WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Шпаргалки - Реферат

Шпаргалки - Реферат


Шпаргалки з політеконоіки
?
1. ЕКОНОМІКА ТА ЕК ТЕОРІЯ. ПРЕДМЕТ І МЕТОДИПОЛІТ ЕКОНОМІКИ. РІВНІ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІКИ.
Політекономія - це наука, яка досліджує поведінку людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ в умовах, обмежених виробничих ресурсів і необмежених потреб. Таке дослідження базується на посилках, що потреби людей збільшують виробничі можливості та рахункові ресурси. Центральною проблемою політекономії є проблема вивчення ефективності використання рідкісних ресурсів. Таким чином, політекономія - це наука про види діяльності пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми, про використання людьми рідкісних природних ресурсів, про багатство.
Найкоротшим визначенням предмета політичної економії без урахування суб'єктно-об'єктних відносин є таке: вивчення законів, що регулюють виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних життєвих благ у людському суспільстві.
Об'єктом вивчення політекономії є суспільне виробництво, яке направлене на виробництво матеріальних благ і послуг.
Матеріальне виробництво включає в себе виробничі галузі, тобто галузі, підприємства яких виробляють матеріальні блага - це промисловість, сільське господарство, будівництво, а також послуги матеріального виробництва (транспорт, торгівлю, комунальні обслуговування, побутове обслуговування).
В галузях нематеріального виробництва створюються особливі нематеріальні блага, а також надаються нематеріальні послуги. Це охорона здоров'я, освіти, наука культура тощо.
Суб'єктами сучасної економіки є робітник, який працює по найму, домогосподарство, підприємець, фермер, власник цінних паперів, підприємство або фірма як юридична особа, міністерства і сама держава.
Макроекономічний рівень вивчає всю економіку як єдине ціле і виділяє такі сфери - це державний сектор, приватний сектор і домашнє господарство.
Мікроекономічний рівень вивчає конкретні економічні одиниці, а саме фірми, підприємства. Мікроекономіку цікавить обсяг виробництва окремої фірми, ціна продукції доходи і витрати фірми та інші.
Політекономія містить такі методи.
1.Метод наукової абстракції - відмова від поверхневих, несуттєвих сторін явища, з метою розкриття суттєвих загальних зв'язків. Цей метод передбачає необхідність розгляду тих, чи інших економічних явищ під певним кутом зору.
2.Метод аналізу і синтезу. Метод аналізу - розкладання системи економічних відносин на окремі елементи , з метою їх глибокого та детального вивчення. Метод синтезу - органічне з'єднання окремих елементів економічних відносин в єдине ціле.
3.Метод індукції і дедукції. Метод індукції - спосіб вивчення окремих фактів, які дозволяють встановити їм загальні риси або властивості. Метод дедукції означає розповсюдження загальних визначень на окремі факти.
4.Метод логічного і історичного. Метод логічного і історичного дослідження економічних явищ і процесів в історичному аспекті.
Політекономія , як суспільна наука, виконує наступні функції:
1. Відображає існуючі економічні явища і економічні процеси, і визначає як вони співвідносяться (теоретична функція).
2. Розвиває свій особливий метод, який відповідає особливостям економічних процесів (методична функція).
3. Пізнає реальну економічну дійсність для того, щоб відкрити людям способи використання економічних законів (практична функція).
4. Вміння передбачити шляхи розвитку економіки (прогностична функція).
5. Надає здібності наукового мислення (виховна функція).
Сучасну політекономію ділять на позитивну і нормативну. Позитивна - шукає об'єктивні або наукові пояснення функціонування економіки. Нормативна - передбачає механізм дії, який застосований на об'єктивних особистих судженнях, тобто вона має справу з тим, як повинно бути.
2. ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ПОЛІТ ЕКОНОМІКИ.
Політекономія як наука пройшла декілька шкіл, які її визначили. Вона виникла в XVII ст. (1615р.). В той час це була наука про багатство суспільства, його джерела і способи зростання.
Школи, які визначали та вивчали політекономію:
Меркантилізм. Фізіократизм. Класична політична економія. Марксистська економічна теорія. Неокласичний напрям. Неолібералізм і кейнсіанство.
Меркантилісти вважали, що багатство - це гроші (золото). Первинним видом економічної діяльності вони вважали торгівлю, яка у той час приносила великі доходи у формі грошей. Тому джерелом багатства вони вважали зовнішню торгівлю, тобто сферу обігу. Меркантилісти радили державі розширяти зовнішню торгівлю нагромаджувати багатство у вигляді грошей (золота). Представниками меркантилізму були А. Монкрет'єн, П. Буагільбер.
В XVII ст. з'явилися критики меркантилізму (Ф. Кене, А. Н. Ж. Тюрго), Пріоритет вони віддавали сільському господарству, джерелом багатства вони вважали працю робітників, які були зайняті в сільському господарстві. Цих економістів називали фізіократами.
Обмеженість фізіократів подолала класична політекономія, представниками якої були В. Петті, А. Сміт, Д. Рикардо. В основі поглядів на багатство була створена представниками класичної політекономії - "теорія трудової вартості". Вони встановили, що суспільне багатство створюється в сфері матеріального виробництва. Джерелом багатства є праця людей.
В 30р. XIX ст. почався розпад класичної політекономії, який розмежувався на кілька напрямків. Одним з них стала марксистська політекономія, основоположниками якої були К. Маркс та Ф. Енгельс. Вони далі розвивали теорію трудової вартості, але при цьому зробили висновок про те, що ринкова економіка не здатна для саморозвитку, має антагоністичні суверенності, які призведуть її до гибелі і заміни комуністичним ладом.
В середині XIX ст. сформувалися нові напрями економічної теорії, які стали основами сучасної економічної науки. Вони розглядали ринкове господарство на інших принципах дослідження, ввели своє розуміння вартості і прибутку, це неокласичний напрям. Він багато в чому відмовився від трудової теорії вартості поєднавши її з іншими теоріями, а саме теорією трьох факторів: 1) виробництва, 2) теорії граничної корисності, 3) теорії граничної продуктивності. Ринкову економіку представники неокласичного напряму розглядали як основу економічного прогресу. Доводили високу ефективність, ринкового конкурентного механізму, заперечували необхідність державного втручання в економічне життя.
Вчені неокласичного напряму знайшли своє продовження в економічному лібералізмі, який заперечує необхідність державного втручання в економіку. Інший сучасний напрям економічної теорії економічний дережизм, який доводить необхідність державного втручання в економіку. Таким чином на основі першого виникло економічне вчення неолібералізм, а на основі другого - кейнсіанство. Неолібералізм
Loading...

 
 

Цікаве