WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Фермерське господарство на сучасному етапі і перспективи його розвитку в майбутньому в Україні - Реферат

Фермерське господарство на сучасному етапі і перспективи його розвитку в майбутньому в Україні - Реферат

господарства, хутірське розселення) так і суб'єктивними чинниками (збільшення розмірів присадибних ділянок, створення умов для розвитку всіх форм власності).
Фермерські господарства найбільш вразливі до коливань ринку. Впливає на фінансову стійкість дрібного виробника суб'єктивні фактори, особливо здібності і знання господаря. Більшість фермерських господарств створені сільськими жителями, які одержали землю і знають тільки традиційні для даного регіону технології виробництва, зберігання та переробки продукції, але не можуть використати нові ринки збуту та способи підвищення рентабельності виробництва.
25 жовтня 2001 р. Верховна Рада України прийняла новий Земельний кодекс України. Тим самим був закладений один з наріжних каменів у фундамент правової системи, покликаної забезпечити регулювання суспільних відносин в умовах функціонування в Україні ринкової економіки.
Щойно прийнятий Земельний кодекс, разом з Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 р. та новий Цивільним кодексом України, прийняття якого в третьому читанні очікується до кінця цього року, складуть тріаду законодавчих актів, яку поділять новітню історію України на два припципово різні етапи: етап переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки та етап формування зрілої ринкової економіки.
Якщо на першому етапі ключовим було питання "в якому напрямі ми рухаємося?", то на другому етапі це питання трансформується в питання "що ми будемо вдосконалювати?".
Чим обумовлене значення Земельного кодексу як доленосного закону, який має не тільки правове, а й політичне та соціально-економічне значення? По-перше, Кодесом закріплені та деталізовані дві, притаманні ринковій економіці, форми власності на землю, а саме публічна (суспільна) власність, яка охоплює державну і комунальну власність, та приватна власність, яка охоплює власність громадян і власність юридичних осіб. Саме такий підхід до структури форм земельної власності реалізований в Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 р.
В ст. 14 Конституції зазначено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою. А в ст. 142 Основного закону встановлено, що земля може знаходитись і у власності територіальних громад сіл, селищ, міст і районів у містах.
В Земельному кодексі ці форми земельної власності не тільки проголошені, а й деталізовані та включені в правовий механізм регулювання земельних відносин. Саме положення про право власності на землю свідчать, що перехідний період від виключної власності держави на землю до плюралізму форм земельної власності в нашій країні успішно завершений.
По-друге, з прийняттям Земельного кодексу підведена риска під існуванням останнього правового релікта колгоспно-радгоспної системи сільськогосподарського виробництва - колективної власності на сільськогосподарські землі.
Право колективної власності на землю, яке припинило існування "де-факто" після проведеної у 2000 р. реорганізації носіїв цього права - колективних сільськогосподарських підприємств - у господарські формування ринкового типу (ТзОВ, приватні підприємства, фермерські господарства тощо), остаточно (де-юре) "зникає" з нашого земельного законодавства 1 січня 2002 р., коли новий Земельний кодекс вступаю в дію.
Юридичні залишки цього виду права власності у вигляді права на земельні частки (паї) містяться не в основній частині Кодексу, а перехідних, тобто тимчасових, його положеннях.
Перехідні положення земельного закону покликані забезпечити реалізацію протягом 2-3 років прав власників земельних часток (паїв) на виділення їх у натурі у вигляді земельних ділянок та отримання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки.
По-третє, новий Земельний кодекс дозволяє вітчизняним підприємцям, в тому числі фермерам, набувати у власність таку кількість землі, яку вони вважатимуть доцільною з точки зору планів їх виробничої діяльності. Разом з тим, Перехідними положеннями Кодексу це право суб"єктів підприємницької діяльності до 1 січня 2010 р. обмежене можливістю набуття у власність земельної ділянки площею не більше 100 га.
По-четверте, новий Земельний кодекс легалізує земельний ринок, тобто перехід прав на землю від однієї особи до іншої на підставі цивільно-правових угод (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). При цьому, Кодексом встановлені цивілізовані правила функціонування земельного ринку, які мають бути деталізовані в Законі України "Про ринковий обіг земельних ділянок".
По-п'яте, Земельний кодекс передбачає надійні гаркантії прав власників земельних ділянок та механізм захисту цих прав у випадку їх порушення будь-ким - громадянами, юридичними особами, органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Зокрема, земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, можуть бути викуплені у їх власників лише для суспільних потреб, перелік яких є обмеженим і чітко визначеним в законі, а не для так званих "державних та громадських потреб", які, як не дивно, включали і приватні потреби громадян та юридичних осіб.
По-шосте, новий Земельний кодекс закріпив пріоритет приватного сектора у сфері сільськогосподарського виробництва. Це означає, що переважна більшість земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підлягає приватизації. У державній та комунальній власності будуть перебувати лише землі, при допомозі яких держава може впливати на розвиток науково-технічного прогресу у сільському господарстві та підготовку кадрів для цієї галузі економіки (землі племінних господарств, науково-дослідних установ, сільськогосподарських навчальних закладів тощо).
Нарешті, новий Земельний кодекс захищає інтереси вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника. Право на придбання у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення маюють лише громадяни України та українські юридичні особи. Іноземні громадяни, особи без громадянства та зареєстровані в інших країнах юридичні особи такого права позбавлені.
З введенням в дію Земельного кодексу відкривається нова сторінка і в розвитку фермерського руху в Україні. Слід перш за все відмітити, що в Земельному кодексі закріплена біль чітка назва цього виду господарств. Відтепер фермерські господарства так і називатимуться - фермерські, без додаваня дублюючого визначення "селянські". Адже за самою суттю фермерські господарства є селянськими.
Крім цього, аналіз тих статей Кодексу, які покликані регулювати земельні відносини у фермерських господарствах, свідчать, що саме фермерство стає пріоритетною формою господарювання на селі. Так, наприклад, як вже зазначалося, до 1 січня 2010 р. особи, яким Кодекс дозволяє мати на праві приватної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, не можуть набувати у приватну власність земельні ділянки площею більше 100 га.
Однак, згідно ст. 31 Кодексу землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; 2) земельних ділянок, що належать
Loading...

 
 

Цікаве