WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Межа застосування показників граничності в неокласичній теорії ціни - Реферат

Межа застосування показників граничності в неокласичній теорії ціни - Реферат


Реферат на тему:
Межа застосування показників граничності в неокласичній теорії ціни
Сьогодні в економічній неокласичній теорії надається вирішального значення граничній корисності (цінності) і граничним витратам як таким, що визначають ціни на товари і затрати на їх виробництво, попит і пропозицію товарів на ринку, а також є базовими для визначення оптимальних обсягів купівлі товарів споживачами та їх виробництва.
Однак у економічній практиці ціноутворення, формування попиту і пропозиції і визначення оптимальних обсягів закупівлі і виробництва товарів на підприємствах дані критерії використовуються мало.
Причинами такого становища є недостатнє обґрунтування змісту цих критеріїв в теорії, складність їх застосування на практиці.
Дані критерії розроблялись багатьма економістами, а зміст їх в сучасному трактуванні можна розглянути на прикладі економічних поглядів П. Самуельсона.
У маргінальній теорії цінності, як складової частини неокласичної теорії ціни, гранична корисність (цінність) визначається як додаткова корисність (цінність) додаткової одиниці блага [6, с.426], а граничні витрати - як додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції [6, с.450]. Відповідно до закону спадаючої граничної корисності із збільшенням кількості товару його загальна корисність підвищується, а гранична корисність зменшується по мірі задоволення потреби [6, с.426].
Згідно з законом спадаючої віддачі поширення використання одного фактора виробництва при незмінних затратах решти факторів веде до зниження обсягу граничного продукту, вироблюваного за допомогою затрат даного фактора, починаючи з певної стадії виробництва.
Граничний (маргінальний) продукт певного фактора - це додатковий продукт або додаткове розширення виробництва, отримані в результаті збільшення цього фактора на одну додаткову одиницю при незмінному значенні решти факторів виробництва. Зменшення граничного продукту веде до прискореного збільшення граничних витрат.
Згідно з маргінальною теорією гранична корисність (цінність) блага визначає його загальну цінність і ринкову ціну, а гранична дохідність і граничні витрати - рівень фактичних витрат на виробництво.
Наприклад, за К.Менгером міра цінності блага визначається значенням, яке має задоволення потреби, найменш важливої у порівнянні з іншими потребами, ще забезпеченими всією доступною кількістю блага [5, с.105-106].
Е. Бьом-Баверк обгрунтовує "закон величини цінності речі", згідно з яким "цінність речі вимірюється величиною граничної корисності цієї речі" [1, с.279].
За А. Маршаллом гранична корисність товару є граничною ціною попиту на даний товар. Якщо людина купує за рік 10 пачок чаю по 2 гр.од. за пачку, а не 11 пачок, то це показує, що 11-та пачка не варта для людини витрат на 2 гр.од., тобто 2 гр.од. за пачку чаю є для людини мірою корисності чаю, його граничною корисністю, яка ставить межу його покупкам. 2 гр.од. - це гранична ціна попиту на чай [4, с.158].
Маршалл обгрунтовує поняття граничної дози капіталу, яка лише відшкодовує витрати на обробіток землі разом з прибутком землероба, не приносячи надлишку для покриття ренти, та поняття граничної віддачі від даної дози на межі обробітку землі [4, с.220]. При цьому винагорода землероба буде у стільки разів більшою від граничної віддачі на граничну дозу на межі обробітку, скільки доз він вклав. А все, що землероб одержує зверх цього, Маршалл називає надлишковим продуктом землі.
У відповідності з законом граничної продуктивності Дж.Б. Кларка "Кожний з робітників одержує… продукт праці кінцевого робітника (чи групи робітників). Будь-яке суспільство дає всім робітникам в якості природної винагороди стільки, скільки виробляє кінцевий робітник" [2, с.147].
Вважається, що в основі кривої попиту на товар лежить крива граничної корисності (цінності), а в основі кривої пропозиції товару лежить крива граничних витрат.
Так, І.Ковальов відмічає, що криві попиту і пропозиції показують зміни граничної корисності і граничних витрат. Крива попиту виражає закон спадання граничної корисності блага для покупця, а крива пропозиції точно так же виражає закон зростання граничних витрат для виробника [3, с.451-452].
П.Самуельсон зауважує, що криву граничної корисності можна ототожнити з кривою ринкового попиту, а криву граничних витрат - з кривою ринкової пропозиції за певних умов [6, с.429, 453], коли масштаби граничної корисності і граничних витрат співпадуть з масштабом ціни, тобто коли криві граничної корисності і граничних витрат виступають як критерії максимізації, відповідно, одержаної корисності для споживача і максимального прибутку для виробника.
Крім ціноутворюючої функції, гранична корисність (цінність) є критерієм максимізації загальної корисності (цінності) при купівлі благ споживачами. Граничні ж витрати є критерієм максимізації прибутку і оптимізації обсягів виробництва для виробників.
Ціллю даної статті є уточнити зміст та визначити можливості використання критеріїв граничності, на основі аналізу їх протирічивої єдності, з метою встановлення межі їх застосування в неокласичній теорії ціни.
У першу чергу, доцільно відмітити, що показник граничної цінності не є ціноутворюючим. Ціна - це реальне ринкове значення цінності одиниці блага, яке визначається суспільством, виходячи з певного економічного стану, тобто з наявної на ринку кількості і загальної корисності (цінності) блага і потреби в ньому при наявному бюджеті. Наприклад, сформувався такий економічний ринковий стан, при якому споживачі придбавають щоденно в середньому по одній склянці кока-коли по ціні 1,5 гр.од. за склянку. Ця ціна відповідає суспільній ринковій цінності одиниці блага при даному існуючому ринковому стані.
Індивідуальна ж споживча цінність блага може значно відрізнятись від суспільної. Наприклад, окремий споживач може використовувати одночасно за один прийом три склянки кока-коли замість однієї щоденно напротязі трьох днів. Тоді цінність першої склянки, як соціально-психологічне сприйняття корисності напою може скласти 2,5 гр.од, а другої склянки - 2 гр.од., і третьої - 1,5 гр.од.
Загальна ринкова цінність трьох склянок кока-коли, споживаних щоденно по одній склянці, становить 4,5 гр.од, при загальній індивідуальній цінності 6 гр.од. Різниця в 1,5 гр.од. між даними величинами, яка є граничною цінністю третьої склянки напою, має умовне розрахункове значення. Адже споживання трьох склянок кока-коли одноразово замість однієї склянки щоденно - це відхилення від оптимального стану. Крім того, якщо таке
Loading...

 
 

Цікаве