WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Межа застосування показників граничності в неокласичній теорії ціни - Реферат

Межа застосування показників граничності в неокласичній теорії ціни - Реферат

відхилення дійсно матиме місце, то споживач платитеме за кожну склянку напою по 1,5 гр.од. А у випадку сплати за напій 2,5+2+1,5 гр.од. покупець поніс би втрати у сумі 1,5 гр.од. як різницю 6 гр.од. - 4,5 гр.од. проти оптимального рівня.
При одноразовому споживанні трьох склянок кока-коли реальна фактична корисність кожної з них з точки зору задоволення фізіологічної потреби буде однаковою. Тому цінність і ціна їх невідрізнятимуться, а гранична цінність як реальна втрачає своє значення. Втратить своє значення показник граничної цінності і в довгостроковому стані при використанні, наприклад, щоденно однієї склянки кока-коли. А середня цінність значення і ринкова ціна залишаться постійними.
Показник граничної цінності має розрахунковий характер. Його доцільно було б визначати як приріст цінності з розрахунку на кожну наступну одиницю продукції.
Показник граничної корисності (цінності) не є ціноутворюючим. Він є лише критерієм оптимальності покупки, межею, до якої споживач збільшує кількість купованих благ при певній ринковій ціні при кожному економічному ринковому стані. Проявляється цей показник при зміні цих станів.
Функція граничної цінності співпадає з функцією попиту не тому, що гранична цінність визначає ціну, а тому, що в кожному певному економічному ринковому стані функція граничної цінності в точці оптимального складу покупки співпадає з ціною. При цьому одержувані покупцем корисність і цінність будуть максимальними.
Ціна одиниці продукції залежить від її середньої цінності для споживача, а цінність залежить від кількості продукції і потреб в ній. Попит на продукцію залежить від ціни її одиниці і бюджету споживача.
Показник граничних витрат також має розрахунковий характер. Їх доцільно було б визначити як приріст виробничих витрат у розрахунку на кожну одиницю продукції.
Таблиця 1
Оптимізація обсягів виробництва зерна і максимізації прибутку
Кількість фактора (внесених добрив),ц Одержано продукції, ц Граничний факторний продукт, ц Середній продукт на 1 ц добрив, ц Витрати на виробництво, гр.од. Граничні витрати на виробництво, гр.од. Собівартість 1-го ц зерна, гр.од. Ціна реалізації од. прод., гр.од. Виручка від реалізації, гр.од. Прибуток загальний, гр.од. Граничний прибуток, гр.од.
4
5
6
7 32
35
37,6
39,6 4
3,0
2,6
2,0 8,0
7,0
6,27
5,66 1120
1250
1376
1496 35,0
43,3
48,5
60,0 35
35,7
36,6
37,8 50
50
50
50 1600
1750
1880
1980 480
500
504
484 60
20
4
-20
Припустимо, що на один гектар площі під озиму пшеницю може бути внесена різна кількість добрив - від чотирьох до семи центнерів. Результативні показники від застосування різної кількості добрив показані в табл. 1
Граничний факторний продукт, наприклад, з розрахунку на шостий центнер добрив становить 2,6 ц, як різниця між 37,6 ц зерна при внесенні шести центнерів і 35 ц зерна при внесенні пяти центнерів добрив. Але цей граничний продукт є розрахунковою величиною, так як фактичний середній продукт на кожний з внесених шести центнерів добрив становить 6,27 ц.
Подібним чином є розрахунковими граничні витрати на шостий центнер зерна як різниця між витратами на виробництво зерна при внесенні шести і п'яти центнерів добрив з розрахунку на одиницю граничного факторного продукту: (1376 гр.од. - 1250 гр.од.): 2,6 ц = 48,5 гр.од.
Адже реальна собівартість центнера зерна становить 36,6 гр.од. при внесенні добрив в кількості шість центнерів на гектар.
Граничні витрати визначають оптимальну межу виробництва при максимальному прибуткові. Критерієм максимізації прибутку є рівність граничних витрат граничному доходові, тобто ціні одиниці реалізованої продукції, в умовах досконалої конкуренції.
У наведеному прикладі оптимальним обсягом виробництва зерна є 37,6 ц при максимальному прибуткові 504 гр.од. при практично рівних граничних витратах 48,5 гр.од. в розрахунку на останній центнер продукції і граничному доходові 50 гр.од.
При зміні економічного стану, коли, наприклад, ціна центнера продукції понизиться до 44 гр.од., оптимальним обсягом виробництва буде 35 ц зерна при внесенні п'яти центнерів добрив і граничних витратах 43,3 гр.од. з розрахунку на останній 35-й ц продукції. Максимальний прибуток при цьому становитиме 500 гр.од.
Функція пропозиції є такою не тому, що вона ніби-то визначається граничними витратами. Вона визначається залежністю між попитом виробника на гроші, затратами на виробництво блага і його ринковою ціною.
Граничні витрати - це точки на цій кривій, межі, до яких виробник здійснює виробництво продукції з метою одержання максимального прибутку, коли граничні витрати практично зрівнюються з граничним доходом при різних економічних станах. За таких умов і створюється враження, що функція пропозиції є функцією граничних витрат, хоч насправді функція граничних витрат є формальним відображенням функції пропозиції.
Граничні витрати є визначальними при плануванні обсягів виробництва при зміні економічних станів.
В межах довгострокового існуючого періоду критерій граничних витрат втрачає своє регулююче значення, а крива граничних витрат становиться горизонтальною, перетворюючись у криву питомих витрат.
Отже, граничні показники не є ціноутворюючими і формуючими витрати. Ціноутворення здійснюється не на основі граничних показників, а в процесі взаємодії попиту і пропозиції при ведучій ролі попиту на товар, виходячи з його корисності (цінності) і потреби в ньому. Граничні показники відіграють регулюючу роль як критерії планування обсягів виробництва і споживання при найбільш повному задоволенні інтересів виробників і споживачів в умовах нелінійного економічного розвитку, при зміні економічних станів. Даними можливостями і повинно визначатись місце критеріїв граничності в неокласичній теорії ціни.
Література
1. Бем-Баверк Е. Основи теории ценностей хозяйственных благ// Австрийская школа в политической экономии.- М.: Экономика, 1992.- с.279.
2. Кларк Дж.Б. Распределение богатства. - М.: Гелиос АРВ, 2000. - с.147.
3. Ковалев И.Н. История экономики и экономических чуений. - Ростов н/Д. - Феникс, 2000. - с.451-452.
4. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. І / Пер. с англ. - М.: Изд-во "Прогресс", 1993. - с.158, 220.
5. Менгер К. Основания политической экономии // Австрийская школа в политической экономии. - М.: Экономика, 1992. - с. 105-106
6. Самуэльсон П. Экономика. - М.: Прогресс, 1964. - с.426-429, 450-453.
Loading...

 
 

Цікаве