WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Міжнародна міграція робочої сили - Курсова робота

Міжнародна міграція робочої сили - Курсова робота

пошуках роботи, вільно розпоряджатися собою, продавати робочу силу на вигідних для себе умовах.
Вихід у 90-ті роки на міжнародну арену України як самостійного суб'єкта міжнародних відносин природно актуалізував питання її оптимального залучення до процесу міжнародної міграції - складової загальноінтеграційного процесу. Це не зовсім нове для України явище, оскільки українці здавна були одним з наймобільніших народів Європи, що розселялися - коли добровільно, коли примусово - як у межах свого континенту, так і поза ним, але нинішня ситуація в цій сфері має свої характерні особливості й складнощі, породжені сукупністю як внутрішніх, так і зовнішніх факторів1.
Як відомо, за часів панування адміністративно-командної системи державна влада серйозно обмежувала свободу пересування громадян по території республіки, а також за її межі. Спочатку влада вдалася до позбавлення паспортів жителів сільської місцевості, потім запровадила жорсткі правила прописки і навіть її заборону в окремих містах і регіонах республіки, суворо фільтрувала виїзд за кордон та ін. Масові переселення з України у східні райони СРСР мали, як правило, примусовий або напівпримусовий характер (депортації народів, мобілізація молоді на освоєння Сибіру, цілинних земель тощо).
Внаслідок автаркічного характеру розвитку "радянська імперія" була "зачиненою" як для власних, так і для іноземних громадян країною. Виїзди наших співвітчизників за кордон на роботу суворо регламентувалися і потребували офіційного дозволу. Перелік країн, куди мали змогу виїжджати на роботу українці, обмежувався соціалістичними або соціалістичне орієнтованими державами. Працювали за кордоном тільки певні категорії фахівців, в основному викладачі, лікарі, будівельники та військові.
Зі здобуттям Україною незалежності, демократизацією суспільного жиг-тя було усунуто характерні для тоталітарного суспільства обмеження щодо реалізації права людини на вільне пересування і вибір місця проживання. Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі ширшої інтеграції країни в процеси міжнародної міграції.
На підвищення територіальної рухомості населення безпосередньо впливають процеси роздержавлення власності й приватизації, які підсилю-ють мобільність капіталу, лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків Ук-раїни та режиму виїзду громадян за її межі. Правову підставу для розши-рення мираційних зв'язків створили Конституція України, закони України "Про громадянство", "Про зайнятість населення", "Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України", "Про біженців". "Про правовий статус іноземців" та інші законодавчі й нормативні акти, згідно з якими громадяни України здобули право самостійно і без будь-яких обмежень вибирати країну мешкання та працевлаштування, а іноземці - з різних мотивів в'їжджати в Україну.
Падіння "залізної завіси", створення відповідної законодавчої бази, суттєве спрощення механізму оформлення документів на виїзд стали своєрідним каталізатором стрімкого зростання еміграційної активності в суспільстві. Але основна економічна причина небувалого зростання обсягів еміграції українських громадян за кордон у 90-ті роки полягала у кризовому становищі на внутрішньому ринку праці та різкому падінні рівня життя населення.
Масова еміграція з України спричинюється такими обставинами:
o зростанням безробітія;
o величезною різницею в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні і країнах Заходу;
o відсутністю перспектив професійного зростання для багатьох обдарованих людей;
o економічною нестабільністю в країні і невизначеністю шляхів виходу з неї;
o гуманітарними мотивами;
o відсутністю безпеки громадян.
Становлення ринкових методів господарювання відбувається в умовах гострих кризових явищ в економічному, соціальному та політичному житті. Спад виробництва, який розпочався в 1990 р., поглиблювався упродовж цілого десятиріччя. Так, за даними Держкомстату України, в 1991-1998 рр. промислове виробництво скоротилося майже на 55 %, сільськогосподарське - на 35 %, рівень капітальних вкладень- на 80 %. Зупинити спад вдалося лише в 1999-2000 рр.
Ринкова трансформація економіки України здійснювалася вкрай непослідовно і безсистемне, наслідком чого є наростання негативних явищ, поглиблення господарського хаосу й некерованості соціально-економічних процесів. Організаційно не підготовлена лібералізація цін призвела на початку 90-х років до галопуючої інфляції, значною мірою підірвала платоспроможність населення, зумовила зубожіння переважної його частини. Значно скоротилося виробництво основних продуктів харчування. Більша частина населення країни опинилася за межею бідності, її дохід не забезпечує навіть прожиткового мінімуму, а іноді й фізіологічної норми споживання.
Аналіз сучасного стану внутрішнього ринку праці та рівня життя населення України не дає підстав для сподівань на поліпшення економічної ситуації, збільшення обсягів виробництва, розширення пропорцій зайнятості, реального зростання заробітної плати. Принаймні найближчим часом зупинити ескалацію труднощів, з якими повсякденно стикаються всі верстви суспільства, навряд чи вдасться. Чинниками зниження рівня життя населення України є: загальна економічна криза; наявність формальної неоплачуваної зайнятості; значна чисельність безробітного населення, яке отримує мізерну допомогу від держави; невисокий рівень заробітної плати, особливо в бюджетних організаціях, а також постійні та тривалі затримки її виплати: падіння курсу гривні; відтік грошей у тіньову економіку; систематичне зростання цін.
У 1999 р. кількість осіб, що мали статус офіційного безробітного, дорівнювала в Україні 2698,8 тис., або 5,2 % економічно активного населення проти 1437,0 тис. у 1995 р. (0,5 %). Згідно з розрахунками Міжнародної організації праці (МОП), цей показник набагато вищий - майже 15 % працездатного населення.
За офіційними джерелами, частка так званого прихованого безробіття становить від ЗО до 45 % загальної чисельності зайнятих. Високий рівень прихованого безробіття зумовлений ситуацією, коли працівники на підприємствах, в основному державного сектора, працюють 2-3дні на тиждень або тривалий час перебувають у відпустках за свій рахунок з ініціативи адміністрації. У 1998 р. у таких відпустках перебувало понад 3 млн працівників.
Постійно зменшується чисельність працюючих у наукомістких та соціальне орієнтованих галузях економіки. Скоротилася чисельність зайнятих у галузях машинобудівного комплексу та переробної промисловості. Більшість працівників, що звільнилися, перейшла у сферу торговельно-посередницької діяльності, тобто відбулася значна професійна декваліфікація кадрового потенціалу. Досягти найближчим часом оптимальної зайнятості ми не зможемо, насамперед через те, що якість робочої сили не відповідає суспільним потребам, а для створення нових робочих місць у різних секторах економіки не вистачає інвестицій.
Отже, ситуація на вітчизняному ринку праці сприяє подальшій активізації еміграційних настроїв значної частини працездатного населення, оскільки для багатьох наших співвітчизників іншого виходу
Loading...

 
 

Цікаве