WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічні реформи в УРСР - Реферат

Економічні реформи в УРСР - Реферат

що утворилася в останній період правління М. Хрущова, зростала з року в рік.
У 1982 р. було запроваджено в життя загальнодержавну продовольчу програму. Засоби масової інформації розглядали її як свідчення величезної турботи партії та уряду про матеріальний добробут радянських людей. Проте колгосп і радгосп з самого свого початку були економічно неефективною формою господарювання.
На початку 70-х років селянам стали видавати паспорти. Тепер вони могли за власним бажанням залишати села й переїжджати у міста та на новобудови. Індустріальні галузі потребували додаткової робочої сили. В СРСР почалася стрімка урбанізація. Ті, хто залишилися в селі, не могли за наявного (вкрай низького) рівня продуктивності праці нагодувати зростаюче населення міст. Унаслідок цього в середині 80-х років у багатьох регіонах СРСР почалися труднощі з поставками продовольства. Вони відчувалися навіть у великих містах України, хоча й меншою мірою.
У сільському господарстві електрифікацію, хімізацію, меліорацію та механізацію було проголошено пріоритетними напрямами розвитку. Проте технократичний підхід до виробництва не рятував становища. Безвідповідальність Партійних і радянських інстанцій, які приймали рішення, та економічна незацікавленість відчужених від засобів виробництва безпосередніх виробників призводили до тяжких наслідків.
Не маючи змоги добитися від колгоспів високої врожайності, державні органи наполягали на постійному розширенні посівних площ. Ступінь розораності сільськогосподарських угідь досяг в Україні 80 відсотків порівняно з 25 у США. Надмірна розораність призводила до активізації ерозійних процесів.
Соціальна криза
За відсутності в Радянському Союзі приватної власності на засоби виробництва класовий поділ населення зійшов нанівець. Вважалося, що населення СРСР становлять робітники, колгоспне селянство і робітничо-селянська інтелігенція як прошарок між цими двома класами. Насправді цей поділ був професійно-галузевим, а не класовим.
Прискорений розвиток індустріальних галузей і неможливість інтенсифікації виробництва в умовах директивного господарювання зумовлювали постійне зростання чисельності робітничого класу. На початку 60-х років робітники становили половину зайнятої в народному господарстві робочої сили, а в середині 80-х років їхня частка збільшилася до 60 відсотків.
Умови праці робітничого класу визначалися специфікою галузі. На підприємствах воєнно-промислового комплексу та новобудовах важкої індустрії вони були кращими, а в технічно занедбаній сфері виробництва товарів народного споживання - набагато гіршими . У цілому близько 40 відсотків промислових і до 60 відсотків будівельних робітників працювали вручну.
Середньомісячна заробітна плата робітників і службовців збільшилася з 78 крб. у 1960 р. до 155 крб. в 1980 р. Унаслідок підвищення мінімальної заробітної плати при одночасному обмеженні високих заробітків посилилася тенденція до зближення рівнів оплати праці робітників та інженерно-технічних працівників. У середині 80-х років у деяких галузях промисловості інженери одержували навіть менше, ніж робітники. Престиж інженерної праці впав.
Середньомісячна оплата праці в колгоспах збільшилася в 1965-1985 рр. у 2,7 раза (до 134 крб.), у радгоспах - в 2,3 раза (до 163 крб.) . Різниця в оплаті праці між промисловістю та сільським господарством істотно скоротилася. Однак держава як суб'єкт господарювання однаково мало платила робітникам і селянам. За часткою фонду оплати праці у національному доході СРСР значно поступався країнам з ринковою економікою. Україна, як і весь Радянський Союз, за рівнем життя перебувала в групі слаборозвинених країн, які посідали у світовому реєстрі місця після п'ятдесятого. Ця статистика ретельно приховувалася від радянських громадян.
Роки "застою" характеризувалися стрімким зростанням міського населення. За 1960-1985 рр. воно збільшилося з 19,9 до 33,2 мли осіб. Кількість сіл в Україні зменшилася більш як на 2 тис. Виїжджала з сіл переважно молодь, унаслідок чого вікова структура сільського населення вкрай погіршилася. Якщо в 1960 р. сільські жителі становили половину населення України, то в 1985 р. - лише третину.
У спробах звести кінці з кінцями в перенапруженому бюджеті держава час від часу випускала в обіг не забезпечені товарною масою гроші. За умов ринкової економіки невідповідність товарної маси грошовій виявилася б у вигляді інфляції, тобто знецінення грошей (зростання цін). У командній економіці з фіксованими цінами інфляція набула прихованої форми і виявилася у вигляді дефіциту товарів. Тривале очікування, коли товар "викинуть" у продаж, і довгі черги за дефіцитом стали найхарактернішою ознакою побуту 70-80х років.
Дефіцит породив специфічний список престижних і непрестижних професій. Престижними стали професії представники яких виробляли чи розподіляли дефіцитні товари, а також привілеї у придбанні їх. Як завжди найсприятливішому становищі була номенклатура. Почала зростати мережа закритих магазинів, у яких за домірними цінами номенклатурні працівники отримували продукти харчування, виготовлені в спеццехах, а також овочі та фрукти, вирощені у спецгосподарствах без застосування хімічних добрив. Поширилася практика закупівлі за кордоном дрібних партій високоякісних товарів, призначених тільки для керівної еліти.
Масштаби, яких надав житловому будівництву М. Хрущов, були майже збережені за часів "застою". За 1965-1985 рр. в Україні з'явилося 7305 тис. нових квартир. Кількість осіб, які вселилися в них або поліпшили свої житлові умови, становила 33 млн. Саме стільки людей проживало в українських містах у 1985 р .
Однак проблему житла не вдалося цілком розв'язати. Темпи урбанізації виявилися надто високими, і сотні тисяч осіб продовжували стояти у чергах на отримання квартири. Якість безплатного житла була вкрай низькою, а квартири надто невеликими за площею. Тільки у не багатьох новоселів кожний член сім'ї мав окрему кімнату.
З метою пропаганди підкреслювалося, що за чисельністю медичного персоналу і лікарських ліжок у розрахунку на душу населення республіки Радянського Союзу посідають перші місця у світі. Це справді було так. Однак пропагандисти не згадували, що охорона здоров'я фінансується за залишковим принципом і невигідно відрізняється від інших країн слабкоютехнічною оснащеністю. Нестача коштів у цій сфері призводила до того, що країна "розвиненого соціалізму" витрачала на підготовку лікаря в 10 разів менше коштів, ніж високорозвинені держави Заходу. Вважалося за норму ставити ліжка для хворих навіть у коридорах непристосованих до лікарняних вимог приміщень.
Список використаної літератури
1. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. - К.: Вікар, 2001. - 477 с.
2. Гусєв В.І. та ін. Історія України: Навч. Посіб. / В.І. Гусєв, Ю.О. Калінцев, С.В. Кульчицький; За ред. С.В. Кульчицького. - К.: Вища шк.., 2003. - 431 с.: іл.
3. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. - К.: Вікар, 1999. - 737 с.
4. Кульчицький С. В. Особливості індустріалізації народного господарства УРСР //Укр.. іст. Журн. - 1989. - №10.
5. Історія народного господарства Української РСР : У 3 т. - К.,1985. - Т.3.
Loading...

 
 

Цікаве