WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Система та правовий статус органів державної влади - Реферат

Система та правовий статус органів державної влади - Реферат

місцевого референдуму.
5.Затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм по інших питаннях місцевого самоврядування.
6.Затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту щодо виконання бюджету.
7.Встановлення місцевих податків та зборів, розмірів їх ставок у межах, що визначені законом.
8.Формування позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів.
9.Встановлення для підприємств, організацій, які знаходяться у комунальній власності розміру частки прибутку, що належить до віднесення до місцевого бюджету.
10.Рішення відповідно вимогам законодавства питань щодо створення спільних підприємств.
Існує думка щодо уявлення системи державного управління економікою у вигляді сукупності функціональних блоків: стратегічного, тактичного, обліку та контролю [6, с.8-12]. Питома вага кожної з цих груп у загальній кількості повноважень, що виконуються, змінюється залежно від призначення органу і рівня державного управління, на якому він знаходиться. Так, у діяльності Верховної Ради України і Президента України велику питому вагу займають стратегічні питання, в діяльності органів виконавчої влади - стратегічні, тактичні, питання обліку і контролю, органів місцевого самоврядування - тактичні.
З нашої точки зору виділення стратегічного, тактичного і блоку обліку й контролю є досить умовним і не дозволяє комплексно дослідити процес прийняття рішень, з'ясувати ступінь їх якості. Так, визначення напрямків державної політики, тобто стратегічне питання, базується на вирішенні тактичних питань та питань обліку і контролю. Крім того, виділення в окремий блок функцій обліку й контролю за умов, що ці функції виконуються як на стратегічному, так і на тактичному рівнях є не зовсім зрозумілим. Хоча сам по собі підхід до розподілуфункціональних обов'язків за критерієм їх перспективності дозволяє упорядкувати обов'язки кожного з рівнів управління.
Стратегічні питання державного управління економікою за спрямованістю можливо розділити на два блоки: керівництво соціально-економічними процесами; керівництво технічним забезпеченням соціально-економічного розвитку.
Під керівництвом соціально-економічними процесами можливо розуміти:
- розробку й затвердження Державного бюджету України і контроль за його виконанням (повноваження Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади на регіональному та місцевому рівнях);
- визначення та затвердження загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку (повноваження Верховної Ради, Кабінету Міністрів України);
- встановлення системи оподаткування, принципів створення і функ-ціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, порядку створення й погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, видів і типів цінних паперів, порядку їх випуску й обігу (повноваження Верховної Ради України);
- встановлення порядку створення й функціонування вільних економічних зон (повноваження Верховної Ради України);
- визначення принципів використання природних ресурсів (повноваження Верховної Ради України);
- встановлення правових основ і гарантій підприємництва, правил кон-куренції і норм антимонопольного регулювання (повноваження Верховної Ради України);
- визначення принципів зовнішньоекономічної діяльності (повноваження Верховної Ради України);
- встановлення правових основ організації діяльності органів виконавчої влади (повноваження Верховної Ради України);
- проведення кадрової політики щодо перших керівників вищих органів державного управління Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Антимонопольного комітету України тощо (повноваження Президента України);
- координація робіт міністерств та інших органів виконавчої влади (повноваження Кабінету Міністрів України).
Керівництво технічним забезпеченням соціально-економічного розвитку містить у собі вирішення проблем технічного розвитку промисловості, розробки державних програм науково-технічного розвитку, підготовку заходів, спрямованих на розвиток спеціалізації й кооперування, широке впровадження у виробництво сучасних технологій, поліпшення споживчих властивостей виробів.
Тактичні питання вирішуються з метою деталізації і конкретизації даних, отриманих після вирішення стратегічних питань, доведення їх до відома суб'єктів господарювання. До тактичних питань належать оперативне планування й регулювання виробничих відносин між виробниками продукції, споживачами, постачальниками ресурсів.
При вирішенні стратегічних та тактичних питань існують прямі й зворотні зв'язки між суб'єктами управління, якими є органи законодавчої, виконавчої та судової влад.
Стратегічні питання вирішуються Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.
Тактичні питання вирішуються міністерствами, державними комітетами, органами місцевого самоврядування.
Органи судової влади здійснюють нагляд за дотриманням законності та правопорядку у суспільних відносинах. Компетенція органів судової влади охоплює вирішення як стратегічних, так і тактичних питань. Щодо стратегічних питань - це компетенція Конституційного Суду України. Тактичні питання переважно вирішуються судами загальної компетенції та арбітражними судами.
Комплексний аналіз повноважень органів державної влади дозволяє зробити висновок про врахування, певною мірою, ринкових реалій. Але існує проблема дієвості механізму утримань та противаг. Органи місцевого самоврядування фінансово обмежені у можливостях визначати та здійснювати управління соціально-економічним розвитком території. Визначення стратегічних завдань розвитку території, виходячи з місцевих особливостей, та їх виконання при такому розподілі повноважень уявляється сумнівним. Окремим питанням постає здійснення державної кадрової політики тому, що, як наводить практика, державні службовці виконують не управлінські функції, а функції впровадження державної політики внаслідок політизованості державної служби в Україні. Це не сприяє якості процесу управління.
Світовий досвід наводить, що саме держава ініціює і керує процесами ринкових перетворень. Але це не означає різке зростання кількості державних службовців, застосування як пріоритетних адміністративних методів управління. Необхідне підвищення гнучкості управління, обмеження прямого втручання держави до регулювання соціально-економічного розвитку, зміну структури державного сектору шляхом розробки та впровадження програми приватизації, детальне вивчення ринку державних службовців, протидію зростанню державних витрат.
Loading...

 
 

Цікаве