WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічне вчення А. Сміта - Реферат

Економічне вчення А. Сміта - Реферат

свободи, до дії "невидимої руки".
Класи і доходи. Сміт прямо зазначає, що три складові ціни є види доходів трьох різних категорій персоніфікованих економічних функцій, що відповідають трьом факторам виробництва: праці, капіта}іу і землі. Власники кожного із цих факторів утворюють відповідні класи: найманих робітників, підприємців і землевласників. Це основні класи суспільства, їх доходи є первинними. Всі інші групи і прошарки отримують вторинні доході, які виступають результатом перерозподілу.
Заробітна плата - це продукт праці, природна винагорода за працю. В умовах, коли виробник працює власними засобами виробництва і на своїй землі, він одержує повний продукт праці. В умовах капіталізму найманий робітник отримує лише частину цінності, яку праця додає до матеріалу, що обробляє, іншу частину одержує власник капіталу як прибуток. Отже, Сміт не робив різниці між доходом простого товаровиробника і найманого робітника і розрізняв їх лише кількісно.
Сміт визначає нормальний рівень заробітної плати кількістю засобів існування робітника і його сім'ї. А Петті заробітну плату зводив до фізичного прожиткового мінімуму. Нормальний рівень заробітної плати підтримується стихійним ринковим механізмом і залежить від попиту і пропозиції на ринку праці. Зниження заробітної плати до фізичного мінімуму загрожує робітникам вимиранням. А її значне підвищення викликає зростання народжуваності, отже, чбільшсння пропозиції робочої сили на ринку і посилення конкуренції. А це, зрештою, веде до зниження заробітної плати.
Значну роль у встановленні заробітної плати Сміт відводить капіталістам, які мають переваги перед робітниками. Вони можуть, пише Сміт, змовитись! мають можливість очікувати сприятливих умов найму робочої сили, чого позбавлені робітники. Сміт був прихильником високої заробітної плати і вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивності праці.
Прибуток у Сміта має трудову субстанцію. Він писав, що "цінність, яку робітники додають до матеріалів, зводиться... до двох частин, одна з яких опла-чує їх винагороду, а друга - прибуток їх наймача на весь авансований ним) фонд матеріалів і заробітної плати"
В даному разі прибуток виступає як різниця між заново створеною вартістю і заробітною платою. Тобто фактично мова йде про додаткову вартість. А прибуток - це результат неоплаченої праці. Сміт виступає проти тверджень тих, хто називає прибуток платою за працю по нагляду і управлінню. Цей прибуток, зазначає Сміт, не схожий на оплату праці, він має інші начала і визначається величиною капіталу, що застосовується у виробництві. Розмір прибутку визначається розміром капіталу. А це означає, що Сміт розглядає прибуток як породження всього капіталу, як результат продуктивності капіталу. Прибуток виступає в нього і як винагорода капіталіста за працю та ризик. Отже, непослідовність у розумінні вартості (у Сміта - цінність) позначились і на трактуванні прибутку. Він у Сміта виступає то як породження праці, то як результат функціонування капіталу.
З прибутку Сміт виводить і процент як похідний прибуток. Величина про-цента і його рух у нього слідують за величиною норми прибутку, яка з розвитком промисловості Ц торгівлі має тенденцію до зниження. Зниження норми прибутку, а отже, і процента Сміт розглядає як прояв економічної розвинутос'гі здоров'я нації, які забезпечуються природним порядком. Йому протидіє будь-яка монополія. Тому Сміт виступає як непримиримий супротивник всякого роду монополії і привілеїв.
Земельна рента у Сміта - це плата за користування землею. Її причиною він називає приватну власність на землю. Сміт відрізняє ренту від орендної пла-ти, в яку включається і процент на вкладений капітал. Рента, підкреслює він, не пов'язана з витратами капіталу, оскільки їх, як правило, здійснює орендар. Що ж до землевласника, то він користується вигодами капіталовкладень, тому що при відновленні орендного договору вимагає підвищення плати.
Джерело ренти Сміт визначає по-різному. Виходячи з позицій трудової теорії вартості, він ренту, як і прибуток, розглядає як відрахування від праці робітника. Інше трактування походження ренти пов'язане у Сміта з його теорією витрат виробництва. Рента в цьому випадку виступає як природна винагорода за користування землею, подібно до того, як прибуток є природною винагородою за капітал, а заробітна плата - природною ціною праці. Рента поряд з прибутком і заробітною платою формує цінність. А це означає, що земля поруч з працею є джерелом цінності.
Проте рента відрізняється від інших ціноутворюючих факторів: прибутку заробітної плати. Вона не зумовлена жодною жертвою (як праця й капітал)^ боку власника землі. Відрізняється рента від прибутку і заробітної плати Це складова ціни. Останні конституюють ціну, а рента виступає як функція ціни. "...Рента,- писав Сміт,- входить до складу ціни продукту інакше, ніж заробітна плата і прибуток. Висока або низька заробітна плата і прибуток на капіталу причиною високої або низької ціни; більший чи менший розмір ренти ^ результатом останньої"^.
Є у Сміта і елементи фізіократичного трактування земельної ренти. Воіц виступає як результат дії сил природи, які землевласник надає у користуванні фермеру. Працю в сільському господарстві він вважав більш продуктивною, тому що тут разом з людиною працює природа.
Різні трактування СУТІ прибутку і ренти не викликали у Сміта сумнівів, ґх він використовує з різною метою: то для підтвердження тези про працю, як основне мірило вартості, то для аналізу розподілу реалізованої мінової цінності товару між основними класами буржуазного суспільства.
Сміт бачив відмінності в родючості і місцерозташуванні ділянок землі і аналізував Їх вплив на величину ренти. Розглядає він також залежність ренти від капіталовкладень. Проте у Сміта немає розуміння понять диференційної і абсолютної ренти.Разом з тим він визначає монопольну ренту (хоч і не вживає цього терміну), яка виникає тоді, "коли кількість землі, яка може бути при-стосована під яку-небудь особливу культуру, занадто незначна для задоволення дійсного попиту"^. Оплачує її споживач.
Вчення про продуктивну й непродуктивну працю. Сміт, на відміну від попередників, не обмежується галузевим визначенням продуктивної й непро-дуктивної праці. У нього продуктивною є будь-яка праця, незалежно від того, де вона застосовується. Проте у Сміта визначається ієрархія галузей стосовно їх продуктивності. На перший план він ставить сільське господарство, потім промисловість і торгівлю. Але не це головне в його вченні про продуктивну й непродуктивну працю.
Сміт визначає продуктивну й непродуктивну працю не лише залежно від того, де вона застосовується, а й від того, що вона виготовляє. В нього є два підходи до визначення продуктивної й непродуктивної праці. Перший підхід - ціннісний. Продуктивною працею є та, що створює ^цінність. Непродуктивна праця цінності не створює. Так, праця мануфактурного робітника додає цінність матеріалам, які вона обробляє. В той же час праця домашнього слуги нічому не додає цінності. На купівлю продуктивної праці витрачається капітал, а непродуктивної - доход.
Другий підхід у визначенні продуктивної й непродуктивної праці пов'язується з її матеріалізацією, уречевленням. Продуктивна праця - праця робітника, яка закріплюється і реалізується в якому-небудь предметі або товарі, що придатний на продаж. А праця слуги не закріплюється і не реалізується в товарах. Його послуги зникають в момент їх надання. Згідно з таким визначенням продуктивної праці вся сфера нематеріального виробництва
Loading...

 
 

Цікаве