WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Поняття і види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство . Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонуванн - Реферат

Поняття і види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм, фритредерство . Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонуванн - Реферат

випадках протекціонізм називається або наднаціональним (за назвою типу міжнародної організації, що керує інтеграційним угрупуванням), або колективним (за ознакою кількості суб'єктів протекціоністських заходів) чи просто протекціонізмом інтегральних угруповань.. Уразі застосування інструментів проктеціонізму одним суб'єктом - державою - протекціонізм набуває форми державного, або національного.
За об'єктом захисту протекціонізм поділяється на селективний (захисний), наступальний (агресивний) і тотальний (суцільний)?^
Об'єктом захисту селективного протекціонізму є окремі (вибіркові) галузі національної економіки, що потребують захисту. До них традиційно в світовій економіці належать сільське господарство (існує навіть спеціальний термін - аграрний протекціонізм), сфера послуг, молоді галузі національної економіки.
При наступальному (або агресивному) протекціонізмі захищаються не найменш розвинуті та уразливі виробництва і а, навпаки, ті галузі економіки, які за умов протекціоністських заходів здатні вже сьогодні або найближчим часом здійснити наступ (агресію) на відповідні світові товарні ринки.. Комбінацією, селективного і наступального є протекціонізм тотальний (суцільний), коли майже рівномірно захищаються всі галузі національної економіки.
Історично першим і тривалий час основним інструмент протекціонізму в торгівлі був митний тариф (його структура, ставки мита, метод визначення країни походження товару тощо). Такий протекціонізм називається тарифним і в чистому вигляді в сучасних зовнішньоторговельних політиках майже не застосовується. Політика захисту внутрішнього ринку від іноземної" конкуренції може ґрунтуватися також на вжитті нетарифних заходів таких як ліцензування і квотування, "добровільне" обмежені експорту, встановлення мінімальних імпортних цін, застосування високих імпортних податків і механізму імпортних депозитів адміністративних формальностей і технічних бар'єрів тощо. Такий тип протекціонізму буде називатися нетарифним.
Нетарифними за походженням є ще два типи протекціонізмі неопротекціонізм і так званий прихований протекціонізм. Неопротекціонізм - це обмеження на міжнародну торгівлю, що вводять країни на доповнення до традиційних (тарифних) обмеження небажаного імпорту товарів. До неопротекціоністських, як правило, належать заходи додаткового тиску на експортера товарів/послуг у дану країну, такі як "добровільне" обмеження експорту, технічні бар'єри, адміністративні формальності, "впорядкування" торговельних угод. Про прихований протекціонізм доречно говорити тоді, коли важко відокремити заходи внутрішньої економічної політики від протекціонізму, тобто національні зарубіжні суб'єкти господарської діяльності ставляться в однакову ситуацію, але внаслідок різного рівня економічного розвитку країн, різниці в конкурентоспроможності товарів зарубіжними партнерами ці заходи сприймаються як протекціоністські. Засоби нетарифного, прихованого та неопротекціонізму ефективно використовують індустріально розвинуті країни, захищаючи внутрішні ринки від небажаного за асортиментом або обсягами імпорту товарів чи послуг з менш розвинутих країн. Зрозуміло, що жодна зовнішньоторговельна політика не може ґрунтуватися тільки на нетарифних заходах. На практиці кожна країна застосовує змішаний протекціонізм як поєднання тарифних і нетарифних методів та інструментів впливу на процес досягнення національних торговельно-економічних інтересів. За спрямованістю заходів протекціонізм можна поділити на два типи:
обмежувальний (імпортний) - як система інструментів і методів прямого та непрямого обмеження імпорту;
стимулюючий (експортний) - як система інструментів і методів відкритого та завуальованого стимулювання національного )бництва, особливо експортного.
Для сучасних систем регулювання зовнішньої торгівлі індустріально розвинутих країн характерніший пріоритет стимулюючо-рекспортного протекціонізму в поєднанні із загальновизнаними шоленими міжнародними організаціями методами прямого щеження імпорту та широким застосуванням непрямого (приватного) обмеження імпорту.
За терміном дії протекціоністські заходи поділяються на дов-ітрокові, короткострокові та однордзові. Такий поділ є знач-jjo мірою умовним, оскільки не існує де-юре критеріїв довго і іроткостроковості стосовно протекціоністських заходів. Проте у найширшому розумінні довгостроковими слід вважати протекціїстські заходи, термін дії яких перевищує 2-3 роки. Відносно строків дії протекціоністських політик говорити взагалі недоречно внаслідок того, що кожна зовнішньоторговельна політика має одночасно як протекціоністські, так і фритредерські. Цей, тому постійною проблемою зовнішньоторговельної полі-кожної країни є дилема: протекціонізм - свобода торгівлі, межах якої і перебуває реальна зовнішньоторговельна політика. і Лібералізація зовнішньої торгівлі - це розширення свободи Економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері міжнародної торгівлі для національних господарюючих суб'єктів, а також трощення доступу на внутрішній ринок для зарубіжних суб'єктів.
Стосовно лібералізації зовнішньоторговельних заходів щодо імпорту і в теоретичному, і практичному планах завжди по питання: на захисті чиїх інтересів має стояти держава - споживачі чи виробників? Як споживачі громадяни країни, безуму заінтересовані в ліквідації митних бар'єрів, що дозволяє зі вати ціни внутрішнього ринку на іноземну продукцію і створювати зростання цін на товари вітчизняного виробництва, продуценти (виробники) вони заінтересовані в збереженні тих місць, існування яких визначається попитом саме на вітчизняну продукцію. Проте світова економічна історія довела?! відкриті економіки ефективніші, ніж закриті.
Відомо, що чим динамічнішим є процес лібералізації торіщ тим більше потерпають від іноземної конкуренції галузі, не можуть швидко адаптуватися до нових реалій міжнародног ділу праці. Тому сама лібералізація породжує протекціоні? вимоги та настрої виробників і населення в цілому. В меншу винутих країнах ця ситуація загострюється ще й внаслідок що позитивний ефект від лібералізації міжнародного обміну і шими отримують сильніші партнери, а вже потім - слабші,<| пояснюється наявністю більш розгалуженої структури економі$ у сильних партнерах, яка не тільки відповідає вимогам міжнародщ го поділу праці, а й є гнучкішою та конкурентоспроможнішою, ajj
Лібералізація торгівлі є віддзеркаленням об'єктивного пррі| су інтернаціоналізації національних економік. Сьогодні мщ| виокремити такі її типи:
o двостороння;
o багатостороння (наднаціональна);
o глобальна.
Двостороння лібералізація міжнародної торгівлі відбува при наданні країнами одна іншій торговельних преференцій, знижують кількість і рівень обмежень на здійснення експор імпортних операцій.
Багатостороння лібералізація зумовлена укладанням баг сторонньої угоди про зону вільної торгівлі, вступом у митЦ союз або інше економічне інтеграційне угруповання. СамегГ цей тип лібералізації можна назвати наднаціональним.
Глобальна лібералізація зовнішньоторговельної політики ни здійснюється при вступі в систему ГАТТ-СОТ та в міру; в роботі цієї міжнародної організації.
2. Групи країн, що перебудовують економіку для її подальшого функціонування на ринкових засадах.
Країни з перехідною економікою - це угруповання держав, які перебувають у процесі реформування політичної та соціально-економічної структури, трансформації існуючих тут раніше адміністративно-командних
Loading...

 
 

Цікаве