WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Власність у системі економічних відносин - Курсова робота

Власність у системі економічних відносин - Курсова робота

економічний сенс.Основними формами зюільшення власності є прибутки, доходи, дивіденди і рента.Іншою стороною привласнення виступає відчудження - процес передачі власності іншій юридичній чи фізичній особі, перерозподіл її між класами і навіть допускає фізичне її знищення.Так, зараї відбувається знищення власності ВПК, а внаслідок аварії на ЧАЕС знищені величезні об'єкти державноївласності, виведені з експлуатації значні площі сільськогосподарських угідь.
Використання - це застосування речі в залежності від її призначення.Використання є формою реалізації володіння, його функцією.Воно означає вилучення з об'єктів власності їх корисних властивостей з метою виробництва матеріальних благ та надання послуг.У кінцевому рахунку використання передбачає споживання речей або виготовлених з них виробів.
Розпорядження - це прийняття власником чи іншими особами рішень з приводу функціонування об'єкта власності, засноване на праві підприємця передавати майно у межах, визначених власником.Розпоряджатися об'єктами власності може лише реальний власник, який має на них юридичне право.На свій розсуд він може продати власність, здати її в оренду, подарувати її або віддати у спадок і.т.д. Інші особи зробити цього не можуть. У зв'язку з цим важливо відмітити, що підприємець в ринковій економіці може і не бути власником, але обов'язково повинен мати право володіння, використання і розпорядження.
Таким чином складовими елементами власності є володіння, використання і розпорядження. Розпорядження визначається використанням, використання визначається володінням, а останнє в свою чергу визначається формами власності.
Іншим важливим чинником у змісті власності, згідно Марксистської теорії,є відносини власності на засоби виробництва, оскільки саме вони визначають мету, характер виробництва, його соціально - економічну структуру, а також взаємовідносини між класами і різними соціальними групами.
Відомо, що розвиток суспільного виробництва проходить чотири ступеня "доіндустріальний", "індустріальний", "постіндустріальний" і "інформаційний", і в кожному з цих ступенів власність відіграє якусь певну роль.Наприклад, доіндустріальний ступень суспільного виробництва(первісно-общинний), раборвласницький лад а, епоха феодалізму характеризується використанням ручної праці рабів та ремесловим виробництвом. Звісно. За таких умов власність на засоби виробництва не відігравала економічного верховенства власника даних засобів виробництва,Головна роль у процесі виробництва належала робітнику - він був головною цінністю в економічному плані.Саме тому доіндустріальне суспільство характеризується насильницьким перерозподілом результатів суспільного виробництва, а роль власності на засоби виробництва не була вирішальним фактором доіндустріального суспільства.Цю роль вона набула лише в індустріальному процесі, коли лише власник засобів виробництва може бути визначальним економічним суб'єктом суспільного виробництва, а робітник, тобто робоча сила, як вважав К.Маркс, знаходився у підкоренні капіталу.
Що ж стосується постіндустріального суспільства, що характеризується бурхливим розвитком науки і техніки, а також впровадженням досягнень НТР безпосередньо у виробництво, людина знову стоїть над засобами виробництва, тобто ефективність суспільного виробництва визначається не тезнічними даними машини, а особистими якостями і здібностями робітника. Тобто соціальне значення власності на засоби виробництва зменшується на користь робітника, тому що вдосконалені засоби виробництва вимагають не фізичного, а інтелектуального втручання людини. Тепер робітник виводиться із процесу виробництва і стоїть над ним. Змінюється також мотивація до праці - тепер домінантну роль відіграють не матеріальні потеми, а духовні. Варто зазначити, що зараз відбувається процес становлення нового типу суспільства - інформаційного. Основною рушійною силою у процесі виробництва в ньому займає інформація, тому одним із найголовніших типів власності стає інптелектуальна.
Підсумовуючи усе сказане вище, можна зпробити висновок, що роль власності на засоби виробництва в історії суспільства об'єктивно змінювалася. Вона напряму залежить від ролі самих засобів виробництва у процесі виробництва, тобто найбібьше значення вони мають в індустріальному суспільстві, а найменше - в інформаційному. Зараз у суспільстві домінуючими є суб'єктно-суб'єктні відносини, тобто такі, що складаються між людьми з приводу привласнення факторів виробництва і виробленого продукту, а не суб'єктно - об'єктно, з якими пов'язується інтерес на володіння засобами виробництва.Історична тенденція розвитку еволюції відносин власності полягає в тому, що зміст власності як відношення власник-невласник витісняється більш обширинм поняттям - повний власник - неповний власник.
Як уже зазначалося вище, власність - категорія многогранна, тобто її можна назвати і історичною категорією, бо в процесі розвитку цивілізації змінювалися і відносини власності, приймаючи найрізноманітніші форми, види і типи.
Тип власності - це найбільш фундаментальне її утворення, що складається залежно від її суб'єктів (суспільство в цілому, трудовий колектив, особистість.
Взагалі можна виділити два типи власності: приватну і суспільну, кожна з яких має кілька форм.
Форми власності - це її відносини в рамках її типів, тобто складові елементи, структура типів власності.
Приватній власності належить величезна роль у формуванні ринкової економіки.Вона є основою становлення економічно незадежного підприємця - основного суб'єкта ринкової економіки.Історично термін "приватна власність" виник, щоб відокремити державне майно від іношого майна, тому вважалося, що все недержавне є приватним.У зв'язку з цим у Західній економічній теорії і практиці закріпилось уявлення, що під приватною власністю розуміється будь-яка недержавна форма власності.Держава виступає як представник всього суспільства, а решта суб'єктів власності є лише його частиною, тому їх і можна вважати володарями приватної власності.але це не означає, що приватна власність нічим не обмежена - в дійсності господар приватної власності має право здійснювати над об'єктом власності все, що йому заманеться, тобто має право чинити над ним будь-які операції, бо існує одне "але": його дії не повинні втручатися у сферу приватної власності будь-яких інших осіб.
При приватній власності власником майна, ресурсів або факторів виробництва є одна особа або сім'я.І лише приватна особа має право на володіння, розпорядження і використання об'єкта власності і отримання від нього доходу.До об'єктів приватної власності відносять
Loading...

 
 

Цікаве