WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Вплив глобалізації та економічний розвиток України. Проблеми та перспективи - Реферат

Вплив глобалізації та економічний розвиток України. Проблеми та перспективи - Реферат

політики, а також механізму використання економічних законів, всебічного розвитку людини.
В межах економічного способу виробництва Україні загрожують низькі темпи економічного зростання ( а в 90-х - високі темпи падіння промислового та сільськогосподарського виробництва), високі темпи інфляції, значна частка тіньової економіки (близько 50%), гігантський державний борг (який з урахуванням невиплат трудових заощаджень складає понад 130 млрд. гривень, а без них 23 млрд.грн.), зовнішній борг (у 2000 році перевищував 14 млрд. дол.), катастрофічно низька конкурентоспроможність країни, відсутність національного економічного демократичного планування та ін.
Основними зовнішніми економічними загрозами для існування України є прихований диктат міжнародних фінансово-кредитних організацій (передусім МВФ) та окремих країн (насамперед США) у проведенні зовнішньої та внутрішньої економічної політики, а отже відсутність власної моделі соціально-економічного розвитку, політика лібералізму, що призвела до втрати значної частини внутрішнього ринку (у 1993 році потенціал внутрішнього ринку становив 74%, у 1999 році - менше 35%), значна енергетична залежність від одного джерела, не входження країни у справедливі економічні союзи в епоху інтенсивної інтернаціоналізації економічних систем та ін.
Серед названих декількох десятків внутрішніх і зовнішніх економічних загроз (а крім них, є соціальні, політичні, правові, військові, психологічні та ін.) необхідно спочатку вирішити найнебезпечнішу, оскільки механізм забезпечення економічної безпеки передбачає певну послідовність використаних інституційними та організаційними структурами методів, способів, конкретних дій щодо послаблення, а відтак і повного усунення таких загроз.
Такою найнебезпечнішою загрозою є соціально-економічна діяльність самої держави в інтересах кланово-номенклатурної еліти, ігнорування при цьому інтересів переважної більшості населення, які створюють основну масу матеріальних і духовних благ. Це здійснюється всупереч Конституції України, де основною цінністю названо людину. Водночас процес наростаючої деградації людини відбувається на тлі масового тиражування гасел про діяльність всіх гілок влади в інтересу її добробуту. Можна стверджувати, що чисельність таких прокламацій, гасел, захисників інтересів простого народу знаходиться в прямо-пропорційній залежності від посилення рівня його знедоленості.
Замість мети побудови справедливого суспільства в СРСР такою метою в Україні проголошується розбудова незалежної держави. І наша держава насправді стаю все більше незалежною від інтересів власного народу і все залежнішою від інтересів нової української буржуазії, кланово-олігархічних структур, які казково збагатились на розкраданні створеної працею багатьох поколінь власності, а також від іноземного капіталу. В день дев'ятої річниці проголошення незалежності України наводились дані соціологічних опитувань про те, що лише 7,5% респондентів відповіли позитивно на запитання, що дала їм незалежність? У зв'язку з цим хочу навести такі актуальні і для сьогодення слова І.Я.Франка: "Незалежність політична взагалі нічого не значить для людей порівняно з внутрішнім соціальним рабством. Яка користь буде для нашого народу з того, що наші податки замість росіянина чи прусака буде брати і витрачати уряд, який складається з наших власних панів, що дбають так само, як росіянин і прусак, лише про самих себе, а не про благо народу?…Доки не подамо народові надію на соціальну реформу, тобто на поліпшення його матеріального існування, він не стане всім гуртом по виборенню своєї і нашої політичної незалежності. Треба забезпечити його передусім хлібом і всіма плодами його праці, а тоді жодна сила, жодна навала не запряже наш народ в ярмо неволі, не позбавить незалежності. Іншого способу немає" [10].
2.2. Основні шляхи подолання кадрової небезпеки.
Виходячи із вищевикладеного першочерговим кроком для припинення наростаючої економічної загрози Україні є перетворення держави із знаряддя експлуатації власного народу в інтересах кланово-номенклатурної еліти в захисника інтересів переважної більшості знедолених. Ця трансформація держави повинна знайти своє вираження в таких комплексних діях держави щодо людини:
1. Встановити високо прогресивну шкалу оподаткування на доходи кланово-номенклатурної еліти;
2. Привести у відповідність рівень заробітної плати переважної більшості найманих працівників щодо рівня продуктивності праці, з одного боку, і відповідних показників у розвинутих країнах світу, з іншого боку. Це означає, що якщо Україна відстає за рівнем продуктивності праці від США, наприклад, у 10 разів, то відставання у величині заробітної плати повинно бути не більше. Проте, якщо у промисловості за рівнем продуктивності праці наша держава відстає максимум у 20 разів, то за рівнем заробітної плати, за моїми підрахунками, більш, ніж у 70 разів. Президент України ще у 1994 році зазначав, що "суттєве зростання ціни робочої сили матиме винятково важливе значення і з точки зору її захисту в процесі входження України у світовий економічний простір". Це була дуже конструктивна ідея. Проте, за час, що пройшов ситуація не покращилась, а погіршилась. Так, у 1994р. середня заробітна плата становила 43 дол., у 2000 р. близько 37 дол. (у 1987 р. вона становила 89 дол.) за одночасного зниження купівельної спроможності долара на 70%. Водночас на таке зниження зарплати вплинула невиважена грошово-кредитна та валютна політика. Тому відсутній належний попит на товари і послуги вітчизняних товаровиробників на засоби виробництва, а економіка працює у звуженому вимірі. До того ж наявне переповнення внутрішнього ринку іноземними товарами. Крім того, зарплату треба не механічно підвищувати, а створювати потужні стимули до праці. Якщо втілити запропоновані мною заходи, це призведе до збільшення податкових поступлень в бюджет;
3. Залежно від економічного потенціалу країни у співставленні з розвинутими країнами cвіту слід збільшити соціальні витрати держави (які є загальнонаціональною формою заробітної плати) і тим самим хоч би наблизитись до реалізації власності на робочу силу, а отже і до конституційних гарантій щодо людини як основної цінності. Проте Україна за рівнем соціальних витрат держави на душу населення, за моїми підрахунками, відстає від США приблизно у 240 разів. Водночас ці заходи слід здійснювати у комплексі з іншими, щоб не викликати гіперінфляцію;
4. Створити механізми реалізації власності 15 млн. акціонерів України, щоб перетворити їх із паперових власників в реальних співвласників роздержавлених підприємств, які також повинні брати активну участь в управлінні виробництвом і власністю;
5. Скасувати руйнівну диференціацію доходів між найбагатшими і найбіднішими верствами населення шляхомпрогресивного оподаткування прибутків банків, посередників, кланово-номенклатурної еліти (замість цього новий податковий кодекс передбачає зниження індивідуального подохідного податку з 40% до 20%), перевірки законності збагачення нових олігархів (і в разі порушення ними чинного законодавства здійснити конфіскацію награбованого майна), припинити вивезення капіталів за кордон тощо;
6. Ліквідувати масове безробіття
Loading...

 
 

Цікаве