WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Система та правовий статус органів державної влади - Реферат

Система та правовий статус органів державної влади - Реферат

фінансування та законодавчого обмеження можливостей місцевих влад отримувати додаткові кошти шляхом податків. По-друге, було передано певні функції центральної і місцевих влад спеціальним агенціям (квазі-урядовим структурам), які фінансуються з бюджету, але мають незалежне керівництво.
Процес децентралізації складався не тільки з перетворень у владних структурах, а й зі змін у самій державній службі, яка має багатовікову історію. Історія її становлення починається з ХІ-Х сторіччя. До того часу центральна державна адміністрація виконувала регулюючі функції і складалася з невеликих незалежних департаментів-міністерств. Не було чіткої межі між адміністративними і політичними установами, не було офіційно затвердженої кадрової політики. Реалії суспільного життя після Другої Світової війни зумовили необхідність посилення ролі держави, що призвело до зростання кількості державних функцій, а, звідси, - службовців. Характерними рисами британської державної служби були цілісність, аполітичність, об'єктивність, підбір кадрів, просування по службі по заслузі, відповідальність перед Парламентом через міністрів.
Чиновники британської державної служби працюють на постійній основі, не мають партійної приналежності, виконують накази партії, що отримала більшість місць уПарламенті під час виборів та сформувала Уряд країни. У табл.2 наведено головні етапи реформування британської державної служби [7].
Спільним для усіх етапів реформування є, по-перше, прагнення перетворити чиновників на управлінців-менеджерів; по-друге, зробити управлінців більш відповідальними за витрачання державних коштів. Було створено Міністерство державної служби для керівництва службою в цілому та Коледж державної служби для підготовки посадових осіб високого рівня. Реформа 1970р. ставила за мету спробу утворити систему стратегічного управління політикою, головним елементом якої був контроль за використанням коштів.
Таблиця 1
Етапи реформування державної служби
у Великій Британії
Рік Етап
1968 Доповідь Фултона
1970 Створення Центрального штабу з політичного контролю і впровадження контролю аналізу політики
1979 Створення Установи з ефективності
1982 Програма реформи системи фінансового управління
1988 Програма "Наступні кроки"
1991 Громадянська Хартія
Аналіз організації державної влади у Великій Британії, процесів її реформування дозволяє зробити висновок про тенденцію посилення державного управління процесами соціально-економічного розвитку країни. Поряд з цим, забезпечується надзвичайна гнучкість управління, чому сприяє існування 2 моделей суспільного устрою та постійна взаємодія їх елементів. При здійсненні державного управління пріоритет віддається конкуренції, приватизації. Причому конкуренція і приватизація розглядаються у широкому смислі: від запровадження прийому державних службовців на конкурсній основі до передачі частини державних функцій автономним державним агенціям, що діють на комерційних засадах та впровадження у державній службі відносин типу клієнт/підрядник. Замість системи служб, що базується на потребах, велику роль у здійсненні державного управління відіграють зовнішні експертні організації: Інститут імені Адама Сміта, Інститут економічної діяльності, до яких звертаються урядовці з метою отримання об'єктивної поради.
Критерієм ефективності діяльності державних службовців є результативність роботи, а не внесок до процесу виконання.
Аналіз структури державної влади в Україні можливо провести за допомогою виділення певних, найбільш характерних етапів її трансформації: 1992-1994 роки; 1994-1995 роки; структура влади згідно Конституційного договору (08.06.1995рік); структура державної влади за новою Конституцією [8, с.178].
На мал.1 наведено структуру державної влади у 1992-1994 роках. В ній можливо чітко виділити три гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. Законодавча влада представлена Верховною Радою, Радами відповідних рівнів державного управління - державного, обласного, районного, місцевого. Виконавча - урядом, інститутом представників Президента, виконкомами, державними адміністраціями. Судова - Верховним Судом, ланкою судів загальної юрисдикції на обласному та районному рівнях. Ця структура характеризується надзвичайною громіздкістю - існування майже на усіх рівнях державного управління подвійного, а то й потрійного підпорядкування. Так, на місцевому рівні виконком підпорядковується Голові та Представнику Президента. Кабінет Міністрів має потрійне підпорядкування: безпосередньо - з боку Прем'єр-міністра, опосередковано - Президента (через кадрову політику) та Верховній Раді (погодження дій). Крім цього, нечіткими поставали обов'язки Голови щодо Рад. З одного боку, Голова керує Радами, але контрольні функції виконує представник Президента. Тобто реальні важелі впливу знаходяться безпосередньо у представника Президента. Аналіз законодавчого забезпечення існування інституту представників Президента показує прагнення до посилення управлінської вертикалі і можливості контролювати дії на місцях керівниками вищої управлінської ланки.
Вадами структури можливо назвати такі: фактична відсутність зв'язку між представниками Президента та урядом, передача повноважень представницьких органів виконавчим, неможливість забезпечення тісної взаємодії між місцевими державними адміністраціями та урядом внаслідок порушення управлінської вертикалі. Внаслідок цього був ліквідований інститут представників Президента.
На мал.1 наведена структура державної влади за період від виборів у червні 1994 року до підписання Конституційного Договору у червні 1995 року. Управлінська вертикаль не була відновлена.
На ньому чітко видна відсутність зв'язку уряду з органами державного управління на регіональному та місцевому рівнях. Повноваження Верховної Ради щодо рад стосувались здійснення контрольних функцій, повноваження Голови щодо контролю діяль-
ності виконкомів були обмежені. Певні зміни відбулись у організації судової влади. У 1994 року в Києві почав діяти міжобласний суд. Його повноваженнями, як і повноваження міжобласних судів, був розгляд цивільних і кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення на особливо режимних об'єктах [9, с.160]. Оскільки сфера повноважень стосується питань забезпечення національної безпеки, його члени цієї Ради обираються Верховною Радою. Спроба відновити управлінську вертикаль була зроблена шляхом формування державних адміністрацій та підпорядкування їх Президентові України. Неврегульованими залишалися питання підпорядкованості органів виконавчої влади нижчого рівня Кабінету Міністрів. Була зроблена спроба вивести виконавчу владу від впливу
Loading...

 
 

Цікаве