WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Позитивна і негативна роль військово-промислових комплексів - Реферат

Позитивна і негативна роль військово-промислових комплексів - Реферат

з конкурентами і замовниками військової продукції. Унаслідок такої концентрації виробництва з'являються різкі розходження серед основних виробників за обсягом продажів, що свідчить про зростаючу монополізацію військового ринку США.
На відміну від американських, європейські компанії не в змозі виконувати суто економічні завдання консолідації, оскільки держава, будучи найбільшим акціонером, контролює їхню діяльність.Тому компанії змушені віддавати перевагу насамперед вирішенню соціальних проблем - збереженню зайнятості тощо. Західноєвропейські уряди постійно шукають компроміс між інтересами замовника продукції, власника та інших учасників ринку, але проблеми зайнятості домінують. Такі підходи не сприяють ефективній консолідації, бо практично будь-яка галузь європейської оборонної промисловості має надлишкові виробничі потужності, що, як правило, зберігаються і в разі об'єднання компаній. Прикладом може слугувати об'єднання французької компанії "Aerospatiale" і німецької "DASA" або засноване цими ж країнами спільне підприємство "Eurocopter", коли не було закрито вивільнені виробішчі лінії на підприємствах.
Консолідація європейських компаній повною мірою відбиває інтеграцію самої Європи. Національна оборонна індустрія реструктуризується урядами для створення надєвропейських структур безпеки і незалежної від США європейської воєнної промисловості. Уряди всіляко підтримують прагнення національних гігантів проникнути на зовнішні ринки, небезпідставно вважаючи, що це необхідно для забезпечення конкурентоспроможності, розвитку нових технологій, збереження наявних "know-how".
З довгострокових факторів, що мають глобальний характер і спонукають оборонні компанії Заходу консолідуватися, варто назвати такі:
> руйнацію біполярної геоекономічної структури світового господарства; перерозподіл ринків збуту ОВТ і технологій; перегляд технологічних ланцюжків фірм - виробників озброєнь з метою зниження витрат;
> стратегію політичного й економічного об'єднання Європи; уніфікацію європейського ринку ОВТ; зростання кількості загальноєвропейських об'єднавчих проектів;
> економічне піднесення у країнах Південно-Східної Азії;
> розвиток нового етапу НТР (інформатизація та електронізація систем озброєнь).
Таким чином, консолідація європейських оборонних компаній і глобалізація їхньої науково-виробничої діяльності викликані насамперед політико-економічною інтеграцією Європи. В оборонній промисловості нагромаджено найбільший досвід співробітництва національних компаній. Більшість сучасних проектів, що стосується виробництва ОВТ, здійснюється європейськими компаніями в тісній кооперації. Так,уже згадана французька оборонно-космічна фірма "Aerospatiale" до 70% своєї продукції виробляє разом з іншими європейськими фірмами на основі прямих партнерських зв'язків, а уряд Франції передбачив збільшення фінансування спільних проектів з 15 до 34% у 2000р. для оснащення національної армії менш дорогим сучасним озброєнням. Оборонні відомства європейських країн підтримують національних виробників і у закупівельній політиці. Навіть уряд Великобританії, яка є найближчим партнером США у військово-політичному союзі, відмовився купувати дешеву американську зброю на шкоду розвиткові європейської оборонної індустрії. Європейські політики обґрунтовують необхідність оборонно-промислової інтеграції загрозою повного контролю з боку США. Тому європейські компанії інтегруються в рамках спільних підприємств, консорціумів, аж до злиття найбільших підрозділів.
Європейська оборонна промисловість досить часто виходить за межі континенту. Створення таких великих консорціумів, як "Eurofighter", "Eurocopter", "European Satellite Industries", "Matra British Aerospace Dynamics", "Eurimissile Systems", з мільярдними капіталами вказує на те, що в Європі з'явилися компанії, порівнянні з американськими лідерами воєнної індустрії. Вони так само, як їхні американські колеги, прагнуть реалізувати ефект синергізму завдяки впровадженню та об'єднанню новітніх технологій різних компаній. Отже, європейська консолідація набирає темпів, щоби протидіяти американській експансії.
Іншою формою інтеграції західноєвропейських компаній є створення спільних підприємств, консорціумів для реалізації тимчасових проектів з модернізації технологій та оборонних систем за бажанням замовника. Сьогодні на світовому ринку модернізації ОВТ конкуренція розгортається вже у рамках ширшого кола країн, включаючи ті, що розвиваються, східноєвропейські (сюди ж входять і країни СНД) та нові індустріальні. Проекти, що передбачають створення інтернаціональних команд, приносять фірмам фінансові і технологічні вигоди. Прикладами такого співробітництва можуть служити спільні проекти шведської фірми "Saab" та "British Aerospace" зі створення шведського винищувача, італійської фірми "Alenia" та американської "Lockheed-Martin" зі створення нового військово-транспортного літака. В обох випадках альянс здійснено для зниження вартості продукції і більш успішного просування на зовнішні ринки.
Незважаючи на всі переваги реструктуризації оборонної промисловості, в Європі все ще точиться дискусія про її можливі напрями: чи це буде об'єднання національних компаній в цілісні структури, а чи то кожній країні слід мати власні великі компанії, що охоплюють усі сторони оборонного бізнесу. Існує також думка, що реалізувати спільні програми треба під спільним керівництвом. Здавалося би, що ідея загальноєвропейського співробітництва є оптимальною, тому що дозволяє розподіляти витрати і знижувати собівартість нових видів ОВТ, а також гарантувати виконання замовлень на основі розподілу робіт. Проте ця ідея не завжди втілюється в життя. Так, вартість інтернаціонального проекту Eurofighter" на 30% перевищила суму, розраховану для виконання всіх робіт однією компанією. Крім того, виникають суперечності між країнами, кожна з яких прагне отримати найвигідніший контракт для національних компаній. Уряди країн, що беруть участь у проекті, штучно затримують затвердження фінансування, прагнучи збільшити обсяги замовлень для власних виробників. Наприклад, Німеччина не затверджувала фінансування проекту Eurofighter" протягом 10 років.
Дехто гадає, що спільні підприємства в цілому не вирішують проблем підвищення ефективності національного виробництва ОВТ. Багато національних компаній пройшли етапи об'єднання у власних країнах, і подальше їх злиття може порушити вже сформовані виробничі процеси. Європейські компанії занадто малі, щоб витримати суперництво з американськими гігантами типу "Lockheed-Martin" або "Boeing", тому найбільш раціональний шлях для Європи вбачається у горизонтальній інтеграції, тобто у створенні загальноєвропейських груп (компаній) для виробництва єдиного продукту. Зрештою успіх реструктуризації європейської оборонної промисловості залежить від того, яким факторам -
Loading...

 
 

Цікаве