WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Роль державного управління в процесі трансформації економіки - Реферат

Роль державного управління в процесі трансформації економіки - Реферат

районування - межі адміністративно-територіальних одиниць не співпадали з межами економічних районів. Найважливішим результатом цього етапу можливо назвати розуміння того, що суспільне виробництво є цілісним явищем, у якому взаємопов'язані не тільки різні боки матеріального відтворення, але й ті боки, які зараз виділяються як економічний та соціальний розвиток.
Саме таке розуміння сприяло формуванню програмно-цільового та системного підходів до управління економікою (1965 - 1985 роки). Почали з'являтися роботи з проблем територіальних соціально-економічних систем, соціально-економічних комплексів. Були зроблені спроби сполучення теорії територіально-виробничого комплексоутворення та соціально-економічного районування для того, щоб теоретично обгрунтувати засади сполучення загальнодержавних інтересів та інтересів окремих галузей економіки.
На початку трансформаційних перетворень у Радянському Союзі відбувалися принципові зміни системи державного управління: руйнація партійного апарату, формувався новий державний інститут - Президент СРСР. У той же час, зберігалася радянська форма організації державного управління, взаємовідносини усередині системи управління мали суто владний, розпорядчий характер, зберігалась жорстка управлінська вертикаль з пріоритетом інтересів центральних органів державного управління.
З проголошенням Україною незалежності, утворенням СНД почався наступний етап змін у характері і основних рисах державного управління. В Україні проголошено суверенітет, запроваджено політичну демократію, ідеалізовано принцип розподілу влад. На цьому етапі запроваджуються інститути місцевого самоврядування із дійсно самоврядними повноваженнями, але суттєвообмеженим механізмом їх реалізації, виникають нові територіальні утворення.
На третьому етапі посткомуністичних змін в Україні відбувається розбудова державного механізму за умов проголошення та утвердження незалежності, конституйованості принципу розподілу влад. Державний апарат переорієнтується на створення механізму обслуговування загальнодержавних та місцевих потреб шляхом розмежування повноважень між законодавчою та виконавчою гілками влади, спробами надання самостійності органам державного управління на регіональному та місцевому рівнях. Непослідовність здійснення організаційних перетворень призвела до політичного протистояння, протистояння законодавчої та виконавчої гілок влади. Гілка виконавчої влади має риси дуалізму, що не сприяє її консолідації та ефективності державного управління. Інститут місцевого самоврядування має декларативні повноваження, він не забезпечений фінансовою та економічною самостійністю.
Отже, зміни у державному управлінні відбуваються відповідно змінам державотворення, відображають тенденції макроекономічних змін, пов'язаних із поступовим формуванням ринкового механізму, елементами якого є: механізм ціноутворення, основу якого складає коливання попиту та пропозиції; формування самостійних структурних ланок фінансово-економічних відносин та окремих виробників; розвиток підприємництва; конкуренція на ринку товарів та послуг; функціювання фондового ринку; відсутність безпосереднього втручання держави в діяльність господарських структур; поширення діяльності ринкових відносин на соціальну сферу.
З початку економічного реформування, різні організації, фахівці намагалися дати кількісну оцінку трансформаційним процесам у постсоціалістичних країнах взагалі та в Україні, зокрема. Найбільш комплексною вважаються оцінки, які проводяться під егідою Світового банку - так звані рейтинги Freedom House. Оцінки розподіляються за трьома групами країн: консолідовані ринкові економіки, країни з перехідною ринковою економікою та консолідовані статичні економіки. До першої групи віднесені Угорщина, Чехія, Польща, Естонія, Словенія, Литва, Латвія; до останньої - Бєларусь, Таджикистан, Узбекистан, Туркменистан; до другої групи входять інші країни, включаючи Україну. Ранжування здійснюється за 7-бальною системою - 1 - вищий, 7 - самий низький рівень досягнень.
За критерієм "економічний рейтинг" країн з перехідною економікою Україна міститься після таких країн як Словенія (3,38), Росія (3,5), Киргизія (3,75), Хорватія (3,88), Молдова (4), Албанія (4), Вірменія (4), Грузія (4,13), Україна (4,25). Поза України знаходяться такі країни: Казахстан (4,38), Македонія (4,5), Румунія (4,63), Азербайджан (5,13), Болгарія (5,38). За критерієм "рівень демократії" послідовність така: Росія (3,75), Словенія (3,81), Болгарія (3,81), Молдова (3,81), Україна (3,88), Румунія (3,88), Македонія (3,88), Хорватя (4,25), Албанія (4,5), Киргизія (4,75), Вірменія (4,75), Грузія (4,75), Казахстан (5,25), Азербайджан (5,44) [6].
Місце України серед ряду країн, який побудований за обома рейтинговими оцінками, показує наявність потужного потенціалу щодо ринкового реформування як економічного, так і політичного. Тому доцільне більш глибоке дослідження тих процесів, що відбуваються у вітчизняній економіці та, особливо, у сфері державного управління нею. Як наводить світовий досвід, існування ринкових відносин не виключає, а, навпаки, передбачає їх регулювання, управління ними з боку державних органів та інституцій. Виходячи з владного, організуючого, регулюючого характеру державного управління в умовах ринкового реформування, держава повинна визначати стратегічні цілі та тактичні завдання структурної перебудови з метою дотримання своїх національних інтересів. Стратегічна спрямованість, тактичні завдання вирішуються за допомогою поєднання заходів як адміністративно-правового впливу, так і економічних. Саме економічні регулятори у поєднанні з державним впливом формують нові якісні пропорції в економіці.
В період розбудови державне управління набуває нового змісту. Як вірно визначають В.Б Авер'янов, В.В Цвєтков, управління може бути як свідомим, так і стихійним, а вплив на об'єкт за своїм характером як об'єктивним, так і суб'єктивним [7, с.432]. Державне управління є організуючою діяльністю держави і спрямоване на розвиток суспільства, його відносин - економічних, фінансових, соціальних, політичних. Воно є соціальним явищем.
Loading...

 
 

Цікаве