WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Форми державного управління економікою - Реферат

Форми державного управління економікою - Реферат

спостерігається неналежне виконання або невиконання управлінського рішення.
Спеціалісти виділяють два варіанти дій при реалізації рішення: виконання, застосування. Виконання, по суті, - дії, які прямо приписані волевиявленням суб'єкту управління. Застосування - дії об'єкту управління (який є й суб'єктом управління), які мають за мету вирішення конкретних індивідуальних справ, що виникають в процесі управлінської діяльності на основі правил, встановлених суб'єктом управління [2, с.127]. Застосування управлінського рішення цілком відноситься до компетенції суб'єкту управління, який має владні повноваження. Це - прерогатива органів державної влади та управління, посадових осіб.
Контроль за виконанням управлінського рішення - одна з найважливіших стадій процесу управління. Контроль включає: дотримання строків виконання рішення, якість виконання, виконання відповідними особами та способами та інше. За допомогою контролю здійснюється постійне спостереження за процесом функціювання об'єктів управління, можливо корегувати дії суб'єкту управління.
Окремою постає проблема неоднозначного сприйняття поняття адміністративного процесу. Існує думка, що процес - це порядок розгляду та прийняття рішень по справах про адміністративніправопорушення. Процес розглядають ще як порядок рішення органами управління будь-яких індивідуальних справ. Крім цього, процес уявляють як сукупність процедур нормотворчої діяльності.
Усі ці погляди мають сенс тому, що розглядають певні боки адміністративного процесу. Так, наявність сукупності процедур та порядку рішення справ відбивається у існуванні чотирьох стадій провадження по справах про адміністративні правопорушення. Притаманність властивості процесу як порядку рішення органами управління індивідуальних справ є підставою для існування інституту адміністративної юстиції, метою діяльності якого є забезпечення розгляду справ щодо порушення законності з боку органів державного управління та окремих посадових осіб у випадку прийняття ними неправомірних рішень.
Багато авторів, аналізуючи форми державного управління, ділять їх на правові та не правові. Цей поділ має певний сенс, хоча терміни визначені не зовсім коректно - обидві форми регулюються нормами права. Коли говорять про правові форми, мають на увазі юридичні наслідки цих форм - створення або внесення змін до правового режиму, породження, зміну або припинення конкретних правовідносин. Юридичні наслідки відбуваються при виданні актів управління, укладанні угод, здійсненні нормотворчої діяльності органів державної влади та управління. Особливу вагу правові форми набувають при здійсненні бюджетного процесу. Не правові форми не мають юридичних наслідків. Як правило - це управлінські рішення, що спрямовані на вирішення тактичних та оперативних завдань.
Але якщо засада правових та не правових форм єдина, то, можливо, доцільніше було б вживати такі терміни, відповідно, "форма, що має юридичні наслідки" та "форма, що не має юридичних наслідків".
Форма державного управління проявляється у виданні актів державного управління стосовно суспільно-організаційних дій, матеріально-технічних операцій, адміністративних угод. Виділення таких форм державного управління доцільне тому, що завдяки виданню актів управління, реалізуються функції та досягаються певні цілі державного управління.
Часто використовують таку класифікацію актів управління як видання нормативних актів та видання ненормативних актів. Однак, її навряд можливо назвати коректною тому, що, по-перше, акти управління мають однобічне волевиявлення; по-друге, певні нормативні акти (наприклад, Закони України, Укази Президента) містять установки, для реалізації яких потім видаються нормативні та ненормативні акти. Тому, на наш погляд, доцільною була б класифікація актів управління за ознакою юридичних наслідків: акти управління, які мають юридичні наслідки; акти управління, що не мають юридичних наслідків.
Сутність суспільно-організаційних (організаційних) дій проявляється у тому, що держава здійснює організуючу діяльність шляхом роз'яснення значення певних заходів, організації їх проведення на добровільних засадах. Мається на увазі організуюча діяльність без видання акту та застосування примусу. Найбільш яскравими прикладами організаційних дій є вивчення та впровадження передового досвіду, адміністративно-попереджувальні заходи.
Матеріально-технічні дії мають обслуговуючий характер та не завжди мають юридичне значення. Так, робота секретаря або оператора ЕОМ має технічний характер, а видання довідки або оформлення атестаційної справи є юридично значимою дією. До матеріально-технічних дій відносять різні угоди, що укладаються органами державного управління з іншими органами та зацікавленими особами. Наприклад, діяльність Державної служби охорони при МВС України заснована на принципі самофінансування за допомогою угод на надання послуг з охорони.
Таким чином, можливо класифікувати матеріально-технічні дії як ті, що мають або не мають юридичного значення.
За діючою класифікацією такі форми як видання актів управління, суспільно-організаційні та матеріально-технічні дії рекомендують об'єднувати в єдину форму - форму зовнішнього прояву управлінської діяльності [18, с.7].
Отже, існують три аспекти розуміння форм управління: структурний, процесуальний, зовнішній. Але, за таким підходом, зовсім уникається регулятивний аспект як той, що сприяє існуванню усіх форм, об'єднує їх і, у той же час, не порушує цілісності.
Регулятивний аспект розуміння державного управління проявляється у регулятивній формі, що означає керованість державою суспільно-політичних та економічних процесів. Регулятивна форма діє у вигляді різноманітних важелів впливу на процеси - прямих та непрямих, здійснюється шляхом застосування різних методів державного управління.
За часів Радянського Союзу регулятивна форма державного управління не виділялася окремо тому, що управління мало суто імперативний характер. З розвитком демократизації суспільних відносин, господарювання на ринкових засадах державне управління набуває не тільки імперативного, але й організуючого, регулюючого характеру з відповідною системою та механізмом. При цьому владність управління проявляється у здійсненні ефективного контролю за прийняттям та виконанням управлінських рішень.
Loading...

 
 

Цікаве