WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Форми державного управління економікою - Реферат

Форми державного управління економікою - Реферат


Реферат на тему:
Форми державного управління економікою
Управління має свій зміст та форму. Форма виражає спосіб існування, розвиток. Вона впливає на зміст позитивно або негативно: стимулює або гальмує реалізацію змісту, його розвиток. У свою чергу, зміст визначає форму. Зміст управління являє собою сукупність взаємопов'язаних внутрішніх, суттєвих для якісної характеристики управління, властивостей та ознак. Зміст державного управління виражається у його цілях, принципах, функціях, методах.
Форми управління можуть бути: структурними, процесуальними, правовими та неправовими, у вигляді видання актів управління, суспільно-організаційних дій, матеріально-технічних дій, регулятивними форм.
Головною формою державного управління є структурна форма, адже управління є цілеспрямованою діяльністю певних структур - суб'єктів управління на об'єкти управління. Сукупність суб'єктів управління являє собою керуючу підсистему, а сукупність об'єктів -підсистем що керується. Кожному суб'єкту управління відповідає певне місце у організаційній структурі державного управління. Сама організаційна структура повинна бути побудована відповідно до змісту державного управління і діяти за певними принципами та функціями із використанням відповідних методів.
Фахівці визначають, що структура є різновидом форми будь-якої цілісної системи, є внутрішньою організацією її змісту
[18, с.4]. Структура не тільки виділяє певну сукупність компонентів як ціле, як те, що має тільки їй притаманні властивості, але й організує зв'язок цілого із зовнішнім середовищем. Усе вищевикладене безпосередньо відноситься до структури державного управління.
Структура відіграє величезну роль у державному управлінні: зв'язує компоненти, надає їм спільні ознаки, зумовлює виникнення нових якостей, не притаманних жодному з компонентів. Організаційну структуру державного управління утворюють управлінські відносини між людьми в процесі упорядкування суспільних відносин.
Управлінські відносини універсально характеризують державне управління. З одного боку, уся система державного управління складається з управлінських відносин, в процесі функціювання яких у різних сферах суспільного життя забезпечується реалізація волі народу, його інтересів. Склад, внутрішня побудова управлінських відносин являють собою конкретний спосіб організації усієї системи управління. З іншого боку, комплексні відносини між громадянами та сферами суспільного життя, у межах яких здійснюється управлінська діяльність структурно утворюють систему державного управління.
Структура системи державного управління проявляється у взаємозв'язку між різними підсистемами (суб'єктом, об'єктом, механізмом управління). Взаємовідносини між підсистемами будуються за схемою "суб'єкт - діяльність - об'єкт". Тип структурних взаємозв'язків залежить від того, що саме в об'єкті управління буде обрано за основу взаємовідносин із суб'єктом. Якщо об'єктом управління є економічні, соціальні, політичні процеси, то зміст структурних відносин складається з використання суб'єктом управління найбільш раціональних форм та методів управлінської діяльності відповідно досягнутому рівню економічного та соціального розвитку суспільства, які забезпечують найбільш ефективне регулювання. Якщо об'єктом управління є люди, конкретні особистості, то взаємозв'язок між суб'єктом та об'єктом забезпечується шляхом включення громадян в управлінський процес.
Структурні форми мають відносну самостійність від змісту державного управління. Так, суб'єктний склад сучасної системи державного управління України являє собою (умовно) три підсистеми: законодавчу, виконавчу, судову. Законодавча підсистема спрямована на вирішення проблем законодавчого забезпечення і організаційно оформлена Верховную Радою. Завдання оперативного управління на конституційних засадах вирішуються виконавчою підсистемою, яка організаційно виражена системою органів виконавчої влади. Судова підсистема призначена бути арбітром у вирішенні питань взаємодії законодавчої та виконавчої підсистем, а також проблем, що існують усередині кожної з підсистем і організаційно складається з Конституційного Суду, судів загальної юрисдикції, арбітражних судів.
У Радянському Союзі організаційна побудова системи державного управління відбувалася на засадах централізації, жорсткої ієрархійної підпорядкованості нижчих органів вищим. Перед розпадом Радянського Союзу була усвідомлена необхідність підвищення гнучкості системи державного управління [19, с.51], шляхом розширення прав та надання більшої самостійності об'єктам управління - підприємствам та об'єднанням, але централізація управління залишалася незмінною.
Елементи централізації є і у сучасній системі державного управління в Україні. Особливо це стосується системи органів державної виконавчої влади. Централізація проявляється у надмірній кількість чиновників державного апарату, невиправданій роздробленості управлінських функцій, нераціональності розподілу повноважень всередині системи органів виконавчої влади. Але процеси демократизації тривають і вряд було б доцільним стверджувати про сталість сучасної системи державного управління. Трансформаційні процеси, що відбуваються, потребують докладнішого аналізу та розробки практичних рекомендацій.
Наступна форма державного управління - процесуальна (процедурна, процедуральна). Управління - діяльність, яка складається з послідовно змінюючих одне одного у певному порядку дій. Управління протікає за певною процедурою, яка також може розглядатись як форма відносно змісту цієї діяльності. Звідси - існують процесуальні (процедурні, процедуральні) форми управління. Від того, наскільки вірною є процедура і наскільки точно вона дотримується, в багатьох випадках, залежить зміст рішень, які приймаються органами державного управління.
Пропозиція розглядати соціальне державне управління як процес була наведена та обгрунтована Ю.М.Козловим, Є.С.Фроловим [2, с.14]. Підставою для такої точки зору були наступні міркування. Процес визначається як послідовна зміна явищ, станів у розвитку чогось, як сукупність послідовних дій для досягнення певного результату [20, с.1071]. Звідси - процес можливо розуміти як діяльність, що має свою внутрішню структуру, побудовану на засадах послідовності змін окремих дій. Таким чином, процес державного управління є динамічною
Loading...

 
 

Цікаве