військово-промислових комплексів - Реферат

Позитивна і негативна роль військово-промислових комплексів - Реферат

експортерів світу, випередивши таких традиційних
продавців зброї, як Швеція, Іспанія тощо. Проте з України зменшився експорт товарів ВТП у більшість держав СНД, але збільшилося постачання в держави африканського регіону.
Україна і міжнародне військово-технічне співробітництво
Україна має не лише високій рівень експортного потенціалу ВПК щодо розробки та організації виробництва озброєння нового покоління, а й досить значні успіхи у зовнішній політиці у сфері військово-технічного співробітництва із зарубіжними країнами. Результати проведеної зваженої політики у взаємовідносинах з іншими державами дозволили:
> прийняти Україну до членів Вассенаарськоїдомовленості (липень 1996 р.) - недержавної міжнародної організації, яка замінила колишній координаційний комітет з експортного контролю;
> державному департаменту СІНА вивести Україну з списку країн, з якими торгівлю озброєнням заборонено відповідно до Правил міжнародної торгівлі зброєю (серпень 1996 p.).
Прийняття рішень багатьма міжнародними організаціями щодо питань співробітництва з Україною у сфері торгівлі зброєю стало можливим після утворення першочергових елементів внутрішньої інфраструктури і правових основ з експортного контролю за зовнішньою торгівлею продукцією військово-технічного призначення.
Попередній аналіз показав, що при відповідному державному регулюванні, недопущені елементів хаотичності у встановленні цін, прийнятих на міжнародному рівні, Україна змогла б одержати більші прибутки від цього бізнесу. У перші десятиліття XXI ст. головне завдання, що постає перед військовою економікою у всіх країнах, буде як і раніше полягати в забезпеченні збройних сил новітніми озброєннями і військовою технікою. Однак одночасно усе більш масштабним, особливо для країн, що нагромадили величезні військові арсенали, буде ставати завдання знищення й утилізації озброєнь, а також усунення, чи принаймні, пом'якшення екологічних наслідків військової і військово-економічної діяльності. Перше завдання пов'язане із суперництвом між країнами, у той час як друге усе настійніше вимагає їхнього співробітництва.
У цих умовах, усе більш важливого значення для всіх країн, буде набувати вибір розумної, адекватної новим умовам військово-економічної стратегії і політики. Українська конверсія виразилася в обвальному спаді виробництва продукції по всьому оборонному комплексі в цілому, і особливо по військовій продукції. До середини 90-х років суспільна свідомість України прийшла до розуміння того, що ВПК існує не тільки для конверсії. При цьому спектр суджень про зовнішньоекономічні зв'язки ВПК знову невиправдано звужується, зводячись до торгівлі зброєю як єдиної проблеми, що стоїть перед вітчизняною оборонною промисловістю. На зміну конверсії сьогодні прийшов експорт зброї. Тим часом, сучасні військово-промислові зв'язки далеко не вичерпуються звичайною торгівлею зброєю. За останні роки світовий ринок озброєнь скоротився майже в три рази, а інтенсивність військово-технічного співробітництва і взаємозалежних національних оборонних індустрій істотно зросли, тому піднімається питання підключення національної оборонної бази до міжнародних військово-технічних відносин, від яких залежить позиція вітчизняного ВГЖ у світовій воєнній промисловості. Серед цих проблем провідним, очевидно, є співвідношення між ступенем залучення в інтернаціональні військово-технічні проекти і збереженням припустимого рівня національного відтворення оборонно-промислової бази. Інтенсифікація зовнішньоекономічних відносин здатна як підсилювати ефективність структурної перебудови національної оборонної промисловості, так і порушити "генетичний код" військових технологій, тобто завдати шкоди національній військово-технологічній безпеці країни (надмірна залежність від іноземних постачальників чи інвесторів, згортання власних ключових наукових досліджень, несанкціонований витік технологій тощо). Оцінка місця і ролі українського оборонно-промислового потенціалу у світовому військово-технічному співробітництві підлягає переосмисленню також у силу розгортання в наші дні нового етапу військово-технічної революції - електронізації озброєнь, створення глобальних, інформаційно-насичених оборонних систем, тобто точної, "розумної" зброї з високими вражаючими характеристиками. Цілком очевидно, що відставання української оборонно-промислової бази на цьому напрямку військово-технічного прогресу обернеться падінням конкурентноздатності усієї воєнної промисловості з відповідною зміною можливостей інтернаціонального військово-технічного співробітництва. До дійсного часу оборонний комплекс України зберігає ряд конкурентних переваг, що дозволяють вигідно інтегруватися в світогосподарські зв'язки. Сюди можна віднести:
> відносно дешеву робочу силу в сполученні з її високою кваліфікацією;
> значний потенціал прикладної науки з відносно невеликою капіталомісткістю науково-дослідних робіт;
> передовий рівень деяких військових і космічних технологій, що випереджають західні аналоги на 10-20 років;
> величезні можливості в сфері технологій "подвійного застосування".
Щоб адекватно представити сучасні можливості підключення українського ВПК до світового військово-технічного співробітництва, варто оцінити ті глобальні зміни в цій сфері, що відбуваються в наш
час, в епоху закінчення блокового протистояння Схід-Захід. Суть глобалізації світової воєнної промисловості можна виразити як повсюдне поширення високорозвинених форм кооперації, що охоплюють усі стадії життєвого циклу зброї (зі зрушенням убік науково-дослідних і навіть проектних робіт), аж до серії безпрецедентних злиттів найбільших оборонних компаній США і Західної Європи, що розгорнулася на початку 90-х років XX ст. Причини полягають як в економіко-політичних, так і у військово-технологічних факторах.
Ні Україна, ні будь-яке індустріальне угруповання країн на базі СНД не в змозі витримати черговий довгостроковий етап світового військово-технічного прогресу. Поки український ВПК виживає за рахунок науково-технічної бази, створеної до початку 90-х років. Усі вітчизняні самі передові у світі системи зброї (авіаційна, ракетна зброя, бронетанкова техніка, деякі види морських судів) -результат наукових розробок 70-80-х років. Окремі технологічні удосконалення оборонної продукції, здійснюються в 90-і роки на старій науково-технічній базі 80-х років. Конкурувати з західними виробниками озброєння на новому етапі військово-технічного прогресу (електронізації й інформатизації систем озброєнь) і залишатися поза міжнародними військово-технічними зв'язками - це гарантовано прирікати себе на поразку. Україна приречена на інтенсифікацію міжнародних військово-технічних зв'язків, і аналіз існуючого стану справ у цій сфері дозволяє говорити про два можливих варіанти інтеграції

 
 

Цікаве

Загрузка...