WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Бідність в України - Курсова робота

Бідність в України - Курсова робота

її порівняння з іншими країнами світу по даному критерію.
Варто відзначити, що оцінка бідності при міжнародному порівнянні вельми утруднена унаслідок відсутності в спеціальних виданнях необхідних даних про Україну. Наприклад, в останньому спеціальному звіті Світового банку (Human Development Report - 2002. -- World Bank, 2002. - 150-161 p.) для ранжирування 173 країн світу по рівню бідності використовуються два показники: соціальної (людської) бідності і бідності по доходах. Композиційний індикатор соціальної бідності включає специфічні компоненти, що відображають: втрату задовільних життєвих стандартів (зниження певного рівня доходу); недостатню тривалість життя; величину соціально неактивного населення (безграмотних і безробітних). Характеристика бідності по доходах асоціюється з декількома показниками, ключовою серед яких є питома вага населення країни, що має дохід на рівні менш ніж 50% величини середнього доходу домогосподарств, що розташовується. На жаль, дані по нашій країні у вказаному Звіті відсутні за обома показниками (унаслідок відсутності аналогічної вітчизняної статистики), що не дозволяє зробити порівняння рівня соціальної і майнової бідності України і інших держав.
У цьому ж Звіті указується, що в 1996-99 рр. в Україні за межею бідності (встановленої на рівні 4$ в день по паритетукупівельної спроможності 1990 р.) знаходилося 25% населення. А в теж час в Киргизстане - 88%, Молдові - 82%, Росії - 53%, а розвиненіших країнах (Угорщина, Словаччина, Словенія) - менше ніж 1% населення. Отже, щодо благополучної по такому критерію бідності Україну слід рахувати лише порівняно з постсоціалістичними країнами, що також не мають значних успіхів в процесах соціально-економічної трансформації.
Використовуючи для оцінки бідності такий показник міжнародної статистики, як величина ВВП на душу населення (зміряна по паритету купівельної спроможності), Україну слід віднести до числа безумовно бідних країн. Підставою для цього служить те, що в 2000 р. показник ВВП України на душу населення склав близько 3,8 тис. $, що 7-9 разів менше аналогічних показників розвинених європейських країн (Норвегія, Швеція, Бельгія, Німеччина і ін.) і лише в 3-4 рази більше, ніж ВВП бідних країн світу (Конго, Йемен, Нігерія і ін.). Очевидно, що на макроекономічній шкалі среднедушевого доходу в даний момент Україна знаходиться набагато ближче до бідних країн, ніж до багатих.
Інші спеціальні статистичні источники містять застарілу інформацію (за 1995-96 рр.), що робить порівняльну оцінку рівня бідності неактуальної і некоректної зважаючи на успішну економічну трансформацію деяких країн постсоціалістичного простору і значного поліпшення показників їх соціального розвитку саме останніми роками.
3. Шляхи подолання бідності
Як було позначено вище, бідність в Україні перетворилася на один з найістотніших чинників, який постійно ініціює зростання соціальної напруги в суспільстві і сприяє соціальному регресу. Тому як ніколи актуальною стає задача розробки комплексного підходу до рішення проблеми бідності і визначення конкретних кроків соціально-економічної політики, направленої на подолання цього негативного явища.
Державна соціальна політика, орієнтована на підвищення рівня життя всіх верств населення (незалежно від їх майнового положення), повинна бути пов'язана з такими задачами стабільного економічного розвитку як забезпечення реального зростання виробництва, поліпшення ситуації на національному ринку праці, заборона інфляційних процесів, ефективне використовування бюджетних коштів і засобів спеціальних позабюджетних фондів. Саме ефективний економічний розвиток на макрорівні закладає фундамент соціального розвитку країни і зрештою визначає рівень добробуту її населення.
З урахуванням специфіки процесів, пов'язаних з трансформацією вітчизняної економіки, необхідним також представляється вживання першочергових заходів в таких напрямах:
" скорочення майнової нерівності шляхом проведення гнучкої податкової політики,
" стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу,
" упровадження системи раціональних соціальних трансфертів,
" легалізація тіньової економіки і незареєстрованих доходів.
Особливістю прояву проблеми бідності в Україні є той факт, що не тільки перебування у складі соціально уразливих груп населення (сім'ї з дітьми, пенсіонери, інваліди), але навіть зайнятість не гарантує від попадання в групу бідних. Саме тому необхідною умовою подолання бідності стає надання працездатному населенню країни можливостей для самостійного вирішення проблем трудовлаштування. Досягнення цієї мети сприятиме збалансованості попиту і пропозиції на ринку праці, а також запобіганню різкому збільшенню рівня безробіття унаслідок структурних перетворень в економіці. Однієї з таких можливостей, свого часу успішно реалізованої західними країнами, є створення нових ефективних робочих місць на базі розвитку малого і середнього бізнесу.
Не менш важливим представляється також створення умов для зростання доходів, одержуваних від трудової діяльності. При розробці відповідних заходів політики доходів і зайнятості слід врахувати, що збільшення реальних трудових доходів населення може бути слідством: по-перше, стабілізації макроекономічної динаміки, що забезпечує зростання реальної заробітної платні; по-друге, встановлення економічно і соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної платні з поетапним наближенням її розміру до рівня прожиткового мінімуму і, по-третє, забезпечення оптимальної між професійної і міжгалузевої диференціації заробітної платні всіх категорій працюючих.
Ще однією необхідною умовою для подолання бідності в Україні є реформування системи соціального захисту, направлене на посилення її адресності і пов'язане з регулюванням величини гарантованого мінімального доходу. Як свідчить світова практика, ефективними заходами реформаторської політики в даному напрямі може стати розвиток нових соціальних технологій, які торкаються підтримки потребуючих (малозабезпечених) сімей, надання безкоштовних послуг охорони здоров'я і освіти, а також послуг соціальної реабілітації.
Що можна й потрібно робити? В основі стратегії подолання бідності має бути визнання того, що цієї мети не можна досягти виключно шляхом підтримки знедолених. Необхідний комплексний підхід, орієнтований як на бідні, так і на відносно забезпечені верстви суспільства. Зусилля держави з підвищення рівня життя всіх верств населення незалежно від їхнього матеріального становища мають спиратися на забезпечення стійкого економічного зростання, всебічний розвиток і максимально повне використання трудового потенціалу країни, поліпшення ситуації на ринку праці.
Слід, нарешті, відмовитися від практики регулювання оплати праці виключно шляхом підвищення мінімальної зарплати. Такий підхід уже призвів до
Loading...

 
 

Цікаве