WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Вплив економіки на управлінську діяльність держави - Реферат

Вплив економіки на управлінську діяльність держави - Реферат


Реферат на тему:
Вплив економіки на управлінську діяльність держави
У загальному вигляді економіку уявляють як історично визначену сукупність суспільно-виробничих відносин, що характеризують економічний лад суспільства, його базис, притаманний певній суспільно-економічній формації [1, с.236]. Під суспільно-економічною формацією розуміють певний етап історичного розвитку суспільства, що характеризується відповідним способом виробництва та зумовленою цим способом ідеологічною надбудовою [1, с. 715]. Однак, при визначенні поняття "економіка" недоцільно згадувати соціально-економічну формацію, оскільки не завжди можливо визначити її зміст. Так, навряд можливо визначити Швецію як соціалістичну державу, хоча капіталістичною її теж неможливо назвати. Тому при характеристиці устрою цієї країни не називають певний вид соціально-економічної формації, а використовують поняття "функціональний соціалізм" [2, с.7].
У радянській юридичній та економічній літературі стосовно економіки частіше вживався термін "народне господарство"
[3, с.11-19; 4, с.20]. В юридичній літературі економіка СРСР визначалась як "єдиний комплекс, що охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну. Причому, це саме комплекс, який охоплює різноманітні сторони відносин соціалістичної держави на підвалинах соціалістичної власності на засоби виробництва і планових засадах" [5, с.12].
За умов різних форм власності термін "народне господарство" потре-бує уточнення. Його можливо вживати тільки на загальних засадах - як той ідеал, який треба досягти.
Подальші дослідження понятійного апарату показують існування інших думок щодо визначення змісту економіки. Її визначають як національне господарство, систему життєзабезпечення країни, котра вирішує завдання виробництва, розподілу, обміну та споживання різноманітних благ та послуг, необхідних для задоволення потреб людини і держави [6, с.182]. Якщо аналізувати це визначення з позицій суб'єктно-об'єктного складу, то суб'єктом є і національне господарство і система життєзабезпечення, а об'єктом - виробництво, розподіл, обмін, споживання благ та послуг. З нашої точки зору, у цьому визначенні не враховано те, що економіку можливо розглядати у динаміці - розуміти її як певний вид суспільних відносин. Національне господарство охоплює як об'єкти - окремі суб'єкти господарювання, так і відносини між ними. Частково така позиція відображена у визначенні складових об'єкту управління: розподіл, обмін, споживання. Але сфери розподілу, обміну, споживання - це певні види відносин.
Далі наводиться висновок, що економіку треба розглядати як економічну систему - цілісну сукупність тривалих взаємозв'язаних господарських відносин. З нашої точки зору, такий дуалістичний підхід до визначення, по суті, однієї й тієї ж дефініції - економіки - уявляється не зовсім доцільним. Автори, використовуючи системний підхід до дослідження економіки, не навели підсистеми економічної системи, а обмежилися основними рисами економічної системи.
Найбільш повно економіку можливо визначити як єдиний комплекс господарських відносин, що охоплює усі ланки виробництва, торгівлі та обміну у суспільстві. До цього єдиного комплексу можуть входити комерційні і некомерційні відносини
[7, с.40-48].
Автори (Петрова К.Я. та інші) виділяють чотири основні типи економічних систем: традиційну, командно-адміністративну, ринкову, змішану економіку. У традиційній економічній системі головну роль в соціально-економічному житті країни відіграють традиції, релігія, культура. В командно-адміністративній - центральні планові органи. У ринковій економіці - приватна власність. Змішана економіка характеризується різноманітністю форм власності.
Такий погляд має надто умовний характер. Адже будь-яка з перелічених систем заснована на виробництві, на його певних результатах і необхідних витратах, тобто на ринку. І автори самі приходять до такого висновку, наводячи визначення ринку як форми суспільного вибору, за допомогою якої відбувається співвимір витрат і результатів виробництва. З іншого боку, у цьому визначенні автори зупиняються на уявленні ринку як форми. Але за допомогою форми навряд можливо робити вимір будь-чого.
Але усі ці висновки і положення вказують на головне - ринок існує як основа економіки.
З нашої точки зору, можливо виділити певні моделі економіки за критерієм характеру економічних відносин. Останнє визначається ступенем використання певних методів державного управління економікою. Так, у країнах натурального господарства відносини мають характер простого, натурального обміну: усе те, що виробляється - споживається. Характер цих відносин зумовлений недостатнім використанням методів державного управління. У країнах, які використовують модель планової економіки, характер відносин визначається переважним використанням адміністративного примусу державними органами, які мають владні повноваження. У країнах ринкової економіки органами, що мають державно-владні повноваження, переважно використовуються економічні методи державного управління. В країнах зі змішаною економікою використовую-ться як адміністративні, так і економічні методи.
Таким чином, ринкові економічні відносини складають основу будь-якої моделі економіки. Звідси - доцільно розглядати єдине поняття "ринкова економіка".
Ринкову економіку характеризують як змішану, де сполучуються ринкові та регулюючі начала, плюралізм форм власності та цілей виробництва [8, с.3]. Існує думка про те, що ринкова економіка - система, де ринок є повнокровним економічним ядром, а його основу складає конкуренція [9, с.56]. Сучасну ринкову економіку визначають як соціальне ринкове господарство [10, с.108]. К.Р.Макконнел и С.Л.Брю називають її конкурентною ціновою ринковою системою.
М.М.Гурєвічев у дисертаційному дослідженні "Державне регулювання в умовах ринкової економіки (дослідження еволюції)" зробив крок вперед - визначив ринкову економіку з позицій економічної теорії та теорії соціально-економічних систем. З позицій економічної теорії, сучасна ринкова економіка - закономірний результат генези ринкових відносин. Це - відкрита система, стимулююча, панівна, має властивість саморозвитку. Вона являє собою певний етап економічного прогресу. Органічно ув'язуючи мікро- та макроекономіку, розвивається на цих двох рівнях та створює умови руху до інформаційної економіки - наступного ступеню економічного прогресу.
З цього визначення можливо виділити наступне:
Ринкова економіка є системою, яка має два рівні - макро - та мікроекономічний. Система розвивається. Ринкова економіка є певним ступенем економічного прогресу. Вона має властивості: відкритість, стимульованість, панівність, саморозвиток.
Таке бачення не враховує джерела саморозвитку. М.М.Гурєвічев спробує його знайти, коли досліджує ринкову економіку з позицій теорії соціально-економічних систем. Ринкова економіка розглядається ним як діалектична єдність економічної, соціальної, інформаційної підсистем. Економічнапідсистема являє собою єдність та протиріччя мікро- та макроекономіки, плюралізм форм власності, конкуренцію, як стимулюючу (та дестимулюючу) роль усіх форм власності, суспільної праці та економічних інтересів, як спільне та особливе процесів суспільного та приватного виробництва. Соціальна підсистема складається з елементів - населення - власники. Це - рівноправні суб'єкти ринкових відносин, у соціальній рівності (та нерівності) реалізується економічна демократія. Інформаційна підсистема складається з потоків даних про макроекономічні відносини, про мікроекономіку, про ринкові
Loading...

 
 

Цікаве