WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Правове регулювання економіки та основні напрямки вдосконалення - Реферат

Правове регулювання економіки та основні напрямки вдосконалення - Реферат


Реферат на тему:
Правове регулювання економіки та основні напрямки вдосконалення
Ефективне законодавство і, відповідно, ефективне правове регулювання є одним з обов'язкових умов послідовної трансформації суспільства у демократичне з соціально орієнтованою ринковою економікою.
У теорії права поняття ефективності законодавства пов'язується із соціальною та юридичною ефективністю - результативністю правового впливу. При соціальній ефективності поняття визначається характером відносин між фактичним результатом дії юридичних норм та соціальною метою, для досягнення якої ці норми були створені [61, с.21-75]. При юридичній - ефективність правових норм може характеризуватись як результативність самої юридичної норми, як дієвість взаємопов'язаних правових засобів, усіх компонентів правової системи, елементів механізму правового регулювання [62, с.31-32]. Стосовно закону, як акту державного управління, слід мати на увазі його соціальну ефективність. Закон, встановлюючи норми для усіх громадян, у той же час спрямований на досягнення певних соціальних результатів, містить у собі інформацію щодо прогнозування соціальних наслідків його застосування.
Крім юридичної та соціальної ефективності розглядають економічність норм, яка виражена співвідношенням результатів з витратами матеріальних ресурсів, людської енергії, часу. Наприклад, протягом тривалого часу Верховною Радою була прийнята низка законів, які регулюють питання оподаткування, хоча можливо було б розробити Податковий кодекс відповідно основним напрямкам розбудови держави і зекономити час на розгляд інших питань.
Проблема визначення ефективності законодавства має такі складові: чинники та умови, що впливають на ефективність закону; якість закону; наявність механізмів, спрямованих на забезпечення взаємодії чинників та соціальних цілей закону.
Узагальнено можливо виділити дві групи чинників - загальні та спеціальні. Загальні - чинники, що впливають на процес правотворчості в цілому: рівень правосвідомості та правової культури в суспільстві, управлінська діяльність державних органів, дотримання принципу науковості при розробці правових актів, загальні умови макроекономічного розвитку держави, соціально-політична мета розвитку суспільства.
Спеціальні - чинники впливу на якість закону та його реалізацію: відповідність соціальної мети законодавчого регулювання загальній соціа-льно-політичній меті розвитку суспільства; вибір способів та методів досягнення мети правового регулювання; умови, що впливають на правозастосовну діяльність (економічні, політичні, психологічні, рівень професіоналізму осіб, які здійснюють правозастосовну діяльність).
В теорії права якість закону пов'язується із властивостями [63, с.257], або умовами їх застосування [64, с.99-100]. Зараз якість законодавства прямо пов'язується з роллю права у здійсненні політичних, економічних, соціальних перетворень у суспільстві [65]. Саме ці три моменти, які повинен уособлювати в собі кожний закон - право, соціальна справедливість, політична сила - визначають інтегральним показником якості закону.
Стосовно дослідження впливу законодавства на трансформаційні перетворення в Україні, якісним слід визнати таке законодавство, форма і структура побудови, досконалість якого повинні забезпечувати: умови та ефективне використання результатів розвитку ринкової інфраструктури, гарантії правового захисту діяльності щодо розвитку інфраструктури, повноту правового регулювання цих питань. Повнота правового регулювання означає, що правовими актами регулюються усі види та форми відносин, які виникають у процесі формування ринкової інфраструктури, через матеріальні та процесуальні норми, а також шляхом встановлення охоронних санкцій за порушення регулятивних норм.
Головним напрямком розвитку ринкової інфраструктури є забезпечення рівних умов діяльності на ринку суб'єктів різних форм власності, стимулювання вітчизняного товаровиробництва, підтримка малого підприємництва. На забезпечення створення сприятливих умов для розвитку вітчизняної промисловості, сільського господарства спрямовано чимало нормативних актів. Зокрема, Закони України: Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності [66], Про захист від недобросовісної конкуренції [67], Про підприємництво (кодифікований) [68], Про господарські товариства (кодифікований) [69], Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту [70], Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту [71]; Укази Президента України: Про державну підтримку малого підприємництва, Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності [72], Постанови Кабінету Міністрів України, низка відомчих нормативних актів.
Разом з ти, за межами чинного законодавства, що регулює відносини у сфері економіки, знаходиться низка проблем, які потребують нормативного рішення. Прикладом тому може бути серія антикризових Указів Президента України, видані протягом січня 1998 - січня 1999 років, і спрямовані, згідно Перехідним положенням Конституції України, на прискорення врегулювання економічних процесів. Дія Указів була спрямована на врегулювання тих економічних відносин, які залишилися поза межами чинного законодавства. Так, Указом Президента України "Про заходи щодо підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників" від 11 червня 1998 року №614/98 [73] передбачено низку завдань Кабінету Міністрів: розробити та внести на розгляд Верховної Ради законопроект стосовно спрямованості податку на додану вартість, який сплачується переробними м'ясо-молочними підприємствами; затвердити види та обсяги сільськогосподарської продукції, на яку розповсюджується підтримка цін та доходів сільськогосподарських виробників та ряд інших розпоряджень. І це - у досить короткий термін - два місяця. Указом Президента України "Про деякі питання, пов'язані зі встановленням ставок акцизного збору і ввізного мита" від 18 червня 1998 року №653/98 [74] надано право Кабінету Міністрів вносити зміни до ставок акцизного збору та ввізного мита на товари, перелік яких затверджується Верховною Радою. Враховуючи, що акцизний збір, згідно Закону України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року включений до складу загальнодержавних податків, прийняття цього Указу свідчить про посилення ролі виконавчої влади у процесі державного управління економікою. Крім цього, він зачіпає інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності тим, що посилює невизначеність та плинність правового поля. Указами, які позитивно впливають, на наш погляд, на стан економічного розвитку держави, є Указ Президента України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 18 червня 1998 року №652/98 [75] та "Впорядкування
Loading...

 
 

Цікаве