WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Правове регулювання економіки та основні напрямки вдосконалення - Реферат

Правове регулювання економіки та основні напрямки вдосконалення - Реферат

розробка і прийняття змін і доповнень до Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", де були б враховані вади організації роботи парламенту.
Дослідження проблеми правового регулювання сфери економіки було б неповним, якщо не розглянути питання співвідношення національного та міжнародного права.
Міжнародні приватні економічні відносини регулюються міжнародними угодами, які містять у собі публічно-правові норми цивільного законодавства, а також національним законодавством держави, на території якої здійснюються економічні відносини. Вирішальна роль при цьому належить нормам національного приватного цивільного права, але відповідне значення мають норми інших видів національного публічно-правовогозаконодавства (адміністративного, фінансового, валютного та інших).
Проблема співвідношення національного та міжнародного законодавства складається з проблем співвідношення національного публічного права окремих держав з міжнародним публічним правом. Останнє має координаційне значення при регулюванні міжнародних економічних відносин. У цьому зв'язку у загальній теорії права постає проблема розробки питань співвідношення національної та міжнародної правових систем регулювання економічних відносин на основі єдиного підходу до категорій та інститутів національного і міжнародного права.
Джерелами міжнародно-правових норм є правові звичаї, акти міжнародних організацій, міжнародні договори.
Правові звичаї використовуються у міжнародній практиці відносно тих питань, що не врегульовані міжнародними угодами. В актах міжнародних організацій акумулюється воля держав - членів організацій і тільки для них ці норми мають обов'язковий характер.
Діяльність держав і інших суб'єктів міжнародного права при укладанні, застосуванні і припиненні дії міжнародних угод регулюється нормами правового інституту права міжнародних договорів. Базовим актом є Віденська конвенція "Про право міжнародних договорів" (прийнята у 1969 році на конференції ООН у Відні). Україна приєдналася до Конвенції у 1986 році.
В Україні порядок виконання та денонсації міжнародних договорів здійснюється відповідно Закону України "Про міжнародні договори України", прийнятий Верховною Радою України у грудні 1993 року. Згідно із Конституцією України та означеним Законом Україна укладає договори з іноземними державами та міжнародними організаціями від імені України, Уряду, центральних міністерств і відомств. Від імені України укладаються політичні, територіальні, мирні договори, а також ті, що стосуються прав та свобод людини. Від імені Уряду, центральних міністерств і відомств - договори з економічних, торговельних, науково-технічних та інших питань, які належать до його компетенції.
Згідно із законодавством України, її міжнародні договори поділяються на ті, що ратифікуються і ті, що не потребують ратифікації. До договорів, що потребують ратифікації, відносяться: політичні, загальноекономічні, з загальних фінансових питань, про участь у міждержавних союзах, системах колективної безпеки. Їх ратифікація здійснюється Верховною Радою України шляхом ухвалення спеціального Закону про ратифікацію, який підписується Головою Верховної Ради України.
Договір є дійсним, якщо він правомірний не тільки за об'єктом та метою, але й за способом укладання. Зараз однією з важливіших умов правомірності міжнародного договору є його відповідність положенням Статуту ООН.
Адміністративно-правові аспекти правового регулювання зовнішньо-економічних зв'язків постають у існуванні системи відповідних органів та правових засад механізму їх взаємодії.
Сучасна система органів, що беруть участь у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, складається з двох підсистем: національні та міжнародні органи.
ООН є впливовою міжнародною організацією. Вона виконує функції координаційного центру взаємодії держав у сфері безпеки, міжнародного економічного співробітництва. В структурі міжнародних валютних відносин провідна роль належить МВФ (Міжнародний валютний фонд), МБРР (Міжнародний банк реконструкції та розвитку), специфічне місце у системі регіональних валютно-кредитних установ посідає Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Якщо говорити про інтеграцію України до світового ринку товарів, то пріоритетним у цьому напрямку є приєднання України до ГАТТ - Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, що набула чинності з січня 1948 року. Повноправними учасниками цієї Угоди сьогодні є 117 держав.
Діяльність підсистеми національних органів спрямована, як правило, на обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок, сприяння швидкому просуванню вітчизняного експорту товарів, контроль за припливом в країну іноземного капіталу та іноземної робочої сили.
Вищі законодавчі органи кожної країни (у США - Конгрес, у Німеччині - Бундестаг, у Франції - Національні збори) приймають закони, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, ратифікують міжнародні угоди, асигнують кошти для забезпечення зовнішньоекономічної політики. До компетенції законодавчого органу належить контроль за дотриманням законів та раціональним використанням коштів, виділених на розвиток зовнішньоекономічних відносин.
У США органами, що відповідають за здійснення зовнішньоекономічних зв'язків є Міністерство торгівлі та Державний департамент. У Японії таким органом є Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості.
В Україні, згідно ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до системи органів, які регулюють зовнішньоекономічні відносини, входять: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний Банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, Державний митний комітет. Кожен з органів має свій статус і повноваження, визначені чинним законодавством.
До компетенції Верховної Ради щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать: затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики держави; нагляд, затвердження та зміна структури органів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю; укладання міжнародних договорів та приведення чинного законодавства у відповідність з положеннями цих договорів; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України; затвердження переліку товарів, експорт та імпорт яких забороняється або підлягає ліцензуванню та квотуванню.
Центральним органом виконавчої влади в Україні, який регулює зовнішньоекономічну діяльність, є Кабінет Міністрів. Його компетенція складається з: прийняття нормативних актів управління щодо цього питання; координація діяльності відомств і міністерств; проведення переговорів щодо укладання міжнародних договорів; впровадження режиму квотування та ліцензування експорту (імпорту) окремих видів товарів.
Національний
Loading...

 
 

Цікаве