WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічні та політичні переміни у країнах Балтії в 1990-х, поч. 2000-х рр. - Реферат

Економічні та політичні переміни у країнах Балтії в 1990-х, поч. 2000-х рр. - Реферат

невід'ємною часткою Північної (Естонія, Латвія) та Центральної (Литва) Європи. Балтійські політики, як правило, пов'язують з Росією відповідальність за пакт Молотова-Ріббентропа, насильницьку совєтизацію та депортацію 600 тис. громадян за межі своїх країн. Самий історичний досвід співіснування з Росією, відчутне побоювання нових спроб анексії з боку свого "великого сусіда" створили ефект недовіри до сучасної Росії, підозрілості щодо її політичних намірів та економічного співробітництва. Аналогічний період міждержавних взаємовідносин з Росією пройшла в 1991-1995 рр. й Україна.
Слід підкреслити, що на Заході три прибалтійські країни завжди сприймались (на відміну від України) як частина західного світу, яка постраждала внаслідок радянсько-німецької змови та наступної агресії СРСР. При цьому США та Великобританія ніколи не визнавали вступу країн Балтії до складу СРСР, а інші держави - такі, наприклад, як Швеція - змушені були потім офіційно вибачатись за своє поспішне визнання. Тобто Литва, Латвія та Естонія традиційно вважаються частиною західного світу і Захід, виходячи саме з цього, будує свої відносини з країнами Балтії.
Симптоматичним у цьому плані є ставлення російської політичної еліти до незалежності країн Балтії. У рейтингу зовнішньополітичних пріоритетів Москви прибалтійські країни посідають значно нижче місце, ніж Україна чи Білорусь. Їм відводиться рядок десь між країнами СНД та колишніми союзниками СРСР по Варшавському договору; водночас вони не розглядаються російськими політиками поза межами пострадянського простору та "сфери російських інтересів", щоправда, навіть радикальні захисники ідеї "відновлення Союзу" не ризикують у своїх фантазіях вважати країни Балтії учасниками такого державного утворення.
Чітка прозахідна орієнтація трьох прибалтійських країн дала їм підстави з самого початку незалежності остаточно визначитись у своїх головних векторах зовнішньої політики, а також у стратегічних пріоритетах. Взявши на озброєння західноєвропейську соціально-економічну модель розвитку, країни Балтії розглядають інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури як єдиний шлях зміцнення своєї національної незалежності, що, на їх переконання, гарантуватиме національну безпеку й суверенітет, а також забезпечить вирішення складних економічних та соціальних проблем. Ось чому про своє бажання вступити до ЄС держави Балтії заявили ще у 1993 р. В 1995 р. усі вони стали асоційованими членами Євросоюзу. А вже у липні 1997 р. рішенням Комісії європейських співтовариств було визначено склад першої групи кандидатів до Євросоюзу із країн Центральної та Східної Європи. До списку увійшла Естонія. Голова зовнішньополітичного відомства цієї країни Рауль Мялка заявив нещодавно, що Естонія буде повністю готовою до цієї акції в січні 2001 р. Що ж стосується Латвії та Литви, то їхні шанси в цьому відношенні теж досить високі.
Чому саме Естонія першою з країн Балтії дістала можливість стати членом ЄС? Фахівці британського дослідницького центру "The Economist Intelligence Unit" вважають, що в економічній сфері Естонія більш ніж усі інші країни наблизилася до вимог Євросоюзу. Динамічно-стабільний розвиток її господарства забезпечується передусім за рахунок ефективної економічної політики держави. В Естонії досить високими темпами, порівняно з іншими країнами Балтії, здійснюється приватизація. Роздержавлення практично повністю охопило промисловість, торгівлю та сферу послуг. З 1997 р. почалась приватизація інфраструктури та енергетичних підприємств.
Зважаючи на певні труднощі у розвитку економічних взаємин з Росією, Естонія спромоглася переорієнтувати свою експортну продукцію на ринки ЄС. Частка ЄС в естонському експорті в 1996 р. становила 51,1%, а у 1998 р. - 57%. Естонія постачає в Західну Європу головним чином електротехнічне устаткування, текстильні вироби, товари деревообробної промисловості. Переважна частина естонського експорту припадає на Росію (17,8%), Фінляндію (16,8%), Швецію (13,4%), Латвію (8,7%). З 78 державами із 152 країн-торговельних партнерів Естонія мала позитивний торговельний баланс. За останні три роки торговельний оборот між Україною та Естонією збільшився майже втроє при збереженні позитивного балансу на користь Естонії. Естонська продукція виявилася конкурентоздатною на українському ринку як за якістю, так і за рівнем виробничих затрат. З першої половини 1998 р. Україна займає п'яте місце серед країн-імпортерів естонської продукції. Та ось недавно вона порушила угоду з Естонією про вільну торгівлю і ввела зі свого боку імпортне мито на естонські товари.
Естонія вдало прив'язала свою грошову одиницю - крону до німецької марки, а прямі іноземні інвестиції в економіку цієї країни досягли у 1997 р. рекордного рівня - 3,6 млрд крон (243 млн дол. США). У першому кварталі 1998 р. Естонія мала зростання ВВП на 8%, а держбюджет на 1999 р. передбачає зростання ВВП на 4%. Тут зафіксовано найбільш високі середню та мінімальну заробітні плати серед інших країн Балтії.
На виконання вимог, пов'язаних з підготовкою до вступу в ЄС, Естонія значно пом'якшила національне законодавство - передусім закон "Про громадянство" та закон "Про мову". Вона також підписала й ратифікувала міжнародну рамочну конвенцію Ради Європи щодо захисту національних меншин (набрала чинності 1 лютого 1998 р.) - і це в умовах, де майже 120 тис. чоловік, які постійно проживають в Естонії, мають російське громадянство, а третину населення становлять росіяни чи російськомовні громадяни.
Після тривалих переговорів з РФ Естонія спромоглася також вирішити питання про делімітацію державного кордону та розмежування акваторії. 5 березня 1999 р. у Санкт-Петербурзі було парафовано договір, за яким визначено сухопутні кордони та розмежовано акваторію у Нарвській та Фінській затоках, а отже, за обопільною згодою остаточно вирішено всі прикордонні питання.
Литва, так само як і Естонія, у жовтні 1997 р. підписала з Росією договір про делімітацію державного кордону у пакеті з іншими документами, які передбачають розмежування економічної зони та континентального шельфу Балтійського моря. Облаштування й укріплення східних кордонів, створення там повнопрофільної інфраструктури стало одним з пріоритетних напрямів прикордонної політики Литви. Згідно з планами литовського уряду, до 2003 р. литовсько-російський кордон повністю відповідатиме стандартам ЄС. У 1998 р. на ці цілі Литва отримала від країн Євросоюзу понад 2 млн ЕКЮ.
Суттєві зміни відбуваються і в економіці Литви. Господарство країни перебудовується, а отже, переживає наразі далеко не кращі часи. За останні п'ять років обсяг промислового виробництва скоротився тут більш ніж удвоє, в першу чергу за рахунок згортання енерго- та ресурсозатратних виробництв - таких, зокрема, як металообробка та верстатобудування, які раніше становили основу промислового виробництва республіки. Більш ніж половину промисловоїпродукції Литви зорієнтовано на експорт. Країна експортує 92% одягу, 73% текстилю, 24,8% продовольчої продукції. Так само як і Естонія, Литва переорієнтувала значну частину свого експорту на країни ЄС:
Loading...

 
 

Цікаве