WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Роль державного управління в процесі трансформації економіки - Реферат

Роль державного управління в процесі трансформації економіки - Реферат


Реферат на тему:
Роль державного управління
в процесі трансформації економіки
Набуття Україною незалежності, конституційне закріплення державного суверенітету, побудова демократичного суспільства, форму-вання ринкової економіки на засадах різних форм власності - усе це складові трансформаційних перетворень, взаємопов'язані, взаємозумовлені, нерозривні одне від одного. Трансформація не відбувається сама по собі, стихійно. Це - керований процес, управляти яким повинна держава через відповідні, уповноважені на те органи. Але і нині поширена думка про недоцільність державного управління ринковими перетвореннями, про доцільність надання їм вільного, стихійного характеру.
У сучасному світі не існує суто "ринкової" економіки, де не діють державні важелі впливу та відсутній, або недостатньо розвинений державний сектор. Певним винятком була економіка Англії ХІХ сторіччя, але і тоді держава, значною мірою, управляла процесами економічного розвитку. З кінця ХІХ сторіччя управлінська діяльність держави активізувалась шляхом розширеного використання непрямих методів: податків, ціноутворення, регулювання розміру відсотків по банківським кредитам, субсидіювання.
В сучасній економіці використовуються методи державного управління як прямі, так і непрямі, економічні. В Америці, наприклад, уряд нормативно регламентує межі економічних відносин, здійснює широкомасштабні трансфертні платежі, надає послуги у сфері освіти, підтримує правопорядок, контролює забруднення навколишнього середовища [1, с.21, 38, 48]. У країнах так званої економіки вільного ринку (Франція, США, колишній Гонконг) органи державного управління регулюють ціноутворення, оподаткування, розмір ставок по банківським кредитам. При цьому визнається необхідність забезпечення паритету між прямими, адміністративними та економічними методами державного управління для її сталого розвитку.
Стратегію використання методів формують політичні партії, які приходять до влади і мають певні погляди на ступінь державного втручання у економіку: більше свободи надається приватному бізнесу або активізується функціювання державного сектору. У Великій Британії, наприклад, позиції консерваторів, лейбористів і лібералів на ступінь державного втручання значно відрізняються. Консерватори за широке впровадження ринкового механізму та стимулювання його розвитку. Ліберальні демократи, навпаки, є прихильниками авторитарності уряду. Лейбористи займають проміжну позицію і декларують, що уряд повинен відігравати стратегічну роль і забезпечувати дію ринкового механізму.
Існує думка, що метою впровадження державних важелів постає пом'якшення вад функціювання ринкового механізму [1, с.21, 38, 48]. Так, негативний вплив монополізації ринку на економічний розвиток держави (демпінгові ціни, нав'язування споживачам вигідних, з позицій монополіста, умов торгівлі) усувається шляхом розробки і застосування державними органами антимонопольного законодавства; нерівність розподілу доходів регулюється перерозподілом доходів через прогресивне оподаткування, програми підтримки малозабезпечених; грошова політика держави (зміна кількості грошей у обігу, рівень процентних ставок) у межах державної макроекономічної політики стримує інфляцію, стабілізує темпи росту валового національного продукту.
Виділяють дві концепції державного управління - комунітарну та індивідуалістичну [2, с.244]. При застосуванні комунітарної концепції уряд використовує, в основному, прямі адміністративні методи державного управління, організація системи державного управління жорстко централізована або децентралізована. Тип організації визначається урядом згідно обраному ним напрямку розвитку суспільства. Основна мета діяльності уряду - задоволення потреб населення на довго- та короткострокову перспективу. Прикладом існування системи державного управління, побудованою за комунітарною концепцією, є Японія. Державному управлінню економікою Германії властивий більший комунітаризм, ніж економіці Британії, але меншою мірою, ніж Японії. Спеціалісти виділяють окремо японо-німецьку модель [3, 4]. В ній особливе значення надається соціальним аспектам ринкової економіки - соціальному страхуванню, трансфертам, скороченню безробіття. Влада веде боротьбу із соціальними проблемами, а при перерозподілі державних коштів органи державного управління повинні забезпечувати соціальні права усіх громадян на випадок хвороби, безробіття, виходу на пенсію. Соціальна орієнтованість політики уряду зумовлює почуття "общини" у громадян. Службовці об'єднані спільними інтересами відданості підприємству, тому беруть участь в управлінні ним і мають громадську відповідальність. Держава активно бере участь у створенні нових галузей, зміні структури економіки, формуванні фінансово-економічних відносин. Центральному банку при цьому надано повну автономію, він не підпорядкований жодному міністерству.
Основу індивідуалістичної концепції складають протилежні положення. Держава, у особі уряду, втручається у економічний розвиток держави у тому випадку, коли це потрібно для забезпечення національної безпеки. Головна мета діяльності уряду постає у захисті суб'єктів різних форм власності, контролі за дотриманням активного та вільного характеру конкуренції. Органи державного управління використовують переважно непрямі, економічні методи державного управління. З цього приводу певний інтерес уявляє американська модель державного управління економікою, об'єкти якої (підприємства, установи, організації) зорієнтовані на отримання прибутку. Вирішальна роль у формуванні фінансово-кредитної політики належить не Центральному банку, а біржі. Наслідок такої орієнтації - різке розшарування доходів і рівня життя різних прошарків населення.
Кожна з означених концепцій державного управління не діє автономно, не виникає стихійно. Держава, у особі відповідних органів, залежно від політичних пріоритетів, будує управлінські відносини на засадах тієї чи іншої концепції, регулює відповідними правовими засобами напрямки соціально-економічного розвитку.
Так, дія двох концепцій найбільш яскраво відображена у двох моделях моделі державного управління економікою
Loading...

 
 

Цікаве