WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Позитивна і негативна роль військово-промислових комплексів - Реферат

Позитивна і негативна роль військово-промислових комплексів - Реферат

економічним чи політичним - віддадуть переваги уряди країн.
У XXI ст. світова військово-економічна система справлятиме визначальний вплив на характер і можливості використання збройних сил. Національна безпека нашої держави залежить від того, яке місце вона зможе зайняти в цій системі. Сьогодні у військово-економічній сфері України тривають глибокі зміни. На відміну від США і Західної Європи, реструктуризація її оборонної економіки не забезпечила раціоналізацію та модернізацію науково-технічної і виробничої бази даної галузі. Через недостатнє державнефінансування підприємства ВПК перебувають у важкому стані. Труднощі ВПК пов'язані також із серйозними помилками в організації та управлінні оборонною економікою, що призвели до руйнації її потенціалу. Якщо не спинити цей процес, то наші підприємства можуть перетворитися на звичайних постачальників комплектуючих для промислових корпорацій Заходу та Росії. Для запобігання цьому необхідно розробити теоретичну модель трансформації оборонної економіки, яка передбачатиме формування довгострокової військово-економічної стратегії і політики. Така модель включатиме вирішення ряду завдань. До них належать:
> визначення мінімальних поточних і перспективних потреб забезпечення безпеки країни;
> виявлення раціональних шляхів трансформації ВПК, що пов'язане із скороченням надлишкових потужностей, збереженням перспективних підприємств, оптимізацією обсягів і структури виробництва, адаптацією до нових вимог;
> розробка нових принципів організації військово-економічної діяльності відповідно до вимог ринку;
> вживання заходів до підвищення ефективності конверсії, використання унікального науково-технічного потенціалу оборонного комплексу для виходу економіки з кризи;
> підвищення ролі держави в управлінні комплексом, створення механізму державного регулювання військово-економічної діяльності;
> посилення інтеграції військового і цивільного секторів економіки;
> постановка і виконання стратегічних цілей в напрямі розширення зовнішніх військово-економічних зв'язків, у тому числі з державами СНД.
Розробка військово-економічної політики має бути пов'язана із загальною стратегією економічного розвитку України. Для втілення її у життя потрібна політична воля, підкріплена адміністративно-правовими і фінансово-економічними засобами.
Для реструктуризації українського ВПК велике значення має міжнародне співробітництво. З огляду на зростаючі темпи глобалізації військової економіки участь України у цьому процесі сприятиме її успішному входженню у світове господарство. Необхідно відновити розірвані свого часу коопераційні зв'язки, співпрацювати на взаємовигідній основі з країнами СНД та з розвинутими країнами світу, виконуючи спільні програми з розробки і виробництва озброєнь. При цьому треба мати на увазі, що Україна не повинна допускати використання спільних проектів для "викачування" науково-технічних секретів та "ноу-хау", як це, наприклад, мало місце з виробництвом літака "Ан-70".
У світлі розглянутих тенденцій розвитку світової військової економіки можна дійти висновку, що і в новому тисячолітті залишиться актуальним забезпечення збройних сил України новітнім видом ОВТ. Вирішенню цього завдання сприятиме інтеграція в світову оборонну індустрію.
Нинішній економічний стан України змусив уряд шукати додаткові джерела надходжень коштів. Серед інших найбільш прийнятним джерелом було визнано економічне стимулювання військово-технічного співробітництва, яке має такі основні цілі:
1. забезпечення надходження іноземної валюти (позитивний вплив цього фактора на платіжний баланс);
2. скорочення вартості закупівель озброєння та військової техніки для внутрішніх потреб завдяки економії на серійності виробництва;
3. підтримка зайнятості та інфраструктури в оборонних галузях промисловості;
4. зниження частини НДЦКР у вартості серійного озброєння;
5. використання військового виробництва, як каталізатора економічного і науково-технічного розвитку України.
На початковому етапі виходу на світовий ринок зброї Україна здійснила ряд першочергових заходів, а саме:
У підписала міжнародні угоди з експорту озброєння та військової техніки;
> прийняла законодавчі акти відносно кримінальної
відповідальності за порушення правил торгівлі зброєю;
> визначила організації, які мають право займатися подібними експортно-імпортними операціями (компанія "Укрспецекспорт" та її дочірні підприємства, "Прогрес", "Укрінмаш", "Укроборонсервіс");
> створила виконавчі структури експортного контролю, обліку продажу зброї та надання відомостей до Реєстру ООН.
Контракт 1996 р. на поставку Пакистану великої партії сучасних танків Т-80УД та надання послуг військово-технічного характеру можна вважати проривом України на міжнародний ринок озброєнь. Вперше Україна взяла участь у міжнародних виставках озброєнь у 1994 p., у "Другому міжнародному салоні оборонної промисловості", який проходив у Польщі. Укладання Україною міжнародних угод, пов'язаних з торгівлею зброєю, вимагало від неї виконання зобов'язань стосовно надання своєчасної та достовірної інформації про обсяги експортно-імпортних операцій.
У ролі підготовчих заходів з виходу на світовий ринок зброї Україна використовувала різні маркетингові підходи, зокрема, участь у міжнародних виставках зброї. З цією метою ряд підприємств ВПК України отримав право самостійного виходу на світовий ринок зброї. Міцні позиції на цьому ринку зайняли "Мотор-Січ" (авіаційні двигуни), "Іскра" (радіолокаційні комплекси), "Арсенал" (прилади нічного бачення, приціли), заводи імені Артема (бойове спорядження для авіації), імені Петровського (прилади для систем управління морськими суднами), імені Малишева (танки Т-84). Крім того, були створені спеціальні організації - суб'єкти зовнішньої торгівлі України озброєнням (фірми "Прогрес", "Укрінмаш", "Укроборонсервіс"), які постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 1996р. № 1247 були включені до новоствореної державної компанії з експорту й імпорту продукції та послуг військового і спеціального призначення "Укрспецекспорт".
Одночасно з організаційними заходами Україна вела інтенсивні переговори з потенціальними зарубіжними партнерами щодо питання встановлення дво- і багатосторонніх військово-технічних зв'язків. При цьому Україна пропонувала не тільки зразки озброєння і військової техніки, а й високі технології щодо запуску штучних супутників Землі, у сферах авіа-, танко- і кораблебудування, модернізації озброєння, судноремонту, зв'язку, телекомунікацій, електроніки.
Таким чином, слід відзначити, що торгівля зброєю українськими спецекспортерами, не дивлячись на певні труднощі та жорстку конкурентну боротьбу, ведеться успішно. Даний обсяг експорту по основних групах озброєння дозволив Україні увійти до групи з 15 провідних
Loading...

 
 

Цікаве