WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічне вчення А. Сміта - Реферат

Економічне вчення А. Сміта - Реферат

визначальною називає функцію грошей як засіб обігу. Гроші він назвав "великим колесом обігу" і підкреслив, що вони відрізняються від товарів, які обертаються за їх допомогою. На відміну від меркантилістів, які золото і срібло вважали носіями суспільного багатства, Сміт підкреслює, що доход суспільства міститься саме в товарах, а не в грошах.
Сміт вважає доцільним заміну золота і срібла паперовими грішми для зде-шевлення обігу. Найбільш придатними для цієї ролі він вважає банкноти. За-гальна сума паперових грошей не повинна перевищувати кількість золотих і срібних грошей, які вони заміняють. Регулювання кількості паперових грошей в обігу повинні здійснювати банки.
Теорія вартості. Перш за все слід зазначити, що Сміт, як і інші економісти, вживає термін цінність, а не вартість. Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає "цінністю в споживанні", друге - "цінністю в обміні". Отже, мова йде про споживну й мінову вартість. На парадоксі води і перлів Сміт пояснює різницю між споживною і міновою вартістю. Речі, що мають велику цінність у споживанні, зазначає він, часто мають невелику цінність в обміні, і навпаки. "Нема нічого кориснішого за воду, але за неї навряд чи що-небудь купиш і навряд чи одержиш що-небудь в обмін. А діамант майже не має якої-небудь цінності в споживанні, але часто в обмін на нього можна одержати дуже велику кількість інших благ"^.
Для з'ясування основних правил, що визначають мінову цінність товарів, Сміт ставить і вирішує три завдання: 1) визначити дійсне мірило мінової цінності, тобто визначити дійсну ціну всіх товарів; 2) показати, з яких частин вона складається; 3) з'ясувати, в силу яких обставин відбувається відхилення ринкової ціни від природної.
o Мінову або природну цінність товару Сміт, як і Петгі, визначає працею. "Праця,- писав він,- є дійсне мірило мінової цінності всіх товарів"^. Слід за-значити, що думка про залежність цінності від кількості праці, витраченої на виробництво товару, зустрічається у найвіддаленіші часи людства. Це питання ставилось людьми раніш, ніж наука приступила до його вивчення. У XVIII ст. ця думка стала розхожою і разом з тим почала формуватись трудова теорія вартості як економічна доктрина. І Сміту, безумовно, належить певна роль в її розвитку.
На відміну від Пстгі, який вважав, що праця створює вартість лише в галузі виробництва золота і срібла, і фізіократів, які пов'язували цей процес з сільським господарством, Сміт твердить, що праця є основою цінності у всіх сферах виробництва. Він говорить про рівноцінність усіх видів праці. Сміт розрізняє кваліфіковану й просту працю і зазначає, що кваліфікована праця в одиницю часу створює більші цінності, ніж праця проста, некваліфікована.
У Сміта переплелись дві точки зору на цінність - суб'єктивна і об'єктивна. Суб'єктивна полягає в тому, що, на його думку, робітники оцінюють свою працю як жертву, як позбавлення свободи і відпочинку. Разом з тим праця оцінюється Смітом об'єктивно як основа багатства. Проте саму працю він не аналізує як субстанцію вартості, а звертає основну увагу на мінову вартість, тобто кількісну сторону вартості.
У трактуванні теорії вартості Сміт не був послідовним. Він заявляє, що трудова теорія справедлива лише для "раннього, примітивного" суспільства. Коли ще праця не була поділена, вона могла служити основою для обміну.
З розвитком розподілу праці ситуація змінюється. По-перше, обмін стає необхідним, тому що дозволяє одержувати потрібні товари. По-друге, як за-значає Сміт, багатство особи визначається його можливістю одержувати про-екти чужої праці в обмін на свій продукт. За цих умов мінова цінність товару для товаровиробника буде визначатись кількістю чужої праці, яку він може одержати в обмін на одиницю свого товару.
Товаровиробник, обмінюючи свій товар на якийсь інший, одержує, з^, власною оцінкою, більше праці, ніж віддає. Те ж саме відбувається і з против^ пою стороною. Тобто кожний учасник обміну одержує більше праці, відносно своїх можливостей по виробництву одержуваного товару, ніж віддає. Тут м^ знову зустрічаймось з поняттям суб'єктивної цінності, проте виводиться вон^ Смітом не з принципу корисності, що було властивим австрійській школі, а ї принципу праці. o ','
Отже, перше з поставлених питань Сміт вирішує однозначно. Основу цінності товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують шляхом обміну на даний товар.
Як же вирішує Сміт друге завдання, тобто питання про складові частини ціни товару? На перший ітогляд, нелогічною є сама постановка такого питання. Дійсно, про які складові частини ціни може йти мова, якщо вона визначається працею?
Справа в тому, що до цього Сміт розглядав обмін товарів у простому то-варному виробництві, де виробники обмінюються працею, уречевленою в то-варах.
В умовах капіталізму відбувається обмін живої і уречевленої праці. Робітники виступають як прсідавці товару робоча сила, а капіталісти - як його покупці. Щоправда, Сміт вважав, що робітники продають свою працю, яка, як і інші товари, має "дійсну і номінальну ціну"^. Фактично йдеться про номінальну і реальну заробітну плату. За цих умов, пише Сміт, порушується закон еквівалентного обміну. Робітник віддає більше живої праці, ніж одержує уречевленої. Цінність, яку робітник додає до матеріалів, зводиться до двох час-тин: заробітної плати і прибутку капіталісту. Це дві складові частини цінності. Третьою складовою у Сміта виступає рента. Отже, як пише Сміт, "три першо-основи всякого доходу, як і всякої мінової цінності,- це заробітна плата, при-буток і рента"^. Таким чином, цінність Сміт визначає доходами.
Всі три види первісного доходу - заробітна плата, прибуток і рента - мають єдину ціннісну субстанцію - працю, уречевлену в товарах, які одержують шляхом обміну. "Слід мати на увазі,- писав Сміт,- що дійсна цінність всіх різних складових частин ціни вимірюється кількістю праці, яку може купувати або яку може мати в розпорядженні кожна з них. Праця вимірює цінність не лише тієї частини ціни, яка зводиться до праці, а й тих частин, що приходяться на ренту і прибуток".
Визначення цінності сумою доходів свідчить про те, що Сміт, проявивши геніальну непослідовність, заклав основи теорії факторів виробництва, яка в XIX ст. стала пануючою.
Щодо третього завдання, яке вирішує Сміт, то воно зводитьсядо з'ясування причин відхилення ринкової ціни від природної. Природна ціна у Сміта це, по суті, - грошовий вираз цінності. Природна ціна включає повну величину ренти, праці і прибутку. Причому йдеться не про фактичну величину складових ціни, а про їх середню норму. Ринкова ціна - та, за якою продається товар.
Сміт детально аналізує фактори, які впливають на відхилення ринкогій? ціни від природної. В умовах природного стану (вільної конкуренції) риідаК працює як своєрідний регулятор природного руху товарних потоків до стаЙ^ ринкової рівноваги. Попит і пропозиція виступають як фактори встановлеНН" ринкової ціни. Людське втручання у вигляді різного роду привілеїв, монопо^ регламентів порушує природний стан. Воно, пише Сміт, приводить часто до результатів, протилежних тим, на які розраховували, і стримує зростання продуктивності праці. Щоправда, якась група або клас можуть одержати вигоду від такого втручання, проте вона все одно виявиться шкідливою з точки зору стратегічного завдання - економічного зростання. Отже, С^іт знову звертається до принципу природної
Loading...

 
 

Цікаве