WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Передумови та необхідність прийняття нового закону України “Про мікрокредитування” - Реферат

Передумови та необхідність прийняття нового закону України “Про мікрокредитування” - Реферат

повертати їх інвесторові.
Між тим, не виключеною є й можливість внесення інвесторами додаткових коштів на підтримку установи, якщо вони на підставі аналізу її діяльності будуть впевнені в тому, що збитки, які вона потерпіла, обумовлені звичайними ризиками. Порядок і умови внесення додаткових коштів інвесторами мають фіксуватися у відповідних угодах.
Законопроект регулює також порядок здійснення установою діяльності з мікрокредитування. При чому, він встановлює основні засади цього особливого виду кредитування, що дають змогу за цілою низкою характеристик з'ясувати його відмінності від інших кредитних угод. Такими особливостями, зокрема, є: здійснення кредитних операцій стосовно суб'єктів малого підприємництва з метою підтримки їх становлення й подальшого розвитку; відносно невеликі розміри кредитів, порівняно із загальною практикою банківського кредитування. Це можуть бути кредити на суму до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що надаються за одним договором одному суб'єктові підприємництва.
До особливостей системи мікрокредитування також належать: максимальна доступність кредитних ресурсів для суб'єктів малого підприємництва; спрощений порядок надання мікрокредиту; короткостроковість мікрокредитів; незмінність узгоджених відсотків за користування мікрокредитами протягом строку дії договорів; обумовленість встановлення відсоткових ставок по мікрокредитах; необхідність використання цих коштів виключно у підприємницькій діяльності, а не на цілі, що мають споживчий характер; спрямування доходів від здійснення мікрокредитування виключно для поповнення кредитних ресурсів установи та її подальшої діяльності, що виключає можливість отримання доходів інвесторами і засновниками; незабезпеченість мікрокредитів заставою, що передбачає застосування інших засобів забезпечення зобов'язань і, насамперед, поруки й гарантії; застосування позитивно стимулюючих засобів повернення мікрокредитів, якими є можливість наступного одержання мікрокредитів, більших за розмірами, та формування відповідної "кредитної історії" для подальшого банківського кредитування.
Законопроект також регламентує розміри мікрокредитів, терміни їх надання, форму кредитної угоди, а також визначає головні засади кредитної політики спеціальної фінансово-кредитної установи.
Проте парламент вже п'ять років поспіль не може збагнути соціально-економічної значущості мікрокредитування, розглянути і ухвалити цей законопроект. Але, пори все, ефективний його розгляд залежить також і від самих підприємців, що працюють у сфері малого бізнесу і які без ефективної системи мікрокредитування опинилися в умовах затяжного кредитного вакууму.
Цей законопроект повинні розглядати й ухвалювати депутати й політичні блоки, ми обирали і яких обиратимемо знову на нових парламентських виборах. Тож багато в чому питання створення правових умов для розвитку мікрокредитування перебуває в руках самих підприємців.
Основними пріоритетами розвитку в Україні доступної, зручної, розгалуженої й соціально спрямованої системи мікрокредитування повинні стати такі завдання:
o стимулювання банків та небанківських фінансових установ (зокрема, кредитних спілок, товариств взаємного кредитування і т.д.) до розширення мікрокредитування і вдосконалення законодавчого забезпечення їх діяльності;
o створення сприятливих умов для громадян і суб'єктів малого підприємництва в отриманні мікрокредитів, у тому числі за рахунок спрощення порядку їх надання, зменшення відсоткових ставок, збільшення строків користування;
o вдосконалення механізмів державної підтримки суб'єктів малого підприємництва в отриманні кредитів та розробку національної програми мікрокредитування;
o проведення всеукраїнського конкурсу серед банків та небанківських фінансових установ з відзначенням переможців за досягнення у розвитку системи мікрокредитування;
o налагодження системи інформаційно-освітнього забезпечення громадян у сфері кредитування;
o нормативного врегулювання відносин між банківськими фінансовими установами та їх клієнтами;
o створення умов для розвитку небанківських фінансових установ;
o удосконалення нормативно-правового регулювання процедур кредитування банківськими і небанківськими фінансовими установами;
o вивчення і запозичення кращого світового досвіду у сфері розвитку мікрокредитування.
Реформування системи банківського кредитування повинно стати одним з ключових напрямів розвитку системи державної фінансової підтримки малого і середнього бізнесу, який має включати в себе такі головні питання :
o Концентрація і збільшення обсягів бюджетної і небюджетної фінансової підтримки малого й середнього підприємництва та системи мікрокредитування широких верств населення.
o Створення гнучкої системи гарантій (поруки) , що дасть можливість активніше залучати до кредитування комерційні банки.
o Збільшення обсягів мікрофінансування і мікрокредитування , що дасть можливості фінансово підтримати тих громадян і суб'єктів підприємницької діяльності , що лише розпочинають свою діяльність.
o Використання можливостей фінансового лізингу і франчайзингу як гнучких фінансових технологій та водночас конструктивних способів ведення підприємницької діяльності , що поєднують інтереси великого і малого підприємництва.
o Розвиток інфраструктури підтримки малого і середнього бізнесу - бізнес-інкубаторів , бізнес-центрів , наукових та інноваційних парків , консалтингових установ тощо.
Принциповим питанням удосконалення банківського кредитування малого підприємництва є створення гнучкої системи гарантій , яка відкрила б можливості кредитування для всіх категорій підприємств. З ним пов'язана процедура й суб'єкт гарантування та питання забезпечення повернення кредиту. Як свідчить практика, існує декілька варіантів вирішення даного питання :
Ризики бере на себе комерційний банк , приймаючи на свій страх рішення з кредитуваннямалого бізнесу. Недолік такого варіанту - його впровадження залежить від вольових якостей та стратегічного бачення керівництва конкретної банківської установи , ефективності його менеджменту , адже сьогодні банки здебільшого не довіряють суб'єктам малого бізнесу і не хочуть брати на себе ризики , пов'язані з їх кредитуванням.
Гарантії забезпечуються спеціалізованими фондами або іншими інститутами підтримки малого підприємництва. При цьому , фінансові ресурси таких установ , які можуть бути залучені з бюджету , спрямовуються не безпосередньо на кредитування , а на забезпечення комерційних кредитів. Недолік такого варіанту - недостатні обсяги бюджетних ресурсів та фінансування таких установ .
Гарантії по кредитах забезпечують державні та муніципальні органи влади для тих малих і середніх підприємств , які працюють у соціально значущих галузях економіки, беруть участь у виконанні державних замовлень, виконують заходи в рамках регіональних програм соціально-економічного розвитку територій та населенийх пунктів. Недолік такого варіанту - низький рівень залучення малих підприємств до виконання державних і муніципальних замовлень та необхідність розширення такої практики на центральному і регіональному рівнях.
Створення комерційних схем гарантування по кредитах для малого підприємництва - запровадження продажу гарантій як форми вкладання капіталу з метою отримання прибутку. Недолік такого варіанту - схеми комерціалізації гарантій ефективно застосовуються в розвинених ринкових країнах , але в Україні їх важко впроваджувати через поки що високу степінь ризиків ведення підприємницької діяльності в сфері малого підприємництва та загальну високу вартість процедур ведення бізнесу , а також через вкрай недостатні обсяги фінансово-кредитних ресурсів.
Список використаної літератури
1. Законопроект, якого так і не було прийнято // Аналітичний центр "Академія". - К., 2006.
2. Проблеми мікрокредитування та його правового забезпечення // Економіка України. - 2005. - №37.
Loading...

 
 

Цікаве