WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Забезпечення розвитку соціально-трудових відносин в Україні - Реферат

Забезпечення розвитку соціально-трудових відносин в Україні - Реферат

як складової, у свою чергу, національної програми потреб економіки в продукції відповідного призначення (наприклад, вугілля) і реально відображали не тільки заплановані обсяги та якість постачань, а й можливості покупців щодо їх оплати. Маючизагальну програму потреб у продукції, а також чітко визначивши джерела надходження коштів на їх закупівлю, держава оголошує конкурс, в якому можуть взяти участь усі діючі національні підприємства та компанії. Якщо попит на продукцію перевищуватиме пропозицію або національні підприємства не зможуть забезпечити його відповідно до тих або інших вимог (наприклад, за якістю), регіон або держава вправі залучити до участі в конкурсі іноземних постачальників.
Підвищення ефективності способів державної підтримки стосується, насамперед, гірничої, зокрема вугільної, промисловості. Це зумовлено тим, що держава щорічно виділяє значні кошти на її підтримку, але кількість невирішених проблем галузі не зменшується. Крім того, чим більше коштів визначають на дотації, тим Держбюджет має меншу змогу допомогти іншим галузям, яким вони теж потрібні.
Аналіз підтверджує, що є як мінімум дві причини недостатньої ефективності використання коштів держпідтримки. По-перше, розпорошення коштів у багатьох напрямках, що не дає змоги вирішити жодне з життєво важливих завдань і тим досягти необхідної віддачі від капітальних вкладень. Тому спроба вирішити найтерміновіші проблеми не стільки ліквідує їх, скільки створює нові. По-друге, значну частину коштів держпідтримки спрямовують, як правило, у фінансово й економічно слабкі підприємства, що не дає змоги вирішувати стратегічно важливі завдання галузі. Крім цього, не отримавши держпідтримки, стають слабкими і порівняно благополучні підприємства, що згодом поповнюють збиткові, при цьому необхідні дотації не зменшуються, а навпаки.
Саме тому напрошується висновок про необхідність спрямування коштів держпідтримки на найефективніші підприємства, де їх можна використовувати для досягнення головних завдань галузі з більшою ефективністю. При цьому як можливий варіант треба розглядати приєднання підприємств, що підлягають закриттю, до успішно працюючих з метою спільного використання дотаційних коштів і потенціалу вмілого керівництва передовими шахтами.
Для підвищення ефективності економічної та соціальної діяльності у процесі закриття шахт варто підсумувати роботу за останні роки, узагальнити та максимально використати нагромаджений у минулому позитивний досвід. Крім того, у певних випадках можна перекласти закриття підприємств на трудовий колектив на умовах самоокупності за рахунок ліквідаційної вартості основних фондів. Використання передового досвіду стабілізації роботи збиткових підприємств, передача їх трудовим колективам безкоштовно або в безпроцентний кредит із подальшою виплатою вартості основних фондів також може бути виходом із кризового становища. Цей принцип можна застосувати і до підрозділів підприємства, що "хронічно" відстають.
У міру закриття підприємств виникає проблема зайнятості. У зв'язку з цим для її вирішення поряд із запропонованими варіантами можна використати традиційні переваги спеціальних економічних зон і зон пріоритетного розвитку нових виробництв і послуг відповідно до регіональних перспективних програмних документів, планів соціально-економічного розвитку, залучення вітчизняних і зарубіжних інвестицій, підготовки кадрів за потрібними спеціальностями та формами навчання тощо. Тут треба посилити і роль малого бізнесу, його інвестиційних ресурсів саморозвитку для розв'язання питань щодо зайнятості.
Одночасно потрібно вирішувати проблему дефіциту управлінських кадрів усіх рівнів. Без добре налагодженого апарату управління, очолюваного талановитими, технічно та економічно досвідченими професіоналами, результатів не буде. Тому необхідно поліпшити кадрове забезпечення діяльності через пошук перспективних і практичне виховання вмілих керівників, і, що найважливіше, розробку спеціальної програми державного та регіонального характеру для навчання і стажування керівних кадрів на вітчизняних підприємствах, у зарубіжних центрах і фірмах. Дієвою підмогою у цій справі можуть бути такі форми навчання кадрів, як економічні семінари, проблемні клуби, вищі школи засвоєння новітніх досліджень науки та практики на базі академічних установ, університетів, галузевої науки та передових підприємств.
Для збиткових підприємств, неспроможних самостійно вийти із кризи, один із найважливіших напрямків - це створення фінансово-промислових груп через виробниче і господарське кооперування підприємств і виробництв не тільки різних галузей промисловості, а й різних форм власності з метою поліпшення інвестиційного забезпечення виробництва, відродження нині недіючих або збиткових підприємств, прискорення їх ефективної приватизації. При цьому не є винятком співучасть різних рівнів у прийнятті та реалізації рішень, але вже не у вигляді безпосереднього управління, а опосередкованим чином через вкладення інвестицій, придбання пакетів акцій тощо.
Основним можливим осередком такої структури стає моно- чи багатопрофільна компанія, що допускає будь-які форми власності й участі в управлінні виробничими структурами, які сприяють поліпшенню організації виробництва, досягненню рентабельної роботи і необхідному інвестуванню процесу відтворення. При цьому не обов'язково дотримуватися принципу збереження підприємств - юридичних осіб, а, використовуючи позитивні можливості, наявні у кожного підприємства загалом чи його складових зокрема, досягти найбільшої їх реалізації.
Нині дуже важливим напрямком розвитку ділової активності, підвищення ефективності промислового виробництва та одночасно детінізації економіки є зменшення податкового тягаря. Традиційно стверджують, що податки в Україні стримують виробництво. В той же час в інших державах із перехідною економікою, які демонструють стійкі та швидкі темпи економічного зростання, податки значно вищі, ніж в Україні. І це не дивно, адже держави, завдяки вагомим надходженням до бюджету, по-перше, мають змогу краще фінансувати розвиток людського потенціалу і технологій, і таким чином підвищувати ефективність виробництва, вирішувати соціальні питання.
По-друге, ділову активність знижують не стільки суми стягнених податків самі собою, скільки їхня кількість, заплутаність, великі витрати праці та часу, фактичне безправ'я платників податків, гіпертрофовані права органів, що займаються перевірками, і атрофовані - суб'єктів господарської діяльності. Законодавство побудоване так, що податкова адміністрація вирішує, як треба оцінювати ту чи іншу господарську операцію і визначати оподатковуваний оборот. Потрібно ж, як це роблять у розвинених країнах, щоб було навпаки: тлумаченням правил визначення доходів і витрат, у тому числі з метою оподатковування, мають займатися самі підприємства, їх бухгалтери, опираючись на облікові стандарти.
Loading...

 
 

Цікаве