WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Методи державного управління економікою - Реферат

Методи державного управління економікою - Реферат


Реферат на тему:
Методи державного управління
економікою
Метод - спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-чого [41, с.309]. У перекладі з грецького, метод управління - це спосіб дослідження.
Уперше метод управління як загальну проблему було виділено С.Є.Каменіцером [42]. Відтоді тривають теоретичні дослідження проблеми методу управління. З позицій адміністративного права, метод управління відповідає на запитання, як, яким способом реалізуються завдання управлінської діяльності [43, с.102-103].
За часів авторитарного державного режиму колишнього Радянського Союзу метод управління ототожнювався з методом діяльності органу управління і пов'язувався тільки з діяльністю держави [44]. Крім цієї точки зору, існувала думка щодо методу управління як способу здійснення функції [44, с.97]. Таке визначення, з точки зору Г.Х.Попова, вірне тому, що акцентує увагу на способі управління [45]. З нашої точки зору це визначення обмежене: метод управління пов'язується лише з функціями, звідси - закономірний висновок про те, що можуть бути не методи управління, а методи реалізації функцій управління.
Подальші теоретичні дослідження поняття "метод управління" показали, що конкретно метод управління можливо визначити як сукупність прийомів, операцій і процедур підготовки та прийняття, організації та контролю виконання управлінських рішень, які приймаються учасниками управлінського процесу
[46, с.37]. Але, якщо об'єкт управління - соціально-економічні відносини, а суб'єкт - Верховна Рада, яка визначає засади внутрішньої політики (ст.85 п.5 Конституції України), або Кабінет Міністрів, який забезпечує її проведення (ст.116 п.3 Конституції України), то поняття методу управління потребує подальшого поглиблення.
Методи управління являють складову частину управлінського механізму. Крім методів, до складових частин механізму входять закономірності та принципи взаємодії суб'єкту та об'єкту управління. Причому характер закономірностей і принципів залежить від конкретних умов розвитку суспільства, а методи, які застосовуються - від стратегії соціально-економічних перетворень.
Методи містять в собі сукупність прийомів, операцій, процедур здійснення управлінської діяльності, певний порядок взаємодії суб'єкту та об'єкту управління. Соціальна спрямованість державного управління зумовлює необхідність прийняття таких рішень, в яких були б враховані потреби населення, поряд з вимогами управління.
Універсальними методами державного управління визначають переконання та примус. Саме через них рекомендують визначати зміст і конкретний прояв інших методів, класифікація яких наведена нижче [9, с.160]. Неможливо не погодитись із тим, що методи (переконання, примус) відбиваються через права та обов'язки, підкреслюють владність управління. Але, з розвитком ринкових відносин набуває значення не тільки владна, але й організуюча, регулятивна діяльність органів державного управління. Тому доцільно докладніше дослідити ті методи, які дозволяють здійснювати владну, розпорядчу та організуючу, регулятивну діяльність.
Класифікація методів державного управління може відбуватися на таких засадах:
- за масштабом застосування;
- з позицій впливу суб'єкту на об'єкт управління;
- з точки зору організації управління.
За масштабом застосування виділяють загальні (загальносистемні) та спеціальні (локальні) методи.
Загальні методи використовують в усіх сферах державного управління економікою, на усіх рівнях державного управління (наприклад, методи планування, організації, методи контролю, стимулювання). Спеціальні методи використовуються залежно від сфери державного управління економікою (наприклад, методи впливу на кадровий потенціал: психологічні, методи опитування, інтерв'ювання).
Загальні (або загальносистемні) методи можливо, у свою чергу, класифікувати згідно:
- різних груп об'єктивних законів (економічних та неекономічних законів суспільного виробництва);
- за характером впливу (прямі, що здійснюються за допомогою прийняття законодавчих актів, адміністративно та опосередковані, засновані на використанні різних економічних важелів).
Розглянемо докладніше методи, що виділені згідно вимогам економічних законів. Їх можливо віднести також до непрямих, опосередкованих: ціноутворення, самофінансування, оподаткування, відсотки по кредитах, інвестування, пільги, субсидіювання, державне замовлення. Значення цих методів збільшується із набуттям обертів процесами демократизації суспільного життя.
Існувала думка про те, що економіка сама регулюється, що держава не втручається до регулювання економічних процесів. Це проявилося у перші роки розбудови Радянського Союзу, формуванням економічних відносин часів "вільного ринку" Адама Сміта. Адже економіка сама регулювалася тільки за стародавніх часів. У США сьогодні масштаби державного регулювання значні. Держава впливає на ціноутворення, заробітну плату, доходи підприємств, ставку банківського відсотку по кредитах, на якість та обсяги продукції (застосування квот у сільському господарстві). У країнах Європейського Союзу ступінь державного втручання ще вище.
Вибір сукупності економічних методів залежить не тільки від характеру реформування - швидкого (наприклад, Польща) або поступового (Чехословаччина з "оксамитовою" революцією), але й від концептуальних підходів, що обрані, до самого характеру реформування.
Виділяють де-кілька концепцій економічних перетворень: механістична, маржиналістська, структурна [47, с.11].
Сутність механістичної концепції складається з того, що економічне зростання повинно бути врівноваженим або неврівноваженим. Під врівноваженим ростом розуміється рух усіх галузей економіки одразу, одночасно у досить постійній прогресії, що орієнтується на підвищення попиту (Юнг, Хартуелл). Якщо рух прибуткового сектора економіки передається неприбутковим секторам; з певного моменту економічний ріст нагадує гонку за лідером (Шумпетер, Ростоу), мається на увазі неврівноважений ріст.
Застосування маржиналістського підходу до проблем економічного реформування проявилося у розробці складної системи виміру параметрів економічного росту (Едвард Денісон). Так, чинники, які визначають економічний ріст умовно ділять на дві групи: фізичні (труд та капітал), інші, що діляться на чотири субкатегорії, пов'язані із розвитком продуктивності. Такий підхід дозволяє зробити кількісну оцінку параметрів росту, але ускладненою є
Loading...

 
 

Цікаве