WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Органи судової влади - Реферат

Органи судової влади - Реферат


Реферат на тему:
Органи судової влади
Умовою існування демократичної правової держави є забезпечення функціонування судової влади поряд із законодавчою та виконавчою. Виконання умови пов'язане не тільки з дією відповідних органів - судових, правоохоронних, прокуратури, адвокатури, нотаріату, Міністерства юстиції. Нагальною є потреба у демократизації судової влади шляхом її реформування.
Судову владу визначають як специфічну гілку державної влади, яка здійснюється уповноваженими на те державними органами - судами - і призначенням якої є розв'язання правових конфліктів та здійснення судового контролю [51, с.6]. Основу судової влади складає сукупність органів, наділених відповідними повноваженнями. Судовій владі належить особлива роль - бути арбітром у спорах про право. Суб'єктом судової влади є суд, наділений притаманними тільки йому повноваженнями впливати на поведінку людей і соціальні процеси. Роль судової влади полягає у стримуванні законодавчої та виконавчої гілок влади в рамках законності, в праві здійснення конституційного нагляду та судового контролю.
Теоретик концепції розподілу влад Ш.Монтеск'є висловлював таку думку щодо розподілу влад: законодавча влада видає та скасовує закони; виконавча - відає зовнішніми зносинами, забезпечує безпеку держави; судова - карає злочинців, стримує зіткнення двох перших влад. Свої функції судова влада може виконати лише за умов самостійного існування. У протилежному випадку ймовірні зловживання - від перетворення судді на законодавця, який свавільно контролює життя і свободу суб'єкта до свавілля гнобителя.
Історики права виділяють типи суду та кримінального судочинства відповідно соціально-економічним формаціям - рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний [53; 54]. Цим підкреслювалась класова спрямованість судів, їх орієнтованість на захист цінностей, притаманних формації. При цьому несуттєвою постає процесуальна форма, яка може бути обвинувальною (змагальною) і була у Афінах, Римі; або розшуковою (інквізиційною), як у більшості феодальних держав епохи середньовіччя; або змішаною, що поєднує риси розшуку та змагальності і притаманна європейським державам.
Практика сучасного судоустрою та судочинства показує, що судова система не вільна від вад впливу політичних лідерів чи заможних людей. Результати багаторічних досліджень міланського професора Р.Траверса щодо умов відправлення правосуддя у Італії показують, що: "Итальянское судопроизводство всегда обнаруживало свою принадлежность к классу капиталистов, если оно имеет дело с рабочими и сталкивается с социалистическими доктринами" [55, с.201].
Спроба втілення ідеї створення в Україні справедливого суду була зроблена у судовій системі Української Народної Республіки (1917-1918р. р.), знайшла відображення у III Універсалі Української Центральної Ради, а згодом - у Конституції Української Народної Республіки (1918р.). Однак, судова система містила карально-репресивні органи з широкими повноваженнями. Робітничі і селянські революційні трибунали були створені з метою покарання усіх видів зловживань з боку торговців, підприємців, саботажу чиновників, для боротьби з "ворогами революції". Вони обиралися повітовими і міськими Радами робітничих, солдатських і селянських депутатів у кількості 12 чоловік.
Спроба реформування судової системи у бік демократизації була зроблена при побудуванні судової системи Української Соціалістичної Радянської Республіки у 1922 році. Але ця судова система також містила у собі революційні трибунали, діяльність яких була спрямована на виконання карально-репресивних функцій.
Прийняття Основ судоустрою СРСР і союзних республік у 1924 році не усунуло вади існування репресивних органів. До них належали:
- надзвичайні сесії, що діяли у складі окружних судів і Головного суду Автономної Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (у 1924 році створена у складі УРСР), у повноваженні яких був розгляд справ про "політичний бандитизм";
- об'єднане державне політичне управління для боротьби "з політичною і економічною контрреволюцією".
У судовій системі УРСР 1938 року були присутні карально-репресивні органи [9, с. 160]. Так, лінійні суди залізничного та водного транспорту діяли з метою посилення боротьби зі злочинами, які загрожували нормальній роботі транспорту. У 1941-1943 роках у місцевостях, в яких оголошувався військовий стан, народні й обласні суди перетворювалися на військові трибунали, а лінійні суди залізничного та водного транспортів були реорганізовані у військові трибунали залізних доріг і водних шляхів сполучень.
Суд був знаряддям тоталітарної держави і залучався до боротьби з політичними опонентами режиму та для реалізації популістських кампаній, таких, як боротьба з пияцтвом та алкоголізмом, боротьба з наркоманією, курінням тощо.
Проблема здійснення судового реформування поставала нагально необхідною. Зміст реформування складався з пошуку способів відірвати суди від бюрократичної системи, зробити їх людяними, гуманними, сповненими ідеї справедливості, професійного обов'язку, честі. Необхідність судово-правової реформи була усвідомлена ще на початку розбудови, коли КПРС залишалася єдиною керівною, спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром її політичної системи, державних та громадських організацій (ст.6 Конституції СРСР 1977 року), об'єднувала, по суті, законодавчу, виконавчу та судову влади.
У резолюції XIX Всесоюзної конференції КПРС (червень 1988 р.), прийнятої за доповіддю її Генерального секретаря "Про хід реалізації рішень XXVII з'їзду КПРС та завдання щодо поглиблення перебудови", містилася низка принципових положень, які примушували по-новому розглянути правову дійсність, стан правосуддя. Визнавалося, що права громадян забезпечені не повною мірою (до цього офіційна пропаганда виходила з тези про те, що соціалістична демократія, як демократія вищого типу, відрізняється від хибної буржуазної демократії тим, що права та свободи громадян СРСР, що проголошені Конституцією, надійно гарантовані). При цьому необхідним є радикальний перегляд кримінального, адміністративного, процесуального та трудового законодавства. Першочергову увагу необхідно приділити правовому захисту особистості, зміцнити гарантії здійснення політичних, економічних прав та свобод радянських людей [56].
Пропонувалося підвищити роль суду у системі соціалістичної демократії шляхом зміцнення його авторитету та незалежності, забезпечення гарантій змагальності та гласності, дотримання презумпції невинуватості, недопущення обвинувального ухилення; укріплення незалежності прокурорів, розширення участі захисників у попередньому слідстві та у судочинстві, збільшенні кількості народних засідателів при розгляді у суді найбільш складних справ.
Такі установки дозволяють зробити висновок про початок руху до правової держави. Однак, у резолюції не ставилося питання про докорінні перетворення юстиції, про
Loading...

 
 

Цікаве