WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Державне управління реструктуризацією економіки - Реферат

Державне управління реструктуризацією економіки - Реферат

означає ліквідацію міжрегіональних диспропорцій по доходах, доступність для господарської діяльності усіх регіонів;
- стабільність, тобто зниження кон'юнктурної та структурної вразливості регіонів. Збалансована господарська структура виступає гарантом стабільних доходів та стабільної зайнятості населення.
Здійснення цієї спрямованості залежить від того, як успішно вирішені проблеми взаємодії між центром та регіонами, від забезпечення єдності органів державного управління. Звідси виникає ще одна проблема - оптимальне сполучення державного управління та самоуправління. Проблема розвитку, розподілу та сполучення функцій державного управління та самоуправління складається з визначення співвідношення загальнодержавних, колективних та приватних інтересів в управлінській ієрархії.
Розвиток самоуправління означає розвиток суспільних форм організації управління. При цьому передбачається законодавче закріплений розподіл функцій та повноважень між державою та суспільством у цілому та його територіальними утвореннями. Це значно відрізняється від такого поняття як "делегування функцій та повноважень", яке присутнє саме при децентралізації управління. При розвиненій функції самоуправління перерозподіл повноважень між центральними та регіональними рівнями здійснюється на началах договору між урядом та місцевими представницькими органами та обов'язково ініціюється на регіональному рівні. При самоврядному типі регіональних структур повноваження мають адміністративний характер. Органи влади формуються на виборних началах, мають статус юридичної адміністративної особи з автономним регіональним або місцевим бюджетом. Щодо конкретних функцій, уряд та його органи діють у межах виконання політичних завдань (оборона, зовнішні відносини, державні фінанси), а інші управлінські функції (освіта, благодійність, підтримання правопорядку) покладаються на територіальні органи та місцеві колективи.
Найважливіше значення для розвитку самоврядування має докорінна реформа джерел та використання фінансових ресурсів, яка містить у собі перерозподіл бюджетних функцій між суб'єктами різних рівнів державного управління, розширення фінансової компетенції адміністративно-територіальних утворень.
Сучасний адміністративно-територіальний поділ України визначається чинним актом Президії Верховної Ради УРСР від 12 березня 1981 року "Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР", який діяв за часів колишнього Радянського Союзу. На територіальному рівні Україна має три основні ланки адміністративного поділу: область, район (сільський), район (міський). Крім цього існує п'ять ланок на муніципальному (щодо населених пунктів) рівні, серед яких сільрада тяжіє до територіального рівня, селище - до муніципального, решта ланок - міські: міста районного, обласного та державного значення. Окреме становище посідає адміністративно-територіальне утворення у складі України - Автономна Республіка Крим. Станом на січень 1995 року до України входили: 24 області, 489 сільських і 120 міських районів, 28 858 сільських населених пунктів, 909 селищ міського типу, 445 міст, з яких 280 - районного, 163 - обласного, 2 - державного (республіканського) значення. Однотипною владною структурою, яка діє на усіх рівнях адміністративного поділу, є рада народних депутатів як представницький, обраний населенням орган. В Україні налічується 11950 місцевих рад. Всього існує 30212 населених пунктів і 1354 міських поселень [59].
Дослідження проблеми взаємодії між центром та регіонами в Україні доцільно починати з визначення того, наскільки у діяльності Верховної Ради України відображені інтереси регіонів, наскільки у самому процесі прийняття рішень враховується регіональний аспект. Аналіз адміністративних аспектів діяльності Верховної Ради показує недостатність врахування специфічних інтересів окремих регіонів. Структурування вищого законодавчого органу відбувається за партійною приналежністю, що свідчить про його демократизацію.
Окремою проблемою постає адміністративно-правовий аспект управління Автономною Республікою Крим (АРК). Згідно Конституції України Верховна Рада України визначає основні напрямки соціально-економічного розвитку АРК (розділ Х). Крім того, діє Представник Президента України, згідно ст.139 Конституції України, що означає реальний вплив Президента України на розвиток місцевої соціально-політичної ситуації.
Існує думка щодо зміцнення центральної виконавчої влади як одну з необхідних передумов подолання суперечностей між центром та регіонами (насамперед, у бюджетній та соціально-економічній сферах) [60, с.46].На нашу думку, забезпечення збалансованих відносин між центром та регіонами, коли центр здійснює непрямий вплив зможе вирішити цю проблему.
Кабінет Міністрів України, згідно Конституції України (ст.120), має універсальну сферу дії, його декрети, постанови, розпорядження є обов'язковими до виконання на території України. У свою чергу, міністерство, згідно Указу Президента України "Про Загальне положення про Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України" (затверджено Указом Президента України від 12 березня 1996 року №179/96), виступає як орган, що реалізує, а не визначає державну політику. Згідно повноваженням, міністерство має право готувати відповідні пропозиції, узагальнювати результати правозастосовної діяльності. Важливим у діяльності є те, що міністерство має право вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Як орган виконавчої влади, ці повноваження здійснюються через вищі в управлінській ієрархії структури - Президент, Кабінет Міністрів. Що стосується повноважень щодо розробки проекту Державноїпрограми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України, їх неможливо визначити як чіткі - згідно Указу, міністерство "бере участь", а не "надає рекомендації, розробляє, готує пропозиції". Адже саме цей бік діяльності міністерства стосується безпосередньо проблем регіонального розвитку.
Відповідно до своїх повноважень міністерство здійснює оперативне регулювання соціально-економічною та іншими сферами діяльності держави. Слід зауважити, що оперативне регулювання повинно здійснюватись відповідно до загальнодержавної програми соціально-економічного розвитку та стратегічних напрямків економічного реформування, що не вказано в Указі. При цьому доцільним було б обгрунтувати формування структури в системі органів виконавчої влади, яка б відповідала за розробку стратегії розвитку країни.
Згідно чинному законодавству цією структурою виступає Адміністрація Президента, хоча до її повноважень, згідно Конституції, належить забезпечення виконання Президентом своїх обов'язків.
У сфері взаємодії міністерства з органами місцевого самоврядування зазначено, що міністерство має право одержувати інформацію та "взаємодіяти" (п.4 Указу), хоча при цьому не зазначено конкретні сфери та обсяг взаємодії.
Згідно п. 7 Указу міністр "визначає ступінь відповідальності заступників міністра (керівника), керівників підрозділів міністерства". Але відповідальність визначає чинне законодавство. При цьому суб'єктом відповідальності постає суд, у разі кримінальної або цивільної відповідальності, відповідні органи у разі адміністративної або дисциплінарної відповідальності.
Для підвищення рівня організації та якості місцевих органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади був виданий Указ Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності і відповідальності територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та забезпечення їх взаємодії з місцевими державними адміністраціями"
(5 листопада 1996 року №1035/96), у якому зазначено, що керівники територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (крім Служби безпеки України) підзвітні та підконтрольні головам місцевих державних адміністрацій, призначення керівників територіальних підрозділів міністерств проводиться за обов'язковим погодженням з головами місцевих державних адміністрацій. Цим Указом закріплено пріоритет владних повноважень голів місцевих державних адміністрацій, що означає примат врахування державних інтересів, з одного боку, та функціональну підпорядкованість, гнучкість взаємодії галузевих та регіональних органів управління.
Loading...

 
 

Цікаве