WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Органи судової влади - Реферат

Органи судової влади - Реферат

створення незалежної судової влади, про її переорієнтацію на захистправ та свобод осіб, про розширення судової юрисдикції. Усе це дає підстави зробити висновок про поверхневий підхід до проблеми реформування.
Підсумовування причин невдоволення громадськості соціалістичним правосуддям дозволяє зробити такі висновки щодо їх складу [52, с.260].
Насамперед, політична ангажованість органів правосуддя, їх підпорядкованість партійному диктату, що забезпечувалося не тільки ідеологічно, але й організаційно: відбір, комплектування судового корпусу проводився партійними органами.
Наступною причиною була дегуманізація суду, яка сформувалася завдяки викривленню шкали соціальних цінностей. Права людини не стали ядром соціалістичної правової системи, зорієнтованої, насамперед, на охорону державної та суспільної власності. Гарантування прав особи у судочинстві було проголошено, але не дотримано правозастосовною практикою.
Неможливо не підкреслити бюрократизм та формалізм судочинства. Порушені карні справи припинялись за "нереабілітуючою підставою" або призупинялись та здавалися до архіву "за невстановленням винуватого". Доказ на попередньому слідстві частіше переслідував ціль викриття "винуватого", а не встановлення істини.
Професійний рівень суддів був незадовільним, що пов'язане з падінням престижу професії, складними умовами праці, існуванням проблеми забезпечення безпеки суддів. Гарантована законом незалежність та недоторканність суддів була тільки декларованою.
Сфера судової юрисдикції була вкрай обмежена. Конфлікти, які виникали у трудових, житлових, майнових відносинах не могли розглядатися у суді - на них розповсюджувалася юрисдикція Рад, органів управління, партійних комітетів. При цьому рішення цих органів не контролювалися судом або правоохоронними органами. Звідси - найважливішою поставала проблема розширення судової юрисдикції.
Після проголошення незалежності, у зв`язку з переходом країни від тоталітарного режиму до плюралістичної демократії, проголошенням верховенства права людини й громадянина в Україні виникли глибокі політико-правові зміни. Необхідними постали зміни у судово-правовій системі, забезпечення її демократизації шляхом відповідності чинного законодавства трансформації суспільних відносин.
Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст.124 Конституції України). Система судів загальної юрисдикції триланкова, що відповідає адміністративно-територіальному устрою України [63, с.51]. Першу, головну ланку, складають суди, що діють у районах або містах (які не мають районного поділу), районах в містах, міжрайонні (окружні) суди, міжобласний суд. Другу ланку судової системи складають Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські суди. Верховний Суд виступає третьою ланкою, є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Ст.125 Конституції України передбачає створення апеляційних та місцевих судів. Створення надзвичайних і особливих судів не допускається.
До судової системи входять арбітражні суди, які здійснюють правосуддя у сфері господарських відносин (ст.1 Закону України "Про арбітражний суд").
У сучасній судовій системі України на кінець 1996 року діяли 742 районних (міських) та 28 обласних і прирівняних до них судів, у яких працювали 4897 суддів. Крім загальних, діяли 367 арбітражних суди [51, с.20].
Сучасний стан судової системи можливо охарактеризувати як кризовий. Так, за даними Міністерства юстиції у 1997 році кожна 3-4 кримінальна справа розглядалася судами у строк понад 1 місяць, а цивільних справ розглянутих понад строки, встановлені чинним законодавством, - понад 100 тис. (15%). Протягом 1997 року у суди надійшло 1 млн. 545 тис. 800 справ усіх категорій. Середньомісячне навантаження на суддю районного (міського) суду збільшилось. При цьому слід зазначити, що збільшилась кількість справ складних категорій [64, с.3].
Однією з причин кризового стану є низький рівень матеріального забезпечення судів. Так, за даними Міністерства юстиції видатки, які були затверджені на 1998 рік, складають 38% від потреб, у тому числі районні (міські) суди - 60%, обласні - 39%, військові - 20%. У 1997 році затверджені видатки складали 35,8% від потреби, профінансовано було лише 84% від зазначеного. Не забезпечується належне технічне оснащення судів для фіксування судових процесів, що сприяло б гласності правосуддя (ст.129 Конституції України) [64, с.3].
Наслідком неналежного фінансування постали вади організації діяльності судів, порушення права кожного обвинуваченого бути засудженим без затримки, як це передбачено нормами Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Невирішеною також постає проблема незахищеності суддів, тиску на органи правосуддя з боку депутатського корпусу.
Усе це визначає нагальну потребу реформування судової системи. Результатом реформування повинно стати усунення головних вад радянської судової системи, функціонування судової влади як однієї з трьох гілок влади у державі, створення гарантій справжньої судівської незалежності, судовий захист прав громадян як пріоритетне завдання правосуддя, подолання бюрократизму та дегуманізації судових установ шляхом нових критеріїв відбору та оцінки судівських кадрів, розширення судової юрисдикції.
Така мета не викликає у фахівців суперечок. Різні точки зору виникають з приводу ідеології та конкретних шляхів реалізації судової реформи.
Спеціалісти визначають [65] існування таких підходів щодо змісту су-дово-правової реформи: радикального, поміркованого, консервативного. Прибічники радикального підходу домагаються звільнення судової системи від вад та перекосів радянського варіанту. Поміркований підхід до судово-правової реформи складається в необхідності врахування реальних умов суспільного розвитку при її проведенні. При консервативному підході лише змінюються вивіски, а сутність системи зберігається.
Концепція судово-правової реформи, ухвалена Верховною Радою України у червні 1992 року, передбачає поміркований варіант реформування. У процесі судово-правового реформування необхідно вирішити такі завдання: здійснити демократичні ідеї правосуддя, що вироблені світовою наукою та практикою; забезпечити правові гарантії незалежності судової влади; запровадити спеціалізацію судів; наблизити суди до населення; чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи; гарантувати право громадян на розгляд їх справ незалежним, компетентним, неупередженим судом.
Ці надзвичайно важливі завдання неможливо розв'язати без організації функціонування судової влади тією мірою, що й інших - законодавчої, виконавчої. Тому центральне місце відводилося питанням формування судової влади - розглядаються питання статусу суддів, реформуванню органів розслідування, прокуратури, адвокатури, юстиції. Так, пропонується надати повноваження призначення
Loading...

 
 

Цікаве