WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Національні інноваційні системи країн Європи - Реферат

Національні інноваційні системи країн Європи - Реферат

європейської історії, а не як продовження досвіду минулого.
Теза 2 - VI СП має бути інтелектуальним і прагматичним підгрунтям для домінування принципу субстанції процедур. При цьому Європейська Комісія повинна остерігатися, щоб процедури не почали потребувати більше інтелектуальної енергії та фінансових вливань, ніж сама програма.
Теза 3 - VI СП мусить допомагати становленню окремих визначних особистостей та європейської академічної спільноти як об'єднанню визначних особистостей.
Теза 4 - VI СП повинна бути розроблена як відкрита система з високим рівнем еластичності, яка створює мотиви для формування нових ідей та підходів, на противагу жорсткій закритій системі.
Теза 5 - VI СП слід вважати органічним процесом розробки інновацій, а не механічним упровадженням основних її припущень.
Теза 6 - VІ Структурна Програма повинна виробити принципово новий підхід і створити справжні передумови для відродження європейської науки та реалізації інноваційних можливостей.
Слід зазначити, що в Європі досі існують лише трикутники окремих країн. Створення по-справжньому інтегрованого європейського стратегічного трикутника на противагу американському та японському є завданням ХХІ ст. Потужним чинником впливу на виникнення інтегрованого європейського трикутника стало запровадження EMU.
Відсутність стратегічного трикутника в процесі трансформації Центральної Європи. Розвиток економіки на засадах знань як виклик ХХІ ст.
Загальновизнаним є той факт, що трансформація Центральної Європи - це шлях великого політичного та економічного успіху, яким прямують Чехія, Угорщина і Польща до середовища безпеки (НАТО) та економічного піднесення (Європейський Союз). Цей процес був започаткований інтеграцією механізмів спонтанної зміни ринкових сил як цих трьох країн, так і великих міжнародних організацій у транснаціональні корпорації. Однак після десяти років трансформаційного процесу ми знову повертаємося до низки проблем, вирішення яких потребує:
по-перше, ще раз прочитати харизматичну працю Дж. К. Гелбрейта (J. K. Galbraіth) "Повстання нашого часу: тріумф спрощеної ідеології" ;
по-друге, перевірити гіпотезу неправильно скерованої трансформації, яка знайшла певне підтвердження в деяких напрямах цього процесу.
Розгляньмо недоліки процесу трансформації:
1. згідно зі спрощеною ідеологією вважалося, що спонтанний рух ринкових сил автоматично вирішить проблему структурних змін;
2. було загальновизнано, що сильна держава обов'язково є тоталітарною, а слабка - ліберальною. Не докладалося зусиль створити сильну ліберальну державу, яка змогла б чинити опір безвідповідальним популістським впливам і поліпшувати всі надбання суспільства, економіки та держави. Мудрістю мислення на довгострокову перспективу було повністю знехтувано;
3. до переліку пріоритетів не входили освіта, наука та інновації. Бачення майбутнього капіталізму, за Л. С. Тароу (L. C. Thurow), є не прийнятним [13];
4. в економіці і політиці домінує традиційна модель, за якою капітал, праця і земля є класичними ендогенними виробничими факторами, натомість концепція економіки, що грунтується на знаннях, не дуже популярна: її стратегії ще навіть не обговорюються і залишаються, скоріше, викликом ХХІ ст.
Вищенаведені діагностичні спостереження пояснюють відсутність у Центральній Європі, що переживає період трансформації, стратегічного трикутника: дослідження - інновації - економічне зростання. Це помітно не лише в політичній та економічній дійсності, а й у сприйнятті пріоритетів розвитку політичною та бізнесовою елітою.
Нинішнім сумним парадоксом історії є факт, що Польща і Угорщина [14] катастрофічно втрачають позиції у філадельфійському списку наукових результатів, в якому з 1981 по 1998 роки Польща перемістилася з 15-го на 21-ше місце, а Угорщина - з 22-го на 23-тє. Зсування Чехії з 17-го на 30-те місце частково можна пояснити зміною устрою країни: у 1981 р. - Чехословаччина, а в 1998 р. - лише Чеська Республіка.
3. Імітаційна чи інноваційна європейська цивілізація?
Уміння створювати та сприймати інновації є найбільшим випробуванням ХХІ ст. Історичний досвід функціонування комплексного соціального механізму в Центральній Європі підтвердив, що новий виробничий процес та виробництво нового товару інколи не спрацьовують, а відмінність між інноваційною цивілізацією Західної Європи та імітаційною цивілізацією Центральної Європи за різних історичних умов не була постійною. Звісно, в цьому спостереженні існує багато винятків, але вони не змінюють загальну історичну картину.
Особливо показовим у цьому плані є спадок квазікомуністичного минулого, коли весь економічний, соціальний, політичний клімат не створював позитивних передумов для розвитку механізму, який стосується нового виробничого процесу та виробництва нового товару.
На жаль, у першому десятилітті великої трансформації Центральної Європи не сталося реальних змін у сфері довгострокової проінноваційної діяльності та політики. (Згадувана відсутність стратегічного трикутника.) І якщо в першій декаді ХХІ ст. Центральна Європа не використає свої потенційні можливості для створення та сприйняття інновацій, то в третьому тисячолітті вона функціонуватиме як європейська периферія.
Проблема інноваційного світогляду та діяльності особливо загостриться, коли країни Центральної Європи ввійдуть до Європейського Союзу як повноправні його члени, а їх території стануть відкритими в європейському та глобальному масштабах. Відкритий простір, водночас який не є простором для інновацій, перетвориться на залежний в економічному, політичному та науковому сенсі.
Створення інноваційного простору Європи в широкому розумінні стосується динамічної дії спонтанних ринкових сил. Це занадто велика і важлива проблема, щоб вирішувати її тільки на основі стихійності вільного ринку, - потрібна активна довгострокова політика держави, яка передбачатиме комплексні взаємозв'язки в європейському, національному і регіональному масштабах, де розроблятимуться та впроваджуватимуться проінноваційні стратегії.
Якщо всі країни Європи прагнуть стати дійсними членами Європейського Союзу, вони повинні обрати один варіант розвитку - підтримати процеси, що сприяють створенню умов для різнопланової інноваційної діяльності та відходу від принципів сліпогонаслідування. Втілення концепції інноваційної цивілізації є запорукою ефективної дії стратегічного трикутника.
4. Національні інноваційні системи країн Центральної Європи
Центральна Європа має довгу історію розвитку дуалістичного суспільства. Такий дуалізм притаманний і процесу трансформації. Що стосується Польщі, то відмінність між польським авангардом (суспільство розповсюдження інновацій) і польським скансеном (Scansen) - cуспільством, яке не сприймає інновацій - досить суттєва.
Оптимістичне бачення майбутнього Польщі, включаючи членство в Європейському Союзі, грунтується на факті, що польський авангард значно сильніший за скансен. Останній у минулому істотно гальмував процеси трансформації і може виявитися тим негативним чинником, що зменшить роль Польщі в Європейському Союзі. Є тільки один шлях подолання цієї проблеми - розробка та втілення широкомасштабних довгострокових стратегій розвитку освіти, спрямованих на підвищення її якості та ефективності на всіх рівнях - від дитячого садка до університету.
Таким чином, країни Центральної Європи повинні сформувати таке середовище, в якому: "Позиція кожної людини в суспільстві буде визначатися знаннями, які вона здобула. Майбутнє суспільство буде інвестувати в знання, навчання та учіння, де кожний індивід здобуватиме власну
Loading...

 
 

Цікаве