WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Поняття і види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство . Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонуванн - Реферат

Поняття і види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство . Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонуванн - Реферат

економічних систем у ринкову економіку. Йдеться про країни так званого другого світу, тобто сукупність постсоціалістичних держав Центральної та Східної Європи і колишні радянські республіки. За ознакою проголошення та проведення ринкових перетворень до групи перехідних можна віднести й такі азіатські держави, як В'єтнам і Китай. Але метою процесу реформування тут було визначено не відмову від соціалістичної системи, а її вдосконалення за допомогою ринку та створення змішаної економіки при збереженні влади за компартією. Однак і тут відбувається реальний процес трансформації колишньої неринкової системи у ринкову, хоча й зі своєю специфікою. Це дає підстави економістам-аналітикам виділяти цей регіон як окрему частину світового господарства і робити узагальнення, властиві лише даним країнам. Такий аналіз зазвичай є темою окремих спеціальних досліджень. У наданому нижче аналітичному матеріалі йдеться про постсоціалістичні європейські країни та регіон СНД.
У процесі перебудови своїх економічних систем різні держави використовують різноманітні моделі системних реформ як у внутрішній, так й у зовнішній сферах. Враховуючи неоднакові стартові умови, різний час започаткування перетворень (80-ті роки в країнах Центральної та Східної Європи, початок 90-х років - у пострадянських республіках), а також суттєві відмінності у реалізації зазначених реформ, зрозумілою є різниця у швидкості просування шляхом ринкового реформування різних постсоціалістичних країнах. Найбільшого успіху у цьому напрямі досягли Польща, Угорщина, Чехія, Словенія, Естонія, Словаччина. Певною мірою результативними також можна вважати заходи урядів більшості балканських і решти балтійських країн. Щодо переважної більшості держав колишнього СРСР, про успіхи на шляху ринкових перетворень можна говорити досить обережно. Реально відчутними тут є лише окремі елементи структурних ринкових реформ.
Основні напрями системних ринкових перетворень, що мають бути реалізовані в процесі трансформації усіх перехідних суспільств, можна розподілити на чотири широкі аналітичні категорії, які тісно пов'язані та взаємодіють між собою. Це:
1.Перегляд ролі держави, який серед іншого передбачає:
а)проведення законодавчої реформи, складовими якої є конституційна, майнова, банківська, контрактна та інші реформи;
б)реформування законодавчих інститутів;
в)регулювання діяльності природних монополій;
г)реалізацію необхідних інструментів та інституційних механізмів непрямого керування економікою, а саме - податкової системи, контролю за бюджетом і видатками, інститутів непрямого кредитно-грошового регулювання;
д)відповідні зміни у соціальній сфері, тобто створення системи страхування від безробіття при непрацездатності, реформування системи соціальних послуг (охорони здоров'я, освіти тощо), пенсійного забезпечення.
2.Макроекономічна стабілізація, основними інструментами якої є проведення жорсткості податкової та кредитної політики, вирішення проблеми надлишкової грошової маси, перегляд показників витрат з метою врегулювання зовнішніх розрахунків.
3.Розвиток приватного сектору, приватизація, реформа виробничої структури передбачають:
а)спрощення процедур закриття й відкриття підприємств;
б)оформлення права приватної власності;
в)чітке формування та розподіл права власності (власність на землю, промисловий капітал, житловий фонд і реальну нерухомість)
г)галузеву й виробничу реформу, ліквідацію монополій.
4. Реформа цін і ринків. Йдеться про реформування всіх видів ринків: ринку товарів і послуг, праці, фінансового ринку тощо, лібералізацію цін, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вивільнення структури заробітної плати, реформування процентних ставок.
Основними моделями здійснення зазначених ринкових трансформацій є: перша - це модель "шокової терапії", або швидких радикальних реформ; друга - модель поступового, повільного або еволюційного реформування; цю модель визначають як "градуалістський підхід". Переважно радикальні методи реформування своєї економіки обрали Польща, меншою мірою Чехія, частково Естонія. Більшість держав Східної та Центральної Європи (Болгарія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Румунія) та весь регіон СНД надали перевагу еволюційному характеру ринкових перетворень.
У найбільш реформованих на сьогодні економіках постсоціалістичних країн домінуючими напрямами реформування в 90-ті роки були заходи, спрямовані на лібералізацію, приватизацію та фінансову макростабілізацію.
Лібералізація, або децентралізація, передбачає послаблення контролю з боку держави та подолання державної монополії в економіці на макро- й мікрорівнях. Цей комплекс заходів включає: звільнення цін на більшість товарів та послуг, зняття обмежень на створення приватних підприємств, надання економічним суб'єктам права виходу на світові ринки, передачу повноважень центрального уряду місцевим державним органам та недержавному секторові.
Для порівняння глибини процесу лібералізації в країнах Центральної та Східної Європи і в країнах СНД західні експерти запропонували декілька показників економічної децентралізації. Ці показники ґрунтуються на коефіцієнтах, пов'язаних зі звільненням внутрішніх ринків, зовнішньої торгівлі та експортних ринків, а також свободою входження у приватний сектор. Порівняння проведено за 1989 і 1994 pp. Бали щодо економічної свободи подано в таблиці 2.7.1 за шкалою, визначеною в межах від 0 до 100 порівняно з країнами - членами організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Як бачимо, середня кількість балів зросла від 3 до 70. На думку авторів дослідження це означає, що більшість зі згаданих країн пройшла майже дві третини відстані від центрального планування до рівня економічної свободи країн ОЕСР за кілька років.
Хоча економічна децентралізація суттєво прогресує, її рівень, виміряний за допомогою трьох коефіцієнтів, піднявся неоднаково. Найбільший прогрес спостерігався у лібералізації внутрішніх ринків, тоді як свобода входження у внутрішні ринки зростала найповільніше. Державні обмеженнязовнішньої торгівлі також послабилися і цей показник значно збільшився майже в 75 % країн, зазначених у запропонованому дослідженні.
Таблиця 2.7.1. Ступінь економічної свободи в країнах з перехідною економікою
Країни 1989 рік 1994 рік
Албанія 0 73
Болгарія 13 73
Хорватія 43 87
Чеська Республіка 0 90
Східна Німеччина 0 100
Естонія 7 90
Угорщина 37 87
Латвія 3 80
Литва 43 80
Польща 23 87
Румунія 0 73
Словаччина 0 87
Словенія 43 83
Україна 3 27
Джерело: Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. - К.: Основа, 1998. - С. 50.
Ще один, більш універсальний, показник вимірювання економічної децентралізації, запропонований сучасними дослідниками перехідних економік, вартий уваги. Йдеться про вимірник, який враховує десять економічних факторів: 1) торговельну політику; 2) податкову політику;
3) державне споживання виробленої продукції; 4) монетарну політику; 5) рух капіталу та іноземні інвестиції; 6) політику в банківській сфері; 7) контроль цін і заробітної плати; 8) права власності; 9) регулювання; 10) чорний ринок. Країни оцінювалися за шкалою від 1 до 5, причому 1 бал означав високий рівень економічної свободи, а 5 балів вказували на те, що державне втручання або державна власність досягають високого рівня, а економічна свобода І або дуже обмежена, або відсутня. За таким критерієм країни,
Loading...

 
 

Цікаве