WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Суть і функції економічної конкуренції - Курсова робота

Суть і функції економічної конкуренції - Курсова робота

від дій конкурентів, хоча ця влада й обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того на монополістичних ринках поряд із дрібними і середніми фірмами існують достатньо великі.
При такій моделі ринку фірми ринуться розширювати свою область преваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається насамперед за допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної компанії, що однозначно виділяютьрозходження товарів.
Монополістична конкуренція відрізняється від досконалої поліполії по таких ознаках:
- на поліпольному ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні товари;
- для учасників ринку немає повної прозорості ринку, і вони діють не завжди відповідно до економічних принципів;
- підприємства намагаються розширити свою область преваг шляхом індивідуалізації своєї продукції;
- доступ до ринку для нових продавців при монополістичній конкуренції ускладнений у силу наявності преваг;
- єдиний продавець (монополіст). - Реалізований продукт унікальний, тому покупець змушений сплачувати встановлену монополістом ціну (або відмовитися від покупки даного товару);
- повний контроль монополіста над ціною товару й обсягом продаж.
3.2.4. Олігополія.
Олігополія є переважаючою формою сучасної ринкової структури. Термін "олігополія" застосовується в економіці для опису ринку, на якому існують декілька фірм, окремі з який контролюють значну частину ринку і вступ на цей ринок нових фірм утруднено. Приклади класичних олігополій: "велика трійка" у США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".
Продукція, вироблена фірмами, може бути як однорідна, так і диференційована. Однорідність переважає на ринках сировини і напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу; диференціація - на ринках споживчих товарів (автомобілі).
Нечисленність фірм сприяє їхнім монополістичним угодам: по встановленню цін, поділу ринків або по інших засобах обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігопольному ринку тим інтенсивниша, чим нижче рівень концентрації виробництва (більше число фірм), і навпаки.
Важливу роль у характері конкурентних відношень на такому ринку грають об'єм і структура тієї інформації про конкурентів і про умови попиту, якою фірми володіють: чим такої інформації менше, тим більше конкурентною буде поведінка фірми. Основна відмінність олігопольного ринку від поліпольного пов'язана з динамікою цін. Якщо на поліпольному ринку вони пульсують безупинно і безсистемно в залежності від коливань попиту і пропозиції, то при олігополії мають тенденцію до стійкої фіксації і змінюються не так часто. Типово так зване лідерство в цінах, коли їх переважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть за лідером. Доступ до ринку новим продавцям ускладнений. У випадку угоди олігополістів із приводу цін, конкуренція усе більше зміщається в напрямку якості, реклами й індивідуалізації.
Існування олігополії пов'язано з обмеженнями входу на даний ринок. Одне з них - необхідність значних капіталовкладень для створення підприємства в зв'язку з великомасштабним виробництвом олігопольних фірм.
Нечисленність фірм на олігопольному ринку змушує ці фірми використовувати не тільки цінову, але і нецінову конкуренцію, тому що остання в таких умовах є більш ефективна. Виробники знають, що якщо вони понизять ціни, то їхні конкуренти зроблять те ж саме, що призведе до падіння прибутків.
Війна цін - повторюване і довгострокове зниження цін на продукцію фірм олігопольної галузі, за допомогою якого, фірми розраховують збільшити обсяги продажів і прибутків. Але це рідко приносить їм вигоду.
Тому замість цінової конкуренції, що буде результативна в умовах досконалої конкуренції, "олігополісти" використовують нецінові методи боротьби: технічна перевага, якість і надійність виробу, методи збуту, характер наданих послуг і гарантій, диференціацію умов оплати, рекламу, економічне шпигунство.
Характерна риса олігопольного ринку - залежність поведінки кожної фірми від реакції і поведінки конкурентів. Значні розміри і значний капітал фірм вкрай немобільні на ринку, і в цих умовах найбільші вигоди обіцяє саме змова між олігопольними фірмами з метою підтримки цін і максимізації прибутків. Виробники домовляються про співробітництво й укладають (іноді відкриту і навіть оформлену) угоду про поділ ринку - "картельна угода".
Картель являє собою угоду декількох підприємств, що встановлює для всіх учасників обсяг виробництва, ціни на товар, умови найму робочої сили, обміну патентами, розмежування ринків збуту і долю ("квоту") кожного учасника в загальному обсязі виробництва і збуту. Його ціллю є підвищення цін (понад конкурентний рівень), але не обмеження виробничої і постачальницько-збутової діяльності учасників.
Неможливість повністю і постійно використовувати картель для взаємодії олігопольних фірм, змушує їх йти на негласні економічні угоди, таємну економічну політику в області зміни цін і розмежування сфер впливу. Таке співробітництво може виявлятися як через особливу економічну політику олігопольних фірм у вигляді "жорсткості цін" або "лідерства у ціноутворенні", так і через особливі організації типу "патентних пулів" (або консорціумів).
Жорсткість цін - так називається практика дій олігопольних фірм, коли навіть при зміні витрат або попиту певна фірма не схильна до зміни ціни. Вона думає, що якщо їй прийдеться підняти ціну, то інші підуть за нею, що призведе до втрати частини ринку. Таким шляхом фірми утримуються від зміни цін через страх розв'язати "війну цін".
Лідерство в цінах означає практику, коли при формуванні цін на свою продукцію компанія орієнтується на ціни, установлені лідером - частіше усього домінуючою у даній галузі і на даному ринку великої фірми. Це демонструє своєрідна прихована змова, хоча її наявність звичайно не доведена.
Патентні пули - це угода про спеціалізацію і кооперацію виробництва, а консорціум - об'єднання фірм із метою проведення спільних наукових досліджень, спільного будівництва великих інвестиційних об'єктів. Обидві організації виконують картельні функції і є базою для організації змови про поділ ринку.
3.3.Антимонопольна політика.
Антимонопольна політика - одне з напрямків державного регулювання економіки, що являє собою комплекс державних заходів (відповідне законодавство, система оподатковування, денаціоналізація, роздержавлення і приватизація власності, заохочення створення малих підприємств та ін.), спрямованих проти монополізації виробництва і ринку і забезпечуючи розвиток конкуренції серед товаровиробників.
Антимонопольне законодавство - законодавчо закріплені основні правила діяльності суб'єктів, що хазяйнують на ринку, органів державної влади і управління.
Основні завдання антимонопольного законодавства:
а) забезпечення сприятливих умов і стимулів для розвитку конкуренції і підприємництва в національній економіці;
б) зняття всіх перепон на шляху
Loading...

 
 

Цікаве