WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічні та політичні переміни у країнах Балтії в 1990-х, поч. 2000-х рр. - Реферат

Економічні та політичні переміни у країнах Балтії в 1990-х, поч. 2000-х рр. - Реферат

33,9% експорту товарів припадає на країни Євросоюзу, 40,6% - на СНД [6, 46].
З самого початку керівництво Литви зайняло конструктивну позицію в питанні російськомовних громадян і маючи на 4 млн жителів близько 20% некорінного населення (росіян - 9%, поляків - 7,3%, білорусів 1,7%) воно обрало "нульовий" варіант, надавши права громадянства всім, хто проживає на території країни.
Політичні й економічні реформи дістали високу оцінку європейської комісії, однак для Литви існують проблеми, без вирішення яких вона не може претендувати на членство в ЄС. Мається на увазі насамперед:
- встановлення повноцінного прикордонного контролю;
- прискорення темпів приватизації;
- прийняття законів про банкрутство;
- закриття на вимогу ЄС Ігналінської атомної електростанції, де експлуатуються атомні реактори чорнобильського типу (РБМК). Євросоюз поки що надав Вільнюсу 33 млн ЕКЮ на підвищення безпеки АЕС з подальшим закриттям її. Однак уряд країни прагне зберегти АЕС у робочому стані ще 15 років (на закриття потрібні величезні кошти у розмірі 8 млрд літів, що перевищує доходну частину бюджету Литви більш ніж удвоє) [3].
Складний період трансформації всіх сфер життя суспільства пережила і Латвія. Економічна реформа 1991-1995 рр. пройшла 4 етапи:
1-й (1991-1992 рр.) - лібералізація у всіх галузях народного господарства;
2-й (1992-1994 рр.) - досягнення економічної стабілізації;
3-й (1994-1995 рр.) - етап економічного розвитку;
4-й (з 1996 р.) - активна структурна реформа, поглиблення процесу стабілізації та зростання у всіх сферах економіки.
У 1998 р. приватизаційний процес в основному завершився. Приватний сектор уже в 1997 р. давав 60% всього ВВП - на 6% більше, ніж у 1996 р.; інфляція становила 7%; у секторі було зайнято 2/3 працюючого населення.
На думку експертів, сутність економічної політики Латвії полягає в тому, щоб максимально зменшити економічну залежність від Росії та водночас прив'язати себе до західних країн, передусім до ЕС, шляхом передачі їм стратегічних об'єктів власності (енергетика, залізниці, телекомунікаційні мережі тощо) та переорієнтації свого експорту.
За результатами 1997 р., вивезення товарів з Латвії до країн ЄС становило 48,9% загального обсягу експорту (до Росії експортувалось 21%), імпорт з країн Євросоюзу досяг 53,2% (з Росії - 15,4%). Німеччина вперше випередила РФ як торговельного партнера Латвії по імпорту. Зростають обсяги іноземних інвестицій в економіку країни. В лютому 1998 р. вони перевищили 1 млрд дол. США.
Привертає увагу досвід Латвії стосовно інтеграції до Євросоюзу. Початок її співробітництва з ЄС припадає на 1992 р. - у травні було підписано договір про торговельно-економічне співробітництво, того ж місяця Латвія стала членом Міжнародного валютного фонду, а через два роки, у липні 1994-го, було підписано Договір про вільну торгівлю між Євросоюзом і Латвією.
У жовтні 1995 р., заручившись згодою всіх політичних партій, представлених у парламенті, Латвія офіційно подала прохання про прийняття її до Європейського союзу.
Інтеграційні процеси після цього відчутно активізувалися. З ініціативи прем'єр-міністра було створено Інтеграційну раду, яка перебрала на себе організаційні функції і займалась визначенням головних напрямів діяльності. Практичну координацію інтеграційних заходів здійснювало спеціально створене Бюро європейської інтеграції, яке підпорядковувалось безпосередньо прем'єр-міністрові.
Певна консультативна допомога урядові Латвії у вигляді рекомендацій та пропозицій надавалась так званою Білою книгою (White paper). З урахуванням її конкретних питань до кожної країни-кандидата уряд Латвії доклав чималих зусиль, аби наблизити законодавство своєї країни до європейського, він також прийняв Програму інтеграції до ЄС, в якій, крім усього іншого, дається детальний перелік завдань, пов'язаних із прискоренням інтеграційного процесу [7].
В 1997 р. Латвія не потрапила до складу першої групи із 10 країн Центральної та Східної Європи - претендентів на вступ до ЄС. Та враховуючи зауваження європейської комісії, уряд країни розробив 51 короткострокове завдання, виконання яких дасть усі підстави Латвії претендувати на членство в ЄС у найближчій перспективі.
Незважаючи на певні труднощі на шляху європейської інтеграції, Латвія першою з країн Балтії 14 жовтня 1998 р. вступила до Світової організації торгівлі (СОТ) (статус наглядача ГАТТ - СОТ вона мала з вересня 1992 р.).
Та, мабуть, найскладнішими для Латвії виявились питання соціальної сфери. Маючи, за різними даними, від 43% до 48% некорінного населення на 3 млн громадян країни, уряд довго вагався в питанні надання "іммігрантам радянського періоду" прав громадянства - вбачалась у цьому потенційна загроза втрати національної самобутності і навіть суверенітету. Така позиція Литви викликала негативну реакцію Росії, яка почала кампанію захисту прав "співвітчизників" за кордоном. Москва неодноразово заявляла про те, що вона розглядає свої зв'язки з новими незалежними державами Балтії насамперед крізь призму їх ставлення до російськомовного населення. Починаючи з 1994 р. російсько-балтійські відносини розвивались під впливом цієї проблеми і мали періоди досить жорсткого політичного й економічного тиску передусім на Естонію та Литву з метою примусити їх до прийняття більш м'якого імміграційного законодавства.
Значна сировинна та енергетична залежність Латвії від поставок з Росії (палива та кольорових металів - 90%, сировини для хімічної промисловості - 80%, електроенергії - 50% від загальних потреб) надає можливість російському урядові здійснювати ефективну політику економічного тиску. Колишній міністр економіки Латвії А. Сауспітіс оцінив наслідки втрат економіки від російських економічних санкцій, спрямованих на те, щоб примусити уряд Латвії змінити імміграційні закони, у 300 млн дол. США, або 60% держбюджету країни на 1998 р. [2, 29].
Враховуючи негативні наслідки розвитку такої ситуації, а також відповідні зауваження Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин М. Ван дер Стула, Латвійський сейм з третьої спроби прийняв поправки до Закону про громадянство, якими зняв обмеження (так звані вікна натуралізації) на отримання громадянства, а також скасував ряд обмежень на використання російської мови та здобуття освіти з використанням російської мови. Трансформаційні перетворення в країнах Балтії призвели до позитивних наслідків, особливо ж за умови вдалого використання можливостей субрегіональної інтеграції і транзитного потенціалу трьох прибалтійських країн.
З самого початку незалежності Литва, Латвія та Естонія розпочали економічні, політичні та соціальні реформи під гаслом розбудови "спільного Балтійського дому" та "Балтійського шляху". Спільні кордони, історичне минуле,культурна та цивілізаційна ідентичність підштовхнули країни Балтії до створення Балтійської субрегіональної системи, яка існує завдяки єдності підходів у вирішенні головних проблем.
У травні 1992 р. Латвія, Литва і Естонія домовились про створення Вільної торговельної зони у Балтії, ввели безвізовий режим між
Loading...

 
 

Цікаве