WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Правове регулювання економіки та основні напрямки вдосконалення - Реферат

Правове регулювання економіки та основні напрямки вдосконалення - Реферат

як на рік, так і на більш тривалу перспективу. Першим кроком щодо розробки концепції розвитку законодавства України може бути систематизація законодавства, особливо того, яке спрямоване на врегулювання економічних відносин.
Головними видами систематизації законодавства є інкорпорація та кодифікація [85, с.30-32]. Організаційно-правова цінність систематизації полягає у виключенні застарілих преамбул, повторень, офіційно скасованих актів, що становить зміст інкорпорації та основу кодифікації. Кодифікація полягає у якісному переробленні чинних юридичних норм, усуненні неузгодженостей та суперечностей у правовому регулюванні, скасуванні застарілих норм.
Систематизація законодавства може бути всебічною, коли змінюється законодавство в цілому. Прикладом є зміни норм законодавства, що регулювали економічні відносини у колишньому Радянському Союзі на норми законодавства, які регулюють економічну сферу у перехідний період. Щодо останніх, то вони складаються з двох груп норм: норми, які застосовувались до періоду розбудови української держави, а також норми, що регламентують економічні відносини на сучасному етапі українського державотворення.
Систематизація може також бутиспеціальною і охоплювати норми певного правового інституту - наприклад, валютне регулювання, оподаткування (доцільна розробка та прийняття Податкового кодексу України).
Прикладом кодифікаційних робіт, які істотно впливають на стан сучасного законодавства є Закон України "Про підприємництво" [68, с.19-22], де закріплено право займатись підприємницькою діяльністю; Закон України "Про господарські товариства" [86, с.22-28], де закладено підвали підприємницької діяльності як основи ринкової економіки.
Кодифікація галузевого законодавства, може бути повною, тобто охоплювати всі норми галузі, або частковою - охоплювати лише частку норм.
Започаткування робіт щодо вдосконалення та упорядкування законодавства пов'язане із прийняттям Президією Верховної Ради України 31 жовтня 1991 року постанови, якою Кабінету Міністрів України доручалось організувати підготовку проектів таких кодексів: цивільного, цивільно-процесуального, кримінального, кримінально-процесуального, про адміністративні правопорушення, торгового.
Кодифікація ефективна у тому випадку, коли кожний із створених кодексів стає єдиним законодавчим актом, який об'єднує усі норми, що відносяться до певної галузі права, відповідає засадам та вимогам законодавчої техніки, є зручним і доступним у використанні на практиці як за змістом, так і за формою, не викликає необхідності постійного тлумачення норм. Крім того, кодекси повинні відповідати таким загальносистемним принципам як об'єктивність, універсальність, демократизм, законність, розподіл влад, делегування повноважень, соціальна спрямованість, оптимізація управління, комплексність, керованість, контрольованість, публічність, мати наукові засади, узгоджуватись між собою та з вимогами міжнародних правових норм.
Метою інкорпорації є упорядкування нормативних актів без зміни їх змісту шляхом зведення актів в єдині збірники, зводи у хронологічному або тематичному порядку. Генеральна інкорпорація охоплює все законодавство за певним предметом регулювання. Якщо інкорпорація охоплює лише частину законодавства, вона часткова. Крім того, вона може бути офіційною або неофіційною, тобто провадитись компетентними органами (офіційна) або організаціями та особами за власною ініціативою (неофіційна). Неофіційна інкорпорація має довідково-інформаційне значення.
Чинні закони України повинні включатись до Зводу законів України, який є офіційним виданням Верховної Ради. Нормативні акти центральних органів виконавчої влади, Президента України повинні включатись до зібрання цих актів як офіційного видання виконавчої влади України.
Усі нормативні акти органу законодавчої влади, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, державних комітетів та інших органів державного управління на державному рівні щодо прав громадян або міжвідомчого характеру надсилаються до Міністерства юстиції України для державного обліку.
Проміжне місце між інкорпорацією та кодифікацією займає консолідація. Внаслідок консолідації створюються збірники законодавства, які носять як правило, неофіційний характер. Під час консолідації декілька нормативних актів об'єднуються в один. При цьому норми права, які включені до попередніх актів, викладаються у логічній послідовності, усуваються повторення, суперечності. Проте суттєві зміни до правового регулювання суспільних відносин не вносяться.
Отже, систематизація, яка грунтується на наукових принципах та методологічних засадах, дозволяє об'єктивно оцінити масив чинного законодавства, усунути суперечності та прогалини.
В процесі здійснення систематизації законодавства особливого значення набуває необхідність вирішення проблеми оперативного управління законотворчою діяльністю. Оперативне управління законотворчою діяльністю передбачає визначення головних структур Верховної Ради, відповідальних за організацію виконання законотворчих робіт. Сучасний апарат Верховної Ради налічує 24 комітети, серед яких необхідно визначити оптимальну кількість [87, с.11-16]. Так, налічується чотири правових комітети: з питань правової політики і судово-правової реформи, з питань законності і правопорядку, з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин. Усі ці комітети так чи інакше вирішують питання забезпечення законності та правопорядку і тому можливе їх об'єднання в один з відповідними підкомітетами.
Вищенаведене дозволяє зробити висновок, що вдосконалення законодавства, спрямованого на врегулювання відносин у сфері економіки, повинно відбуватись за критерієм відповідності Конституції і провадитись у таких напрямках:
- розробка концепції розвитку законодавства;
- розробка правових засад зовнішньої і внутрішньої політики;
- трансформація правової системи відповідно міжнародним правовим нормам;
- запровадження попередньої експертизи законопроектів; стимулювання створення ринкової інфраструктури;
- розробка засад антимонопольної політики;
- регіональної економічної політики;
- податкової політики;
- розробка державної програми створення спеціальних (вільних) економічних зон;
- вдосконалення бюджетного процесу;
розробка засад середньо- та довгострокового (стратегічного) планування;
- регулювання банківської діяльності;
- вдосконалення регламенту Верховної Ради;
- вдосконалення фінансової основи діяльності органів місцевого самоврядування;
- упорядкування діяльності органів виконавчої влади на регіональному та місцевому рівнях.
Loading...

 
 

Цікаве