WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Поняття і види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство . Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонуванн - Реферат

Поняття і види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство . Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонуванн - Реферат

результатом реформ в Угорщині та Польщі, на думку експертів, є те, що в обох країнах на сьогодні сформовані потрібні базові умови для довготермінового і сталого зростання, такого, яке може дозволити їм протягом найближчих 20 років досягнути стандартів Євросоюзу.
Важливими складовими успіху в цих моделях постсоціалістичної трансформації стали стрімкий розвиток і гнучкість приватного сектору, а також той факт, що уряди країн, реструктуризуючи державний сектор, змусили державні підприємства дбати про довгострокову перспективу. В Угорщині цього добилися завдяки прийняттю жорсткого законодавства про банкрутство та продажу найбільших компаній іноземних корпораціям. Польський уряд пішов на різке скорочення дотацій з бюджету, чим змусив держпідприємства продавати приватним компаніям свої збиткові підрозділи, залишаючи собі лише основний бізнес, аби вижити. У жодній з республік СНД або в ватіканських країнах подібних реформ не проводили. Навіть у Чехії, країні, що за роки реформ змогла забезпечити зростання обсягу ВВП (в цілому й на душу населення) більш, ніж на 100 %, досі не зроблено важливого кроку перенесення акцентів у стимулюванні розвитку економіки від збиткових індустріальних гігантів на нові види бізнесу. Через систематичну практику надання значних кредитних коштів саме збитковим державним підприємствам у 90-х роках на сьогодні більше третини загальних обсягів усіх банківських кредитів в країні є майже безнадійними, тобто практично не мають шансів бути поверненими, а економіка країни виявилася вразливою для фінансової кризи 1998 р.
Важливо зазначити, що для подолання трансформаційного спаду в Польщі та Угорщині було вжито, як фіскальних та фінансових, так і правових та політичних заходів. У країнах з перехідними економіками, які найменш просунулися на шляху реформування, друга складова практично відсутня.
Загалом результати десятирічного розвитку колишніх соціалістичних країн виявилися для них досить неоднозначними. Для розуміння глибини проблем здійснюваної трансформації досить ілюстративним є приклад Східної Німеччини. Навіть через 10 років після падіння Берлінської стіни східнонімецькі землі виживають лише за рахунок гігантських субсидій західних земель. Загальний обсяг цих субсидій за минулі 10 років сягнув астрономічної суми - від 600 до 800 млрд дол. США. Після нетривалого піднесення у 1992- 1994 pp. економіка Східної Німеччини майже не зростає. Вона уже вся у приватних руках, але лише за останні кілька років державі довелося рятувати від неминучого банкрутства 150 найбільших під-приємств. Східнонімецькі землі споживають у півтори рази більше, ніж самі виробляють. Різницю покривають субсидії західних земель. Рівень безробіття у цій частині Німеччини дорівнює майже 20 %.
Ціна ринкових реформ ? високою практично для всіх колишніх соціалістичних країн. За даними Світового Банку, у 1989 р. лише 4 % населення цих країн жили за межею бідності. У 1999 р. частка цих людей збільшилася у 10 разів, і становила 40 %. При цьому в найскладнішому становищі опинилися більшість країн колишнього Радянського Союзу і Південної Європи. І навіть у відносно благополучних державах Центральної Європи реально зросли доходи не більше ЗО % населення, а доходи майже 20% - різко зменшилися.
Найбільш успішну динаміку розвитку серед країн Східної та Центральної Європи демонструють, як було зазначено вище, Польща, Словенія, Угорщина, Чехія. Подана нижче таблиця відображає деякі результати та тенденції розвитку трьох країн цієї групи.
Таблиця 2.7.4. Порівняльна таблиця наявних і прогнозованих еко-номічних показників для Польщі, Чехії та Угорщини
Країна
Зростання ВВП, % Середньорічна інфляція, %
1998 1999 2000 2001 1998 1999 2000 2001
Польща 4,8 3,5 4,5 5,0 12,0 7,3 7,7 6,0
Чехія -2,7 -0,5 2,0 3,0 10,7 2,5 5,0 6,0
Угорщина 5,1 3,8 4,5 5,0 14,3 10,0 9,0 8,0
Експерти, порівнюючи кількісні параметри розвитку країн Західної і Центральної Європи, прогнозують, що для подолання розриву у країнах Центральної Європи протягом найближчих 20 років показник економічного зростання має бути як мінімум на три проценти за рік вище за аналогічний показник у країнах Західної Європи. До того ж це зростання має бути забезпечене перш за все новими інвестиціями та підвищенням якості товарів.
Серед постсоціалістичних балканських держав останні два роки спостерігаються певні позитивні зміни в Болгарії, тоді як у Румунії відбувається гальмування темпів поступального розвитку.
Суттєві відмінності розвитку в 90-х роках властиві колишнім радянським республікам. Прибалтійські республіки, які розпочали ринковіперетворення раніше і здійснюють їх більш цілеспрямовано і поступальним темпом, відповідно, раніше змогли подолати трансформаційний спад. Вж| у 1994 р. тут появилися ознаки стабілізації, а з 1996 р. розпочався поступальний розвиток економіки. Найвищі показники економічного зростання серед держав Прибалтики демонструє Естонія. Важливим чинником зазначеного успіху регіону є іноземні інвестиції. В Естонії, наприклад, обсяг прямих іноземних інвестицій перевищує 1,2 млрд дол. США, що для країни з населенням 1,4 млн чол. є досить великою силою.
Серед інших пострадянських республік відносно успішно роз-виваються Узбекистан, Киргизстан, Білорусь. У другій половині 90-х років у більшості країн цього регіону зміцнили стабілізаційні тенденції. Це стало можливим перш за все завдяки успіхам у проведенні урядами держав жорсткої фінансової політики. Щорічні темпи зростання цін впали до 10-ЗО%. Спостерігається поступ у реформуванні банківської сфери, формується нова податкова й бюджетна політика.
У результаті проведення програм приватизації майже в усіх країнах - членах СНД значна частина виробництва припадає на недержавні підприємства. їх частка у ВВП країн зазвичай коливається у межах 1/3-2/3 (залежно від критеріїв класифікації). Але процес проведення приватизації у всіх зазначених країнах відбувається нерівномірно, непослідовно, спричиняючи значне розшарування суспільства. До того у багатьох державних підприємств після приватизації знизилася ефективність. Наприклад, у Росії це характерно для семи підприємств з десяти приватизованих.
Загалом більшість економістів визнають, що майже всі колишні радянські республіки вже пройшли нижчу точку трансформаційного спаду, і з кінця 90-х років тут розпочався процес повільних економічних зрушень. Але значна кількість проблем, пов'язаних із реалізацією ринкових перетворень, залишається невирішеною (перш за все неплатежі, інвестиційна та бюджетна кризи тощо). А економічне зростання, тенденції якого спостерігаються останнім часом, наприклад, в Росії чи Україні, переважно не є результатом дії чинників довготермінового характеру, і тому немає підстав для стабільності й тривалості.
Лише за умови проведення урядами всіх постсоціалістичних держав послідовних структурних реформ, спрямованих на створення ефективної ринкової економіки, можна очікувати довготривалого економічного зростання.
Список використаної літератури.
1. Мировая экономика и международные экономические отношения.// За ред. Акопова Е.С., Воронкова О.Н., Гаврилко Н.Н. - Р. на Д., 2000.
2. Міжнародні валютні відносини. // За ред.Філіпенко А.С. - К., І997.
3.Рокачов В.В. Міжнародна економіка. - К., 2000.
4. Щербанин Ю.А., Рожков К.Л. Международные экономические отношения.- М., 1997.
5. Міжнародні економічні відносини. //За ред.Філіпенко. - К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве