WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Державне управління власністю - Реферат

Державне управління власністю - Реферат

індивідуальному чи груповому об'єкту [41, с.36].
З нашої точки зору, більш повним є визначення власності як складної і багатопланової соціальної категорії, що відбиває різні аспекти суспільного буття - економічний, соціальний, правовий, політичний, психологічний. При цьому власність трактується через відносини власності та право власності [39, с.25-37]. Відносини власності становлять сутність системи виробничих відносин і об'єктивно виконують соціальну функцію розвитку матеріальних продуктивних сил. Процес трансформації відносин власності охоплює усі сфери політичної і громадянської життєдіяльності суспільства. Підхід до відносин власності має бути двохаспектним. Перший аспект стосується об'єктивної неподільної єдності економіки і права як соціальних явищ, що охоплює багатофакторну природу власності, комплекс її вольових та невольових ознак. За другим аспектом власність розглядається з позицій її трансформації - процесу кардинального перетворення лише економічного змісту чи правової форми.
Правовласності найсуттєвіше торкається інтересів суб'єктів права і складає основу побудови всіх інших правовідносин.
В останні роки спостерігається перегляд традиційно вузьких уявлень щодо природи власності як речово-товарного явища. Зроблена спроба поглянути на цей інститут як на фундамент формування ринкових відносин, як на універсальну форму проявлення свободи людини, її стану у суспільстві [42, с.19-32].
Зміни економічних відносин в багатьох країнах (Україна не є винятком), починалися із змін законодавства у сфері відносин власності. Згодом нові економічні відносини, які закладені нормативно, доповнювались і поширювались за рахунок інших неімперативних норм.
Економіка функціонує і розвивається в межах певної нормативної системи, яка охоплює формалізовані, офіційно визнані юридичні правила (закони, підзаконні акти), а також у межах неформальних норм і механізмів (звичаїв, особистих установок, моральних принципів). Якщо законодавчі акти можна змінити за порівняно короткий час, то неформальні соціальні норми змінюються еволюційно, поступово. Саме тому наміри революційних перетворень не збігаються з одержаними результатами.
Підтвердженням є правовий аспект сучасної системної кризи в Україні - глибоке протиріччя між об'єктивною потребою переходу до демократичного соціально-економічного та суспільно-політичного устрою, який грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності та реальною можливістю трансформації існуючої правової системи, успадкованої від Радянського Союзу. Сучасні юридичні акти, в своїй множині, мають переважно публічно-правовий характер і мало враховують приватні інтереси. Адже потрібен баланс інтересів. Прикладом невідповідності публічно-правових і приватних інтересів у сучасному законодавстві може бути Указ Президента України від 12.05.98 р. №456/98 "Про державну підтримку малого підприємництва" [30], положення якого - програмно-декларативні. Указ передбачає, що підтримка малого підприємництва - одне з найважливіших завдань державної політики і повинно здійснюватись згідно державним та регіональним програмам підтримки малого підприємництва. Джерелом фінансування цих програм повинні бути кошти державного та місцевих бюджетів, позабюджетні кошти, у тому числі отримані від приватизації державного майна. Враховуючи дефіцит бюджетних коштів, уявляється сумнівною можливість фінансування програм.
Згідно Указу, суб'єкти малого підприємництва - це ті, що мають середню облікову чисельність не більше 50 осіб та обсяг виручки на рік не перевищує 1 млн. грн. Для них передбачається ввести пільгове оподаткування. Суб'єкти підприємництва, де середня облікова чисельність працюючих менша 10 осіб, а обсяг продукції не перевищує 250 тис. грн. будуть мати можливість працювати за спрощеною схемою оподаткування, обліку та звітності. З іншого боку, згідно діючому законодавству, усі суб'єкти господарювання мають однакові умови оподаткування і не поділені на підприємства малого та великого підприємництва. Тому немає підстав сподіватись на зменшення податкового тиску хоча б до 2000 року, адже у передостанньому пункті означеного Указу зазначено доручення Кабінету Міністрів підготувати Державну програму підтримки малого підприємництва на 1999-2000 роки та розробити законопроект щодо введення пільгової та спрощеної системи оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва.
Становлення і зміцнення ринкових відносин передбачає широке застосування в цивільно-правовій практиці дозвільного принципу стимулюючого характеру: "дозволено те, що не заборонено законом". Ще у XVIII сторіччі Томас Гоббс писав: "Там, де суверен не приписав жодних правил, підданий вільний діяти за своїм власним розсудом" [43, с.171]. Це означає, що за своєю суттю свобода волевиявлення громадян у правовій державі повинна знаходити свій юридичний вираз у законі і формалізацію у загальному дозволі "все, окрім". У той же час, за межами заборони, яка включає і загальноприйнятну суспільну норму "не порушувати права і свободи інших людей", особа може поводитися відповідно власним потребам і інтересам, але за умови конституційно-правових гарантій невтручання держави у приватне життя і обмеження свободи громадян. Обмежуючи свободу особи інтересами інших людей і суспільства в цілому, надаючи при цьому повну і рівну для усіх свободу, але за межами законодавчої заборони, останній надається можливість бути одним з правових засобів здійснення свободи волевиявлення особи.
Органи державного управління та місцевого самоврядування повинні діяти на основі Конституції, у межах повноважень, передбачених Конституцією та чинним законодавством. Це витікає з самої суті правової держави - право домінує над владою, не допускаючи свавілля з боку останньої. Тобто, діє принцип: "дозволено лише те, що дозволено законом". Головною конституційною нормою постає те, що обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ч.2, ст.3 Конституції України).
Звідси - реальне здійснення демократичних перетворень в Україні потребує такої правової політики, де особа, громадянин розглядається як основний суб'єкт приватно-правових відносин. Людина в ринкових відносинах виступає водночас і як зацікавлений у реалізації своїх природних потреб індивід, і як творче начало, що прагне до інноваційного оновлення. Гельвецій зазначав: "Якщо фізичний світ підкоряється закону руху, то світ духовний не менш підкоряється закону інтересу. На землі інтерес є всесильний
Loading...

 
 

Цікаве