WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Вплив економіки на управлінську діяльність держави - Реферат

Вплив економіки на управлінську діяльність держави - Реферат

відмічають три дефекти ринку: монопольну владу, зовнішні чинники та недосконалу інформацію [14, с.224]. Монопольна влада призводить до обмеження випуску продукції внаслідок підвищення цін монополістами вище рівня ціни рівноваги. Для вирішення цієї проблеми пропонується використання державою заходів антимонопольного регулювання. Під зовнішніми чинниками мається на увазі сфери діяльності, які опосередковано впливають на ціну товару (наприклад, розташування магазину модного одягу в районі міста, де мешкає населення з високим рівнем доходу, або в районі, де мешкають мало забезпечені верстви населення). Під недосконалою інформацією розуміється низький рівень населення щодо спеціальних знань з питань економіки. Разом з цим, вони визнають, що наявність дефектів економічно зумовлює необхідність державного регулювання.
Д.Ліндсей та Е.Долан (заступник керівника відділу грошово-кредитної політики Ради Управляючих Федеральної резервної системи США та вчений Геттизберзького коледжу, штат Пенсильванія) виділяють такий стан ринку як його фіаско. Це - ситуація на ринку, де заходами ринкового регулювання не можливо координувати процеси так, щоб забезпечити ефективне використання ресурсів.
По суті, фіаско ринку, дефекти ринку, пороки, недоліки, недосконалість, неефективність, кризові явища на ринку є тотожними поняттями.
Серед причин фіаско ринку Д.Ліндсей та Е.Долан називають суспільні блага (оборону, правоохоронну діяльність) та недостатню конкуренцію (або наявність монополій на ринку). Якщо останнє зрозуміле, то виділення суспільних благ потребує роз'яснення. Підставою для їх визначення як причини є наступні міркування: неможливо забезпечити приватну оборону тому, що вона потрібна усьому населенню країни. Якщо організувати приватну оборону, то громадяни, які зробили грошові внески, мають збитки порівняно з громадянами, які їх не вносили. Адже споживачами такої послуги є і ті, і інші.
До кризових явищ відносять інфляцію, безробіття. Д.Ліндсей та Е.Долан з метою протистояння фіаско ринку розробляють "теорію ринкового фіаско та уряду". Відповідно до цієї теорії головна економічна роль уряду складається з того, щоб вживати необхідні заходи там, де ринкові важелі ефективно та справедливо розподіляти ресурси. Кожний тип фіаско ринку передбачає певний тип урядового впливу [15, с.92].
З цього положення можливо зробити наступний висновок: не держава диктує ринку, а ринок вказує державі, які важелі державного впливу використовувати для того, щоб забезпечити рівновагу на ринку (її кількісно відображає ціна рівноваги). Так, якщо ринок не спроможний забезпечити пропозицію суспільних благ (наприклад, оборони), то її забезпечення здійснюють відповідні державні органи. Освіта лише частково може бути віднесена до категорії суспільного блага і тому пропозиція може бути подана не тільки державою.
Категорія суспільного блага є надзвичайно важливою тому, що її досягнення дозволяє вирішити проблему визначення необхідності набуття певними об'єктами права державної власності. Докладніше ця проблема проаналізована у параграфі "Державне управління власністю" розділу 5 монографії.
Ще одним прикладом необхідності застосування державних важелів впливу є процес розвитку конкурентного середовища. На початку реформування ринок України був монополізований державою. Для подолання цього було прийнято низку нормативних актів: Закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [16], "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" [17], Указ Президента України "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" [18], Завдання щодо здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства виконує Антимонопольний комітет України [19].
Р.Масгрейв та П.Масгрейв називають такі сфери діяльності, які є об'єктами державного управління: ціна рівноваги та зовнішні чинники негативного впливу на неї, платоспроможний попит споживачів та стан розподілу доходів, безробіття, інфляція, забезпечення економічного росту [20, с.7-8]. Ці сфери виділені як заходи протистояння фіаско ринку.
А.Ісаксен, К.Гамільтон, Т.Гулфасон йдуть далі, роблячи висновок про те, що для вирішення проблем кризових явищ в ринковій економіці потрібні політичні діячі, які розбираються в економічних відносинах та спроможні забезпечити пріоритет інтересів суспільства над інтересами зацікавлених угруповань
[21, с.192]. Вони визначають, що недосконалість ринку може бути підставою для втручання держави [21, с.218].
Звідси - можливо зробити такі висновки. Чим глибше кризові явища, тим активніше повинні використовуватись заходи державного впливу, тим вагоміше роль політичних діячів, що відстоюють ідею пріоритету державного регулювання над ринковими важелями. Модель ринкової економіки, як і модель командно-адміністративної економіки у чистому вигляді не існує і ніколи не може існувати. Підтвердженням тому є соціально-економічні процеси, що відбувалися у Радянському Союзі, коли держава методами державного примусу спромоглась певний час спрямовувати економічний розвиток країни, стримуючи дію законів ринкової економіки. Згодом протиріччя між примусом і динамікою економічних процесів поглибились, що призвело до глибокої політичної і соціально-економічної кризи.
Наявність кризових явищ не означає припинення розвитку економіки. Він набуває якісно нові риси, а суспільство переходить до нового етапу розвитку.
З нашої точки зору, джерело кризових явищ знаходиться і у системі правового регулювання, що проявляється неспроможністю держави забезпечити сполучення публічно-правового та приватно-правового начал відповідно дії законів ринкової економіки. Як відомо, у радянській правовій доктрині велику роль зіграла сформульована В.І.Леніним ідея про те, що у галузі господарствавсе повинно носити публічно-правовий, а не приватний характер. Наскільки вірна така крайня точка зору, показав досвід розвитку радянського суспільства.
В середині ХХ сторіччя в багатьох країнах сформувалася змішана економіка, правове забезпечення якої характеризується сполученням публічно-правового та приватно-правового начал. Так, в Китаї, Франції, Австрії, Швеції, Японії питома вага публічно-правових норм вище, ніж приватно-правових. В англійському праві немає поділу права на приватне та публічне, оскільки за походженням усе англійське право подається як публічне [22, с.16].
Високий рівень конвергенції систем правового регулювання господарської діяльності можливо відмітити, починаючи з 1930-1950-х років. В країнах ринкової економіки посилювалося публічно-правове начало, а в останні роки там, де публічно-правове регулювання економіки домінувало, дещо підвищилася питома вага приватно-правового начал. В результаті найбільш розповсюдженим типом правового регулювання в наш час є системи, де сполучується публічно- та приватно-правове регулювання. При цьому значення публічно-правового начала найбільш високе у країнах з соціально орієнтованою економікою, яка динамічно розвивається [23].
Підсумовуючи вищевикладене, можливо відмітити наступне. Проблема взаємовідносин економіки та державного управління і навпаки не зводиться до вирішення проблем співвідношення приватного та державного секторів економіки, сполучення державних та ринкових важелів впливу тощо. Ефективний ринок є результатом правового регулювання, державної політики. Роль держави в економічному розвитку, у свою чергу, залежить від: стратегії реформування, визначеній політичними силами; стану економічного розвитку.
Loading...

 
 

Цікаве