WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Органи судової влади - Реферат

Органи судової влади - Реферат

Росії ця посада є довічною з обов'язковою відставкою по досягненню 70 років.
Конституційний Суд в Україні формується з представників усіх гілок влади, кожна з яких призначає по шість суддів. Процедура висування й прийняттярішень щодо кандидатур від кожної гілки влади має свої особливості. Така практика формування Суду показує, що є підстави для збалансованого прийняття рішень, усунення вади посилення впливу політичних сил на його діяльність, як це має місце у Конституційному Суді Росії.
Конституційне провадження регулюється Законом України "Про Конституційний Суд України" та Регламентом Конституційного Суду України (1997 рік). Ця процедура здійснюється у двох формах: конституційного подання та конституційного звернення.
У ФРН та Італії Конституційні суди здійснюють конституційний контроль на основі позовів та клопотань, мають право розповсюджувати контрольні повноваження на увесь масив правових актів. За допомогою судових рішень не тільки відбувається захист прав та свобод громадян шляхом відміни нормативних актів, які суперечать Конституції, але й корегується сама законотворча діяльність. Конституційний Суд в Україні повноважень щодо корегування законотворчої діяльності не має. Однак, юрисдикційні функції поширені шляхом віднесення до них судового конституційного контролю. Останнє істотно змінює державно-правовий та соціальний статус судової влади у бік забезпечення дії механізму утримань та противаг.
Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що у особі Конституційного Суду виступає впливовий державний орган, від якого багато в чому залежить забезпечення конституційної законності в країні та розбудова правової держави.
Але, як зазначалося вище, судоустрій України має значні недоліки, які стосуються, насамперед, існування організаційних проблем, що не усуває з розгляду науковців та фахівців питання судового реформування відповідно до фази соціально-економічних перетворень у державі.
В процесі обговорення Проекту нового судоустрою України визначається необхідність запровадження адміністративного суду як органу адміністративної юстиції [78, с.8-9; 66; 79, с.100-111]. Існування інституту адміністративної юстиції зумовлене демократизацією держави, забезпеченням активного захисту соціальних та інших цінностей, які закладені у Конституції, безпосередньо у суді. Суть адміністративної юстиції складається у забезпеченні захисту прав громадян від перевищення влади окремими чиновниками, адміністративними органами.
З 1992 року питання щодо створення такого інституту обговорюються і в Україні. Сьогодні через відсутність адміністративних судів велика кількість скарг громадян на свавілля чиновників просто не подаються. Законодавство про оскарження в судовому порядку рішень і дій органів управління, посадових осіб, що порушують права і свободи громадян, їх об'єднань відносить справи цієї категорії до підсудності загальних судів. З іншого боку, розгляд цих скарг міг би бути джерелом вдосконалення діяльності органів державного управління.
У демократичних державах для вирішення конфліктів громадян з органами влади, адміністрацією підприємств, посадовими особами, наслідком яких є порушення прав, свобод та інтересів особи створена і функціонує адміністративна юстиція - система спеціалізованих судів.
У Конституціях Австрії (ст.129-135), ФРН (ст.95), Португалії (ст.212), Швейцарії (ст.114) прямо передбачено створення органів адміністративної юстиції. В інших країнах підставою для звернення за судовим захистом є конституційне право громадян вимагати, щоб дії та акти державних органів і посадових осіб не порушували їх законні інтереси (ст.28 Конституції Італії,
ст.17 Конституції Японії) [78, с.8-9].
Виділяють дві основні моделі адміністративної юстиції - континентальну та англо-американську. Відповідно до першої моделі функціонує система спеціалізованих судів, суттєво відмежованих від загальної судової системи, але пов'язаних із нею належністю до єдиної судової влади. Друга модель характеризується відсутністю спеціалізованої системи адміністративної юстиції і широкою компетенцією загальних судів щодо розгляду адміністративних конфліктів.
Найважливішими принципами адміністративного судочинства є змагальний характер процесу та колегіальний порядок прийняття рішень [78, с.10].
У Радянському Союзі адміністративні скарги розглядалися загальними судами на основі законів "Про порядок оскарження до суду неправомірних лійнеправомірних дій службових осіб, що ущемляють права громадян" від 30 червня 1987 року та "Про порядок оскарження до суду органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян" від 2 листопада 1989 року. Однак, практика показала, що ці закони не змогли забезпечити судовий контроль за діями та рішеннями, які порушують права та свободи громадян.
Необхідність запровадження системи адміністративної юстиції в Україні зумовлена конституйованою концепцією поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову. У ст.55 Конституції України зазначено, що "Права і свободи людини і громадянина захищаються законом. Кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб".
Оскільки адміністративні суди належать гілці судової влади, вони мають діяти на тих же засадах, що й дана влада у цілому: обрання суддів лише законодавчою владою, самостійність та незалежність судів, які здійснюють контроль за законністю актів та дій виконавчої влади, єдність адміністративних судів, контроль та управління системою з боку Верховного Суду України, всебічний, повний, неупереджений розгляд судом матеріалів та обставин справи, рівноправність адміністративного судочинства, змагальність. У зв'язку з цим доцільне закріплення правових, організаційно- та процесуально-правових засад адміністративної юстиції у Законі України "Про адміністративну юстицію", відповідних нормативних актах.
Отже, вищевикладене дозволяє сформулювати наступні основні напрямки здійснення судового реформування:
1. Орієнтація судово-правової реформи на права та свободи особистості та ментальність народу.
2. Необхідність руху від системи правосуддя до системи судової влади (створення Конституційного Суду та функціонування Верховного Суду, розширення поняття правосуддя шляхом включення до нього конституційного, адміністративного та арбітражного судочинства).
3. Забезпечення незалежності суду шляхом створення системи соціальних та правових гарантій недоторканості суддів, народних засідателів та гарантій, які виключають втручання у відправлення правосуддя.
4. Розширення судової юрисдикції шляхом включення до компетенції суду спорів про право та захист законних інтересів особистості, включаючи захист честі й гідності.
5. Запровадження системи адміністративної юстиції як гаранта захисту прав і свобод людини і громадянина.
Loading...

 
 

Цікаве