WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Поняття і види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство . Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонуванн - Реферат

Поняття і види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство . Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонуванн - Реферат

середній бал оцінки яких за означеними факторами коливається між 1 і 2, вважаються країнами з вільною економікою, між 3 і 4 - І переважно з невільною, а між 4 і 5 - з пригніченою економікою'. Наприклад, до країн з балами у межах 1 і 2 входять Гонконг, Сінгапур, Швеція, Великобританія. До країн з балом 5 належить Куба, Лаос, Північна Корея.
Таблиця 2.7.2. Показник економічної свободи країн з перехідною
економікою у 1996 р
Країни
Бали
Характеристика економіки
Албанія 3,45
"Переважно невільна
Болгарія 3,5 Переважно невільна
Хорватія 3,7 Переважно невільна
Чеська
республіка 2,0 Переважно вільна
Естонія 2,35 Переважно вільна
Угорщина 2,9 Переважно вільна
Латвія 3,05 Переважно невільна
Литва 3,5 Переважно невільна
Польща 3,15 Переважно невільна
Румунія 3,7 Переважно невільна
Словаччина 3,35 Переважно невільна
Словенія 2,95 Переважно вільна
Україна 4,0 Пригнічена
Джерело: Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. - К.: Основа, 1998. - С 50.
Отже, за свідченнями досліджень, з 1990 р. - від процесу започаткування реформ у країнах з перехідною економікою - зроблено значний поступ у напрямі вільної економіки. Винятком тут є Україна, але й у ній починаючи з 1994 р. спостерігається певний прогрес у децентралізації економіки.
Загалом на сьогоднішній день економіка більшості країн Східної та Центральної Європи значною мірою лібералізована. Серед країн, що постали на пострадянському просторі, найбільших результатів у цьому напрямі досягли Балтійські країни. Переважно успішними є країни, де чітко визначені права власності, від яких передусім залежать банківські позики, що надаються приватним особам компаніями, у тому числі міжнародними фінансовими організаціями, а отже, й можливість та ефективність економічної допомоги країн Заходу.
Вирішальне значення для вибору будь-якої із заданих моделей реформування постсоціалістичної економіки має політика в галузі приватизації, методами реалізації якої є велика і мала приватизація.
Велика приватизація для країн з перехідною економікою це перш за все процес роздержавлення, тобто надання у повну або часткову приватну власність великих державних підприємств. Цей процес здійснюється на платній (викуп підприємства його робітниками або сторонніми особами, у тому числі й іноземцями) або на безплатній основі (ваучерна приватизація).
Мала приватизація передбачає створення приватних підприємств малого та середнього бізнесу. Шляхами її реалізації є продаж, оренда, реституція (повернення власності її колишнім володарям).
Процес малої приватизації майже завершений у державах Східної та Центральної Європи і досить успішно відбувається у країнах СНД.
Велика приватизація для країн з перехідною економікою виявилася більш складним завданням, ніж передбачалося на початку ринкових реформ. її реалізація проходить з різним ступенем успіху. Навіть у Польщі, уряд якої першим із постсоціалістичних країн Східної та Центральної Європи ухвалив закон про приватизацію й планував провести її прискореним темпом, за 1990-1996 pp. у приватні руки було передано 414 державних підприємств. Однак значна частина промисловості все ще перебуває під контролем держави. Державні підприємства, на яких зайнято майже 40 % робочої сили, забезпечують надходження лише 5 % доходів держбюджету. У 1998 р. з 50 польських державних компаній, що були включені у план приватизації, у приватні руки перейшли тільки 15. Сьогодні ця країна взагалі відмовилася від плану прискореної приватизації.
Програми безплатної, тобто ваучерної, приватизації крім Польщі було прийнято в Чехії, Словаччині, Болгарії, Румунії, а також в країнах СНД. Громадяни цих держав отримали ваучери, бони або сертифікати, що визначали права цих громадян на певну частку державної власності, яка підлягає приватизації. У деяких з країн Східної та Центральної Європи ця частка була досить відчутною. Наприклад, у Чехії її вартість становила 1 тис. дол. США, в Румунії - 500 дол. Однак практика ваучерної приватизації виявилася успішною лише в Чехії, хоча цей процес у даний час і тут загальмувався. Більшість постсоціалістичних країн відмовилися від цієї форми проведення приватизації як основного інструменту перерозподілу
державної власності і перейшли до платного або комерційного варіанта її трансформації. Перевага у цьому випадку майже всюди віддається проведенню аукціонів, у тому числі за участю іноземних інвесторів. А, наприклад, для Казахстану головною формою приватизації великих підприємств стало надання їх у трастове керування іноземним компаніям з наступним продажем підприємств цим компаніям на певних умовах (погашення боргів підприємств, збереження робочих місць, капіталовкладення у виробництво тощо) за низькими цінами.
Складовою приватизаційних програм у країнах Східної та Центральної Європи стало проведення аграрних реформ, результатами чого є встановлення приватної власності на землю. Купівля/продаж землі існує в Польщі, Чехії, Угорщині, Югославії; земельний ринок формується й в інших державах регіону.
Таблиця 2.7.3. Питома вага різних видів господарств у загальній площі сільськогосподарських угідь
Країни Кооперативи Державне господарство Приватні господарства
1989 р. 1995 р. 1989 р. 1995 р. 1989 р. 1995 р.
Болгарія - 41 90 40 10 19
Польща 4 4 19 18 77 78
Румунія 61 35 14 14 25 51
Словаччина 68 63 26 16 6 13
Словенія - - 8 7 92 93
Угорщина 80 55 14 7 6 38
Джерело: БогомоловО.Т. Реформы в зеркале международных отношений. - М., 1998. - С. 83.
У пострадянських республіках аграрні приватизаційні реформи розпочато в країнах Балтії, у Туркменистані, Вірменії, Грузії та Україні.
Децентралізація економіки і перш за все лібералізація цін, процес трансформації відносин власності в національних економічних системах постсоціалістичних країн можуть бути ефективними лише за умови проведення урядом політики економічної й, зокрема, фінансової стабілізації. Стабілізаційні заходи передбачають жорсткі бюджетні обмеження, значне скорочення урядових видатків, зменшення кредитування промислових підприємств, формування сучасної банківської системи та зниження банківських процентних ставок.
Отож, йдеться перш за все про жорстку податкову та кредитну полі-тику уряду. Сюди ж відносяться й деякі стабілізаційні інструменти зовнішньоекономічної сфери, а саме активне використання валютного курсу - важливого орієнтира, що вливає на цінові параметри.
Активне проведення зазначеної стабілізаційної політики дає можливість вже за короткий термін знизити високій рівень інфляції, що виникає внаслідок лібералізації цін. Так у Польщі в результаті вжиття заходів фінансової стабілізації за шість місяців - з березня до серпня 1990 р. - інфляція знизилися до 4 % порівняно з 30 % за останні місяці 1989 р. В Югославії за ті самі півроку рівень інфляції знизився до 10 % порівняно з 64% у грудні 1989 р.
Однак, у довгостроковій перспективі програма фінансової стабілізації виявилася успішною лише там, де обмеження в грошовій та кредитній сферах поєднувалися із заходами, спрямованими на створення ефективної ринкової інфраструктури та стимулювання виробництва, перш за все, у малому бізнесі, а також на розробку й впровадження правової системи гарантування іноземних інвестицій. Цей висновок підтверджує досвід реформування економіки в Угорщині, Польщі, Словенії, Чехії, Естонії.
Складовою
Loading...

 
 

Цікаве