WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Стан економіки України в другій половині 80-х років - Реферат

Стан економіки України в другій половині 80-х років - Реферат

повоєнні роки національний доход України зменшився на 1,5%. Це не примножувало честі республіці. Але в цілому по СРСР зменшення становило 4,0%, а в Російській Федерації - аж 5,5%.
Таким чином економічний застій попередніх десятиліть у другій половині 80-х років так і не змінився очікуваним прискоренням. Безсистемна, сумбурна перебудова вела до незворотного розвалу народного госпо-дарства.
СПРОБИ ПОЛІТИЧНОЇ РЕФОРМИ І ЗРОСТАННЯ АКТИВНОСТІ СУСПІЛЬСТВА
Реформи в політичній системі СРСР
Охопивши у кінці 80-х років усі сфери суспільного життя, перебудова досягла найпомітніших результатів у політичній системі. Існуючі державні Інститути були не в змозі гарантувати від застою в господарському І суспільному житті й прирікли на невдачу реформи попередніх десятиліть. Ставало зрозумілим, що простою лібералізацією політичних структур на цей раз не обійтися: потрібна докорінна перебудова системи в цілому. XIX партконференція КПРС, яка відбулася 18 червня - 1 липня 1988 р., виступила з пропозицією кардинально реформувати політичну систему. "Сьогодні треба мати мужність визнати: якщо політична система залишиться непорушною, без змін, то ми не справимося з завданням перебудови",- заявив на конференції М.Горбачов.)
XIX партконференція прийняла ряд багатообіцяючих резолюцій: "Про демократизацію радянського суспільства і реформу політичної системи", "Про боротьбу з бюрократизмом", "Про гласність", "Про правову рефор-му" і "Про деякі невідкладні заходи щодо практичного здійснення реформи політичної системи країни". Реалізація закладених у цих резолюціях ідей передбачала одночасне глибоке перетворення найголовніших елементів політичної системи СРСР: партії і держави. В липні 1988 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який обговорив питання "Про практичну роботу щодо реалізації рішень XIX Всесоюзної конференції.
Осінь 1988 р. принесла нові важливі зміни. На листопадовому (1988 р.) пленумі ЦК КПРС було розглянуто питання "Про заходи щодо здійснення політичної реформи в галузі державного будівництва". На сесії Верховної Ради СРСР, яка зібралася після пленуму, було вирішено грунтовно змінити структуру, порядок формування, зміст роботи вищих органів влади. Були прийняті відповідні закони, внесені зміни і доповнення до Конституції СРСР. Вищим законодавчим органом оголошувався з'їзд народних депутатів. Метою цих змін, на думку їх ініціаторів, було "відновлення повновладдя Рад".
У кінці березня 1989 р., після чотиримісячної передвиборної кампанії, відбулися вибори народних депутатів СРСР. Проводилися вони відповідно до нового "Закону СРСР тю вибори народних депутатів".
У травні-червні відбувся І з'їзд народних депутатів СРСР. На ньому було обрано двопалатну Верховну Раду СРСР. Було введено посаду Голови Верховної Ради СРСР, на яку було обрано М.Горбачова, котрий разом з тим залишався Генеральним секретарем ЦК КПРС?
І з'їзд народних депутатів доручив Верховній Раді СРСР підготувати найближчим часом законодавчі акти, у яких би знайшов конкретний і послідовний вираз принцип повновладдя рад.
Разом з тим, підготовка до виборів і робота з'їзду справила значний вплив на активізацію суспільного життя в Україні.
Загострення національного питання в Україні
Ослабленням старої політичної системи народи Радянського Союзу скористалися для боротьби за свої національні права, за докорінний злам існуючої системи національно-державних відносин, досягнення реального су-веренітету. Домогтися цього було неможливо без ліквідації унітарного характеру СРСР, подолання диктату союзного центру, знищення тоталітарної політичної системи.
Влітку 1989 р. відбулися міжнаціональні сутички в Узбекистані, на кордоні Таджикистану І Киргизії, в Абхазії. Розгорався конфлікт в районі Карабаху. У республіках Прибалтики посилювалося прагнення до віднов-лення незалежності, ліквідованої внаслідок пакту "Молотова-Ріббентропа", укладеного в 1939 р.
3а цих умов у вересні 1989 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який розглянув і прийняв платформу ЦК "Національна політика в сучасних умовах". Головним завданням національної політики КПРС проголошувалося зміцнення СРСР як оновленої федеративної держави.
11 березня 1990 р. відбулася подія надзвичайного значення, що відкрила новий етап у боротьбі народів СРСР за свою незалежність. Верховна Рада Литовської РСР прийняла акт "Про відновлення незалежності Литовської держави. На позачерговому третьому з'їзді народних депутатів, який відбувся у березні 1990 р., було прийнято Закон про запровадження посади Президента СРСР. Першим Президентом СРСР з'їзд обрав Генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова, який залишив за собою і найвищий пост у партії.
Розгортання національно-визвольного руху в Україні
988 - початок 1989 рр. ознаменувалися ПОЯВОЮ НОВОГО ПОЛ-ІТИЧНОГО фактора. Перебудова, яка до цього була справою партійно-державних верхів, викликала рух "знизу", активні дії широких народних мас.
В'ячеслав Чорновіл ще в 1987 р. відновив видання "Українського віс-ника". Прагнучи легалізувати журнал, В.Чорновіл звернувся за дозволом в ЦК КПРС, вважаючи, що консервативне парткерівництво України нізащо не погодиться на появу опозиційного видання, а "ліберальний" центр не матиме нічого проти. Але офіційна Москва відповіла мовчанням.
У серпні 1987 р. вКиєві розпочав роботу Український культурологічний клуб (УКК). У ньому активно співпрацювали представники демократично настроєної Інтелігенції, дисиденти, колишні політв'язні. Роботу УКК освітлювала самвидавська преса, про нього детально інформували радіостанції "Свобода".
Ще на початку 1988 р. Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод - одна з перших дисидентських груп в Україні - відновила свою роботу як Українська гельсінська спілка (УГС). Лідером УГС став Л.Лук'яненко, звільнений з ув'язнення в грудні 1988 р. В 1988 р. філії УГС існували в ряді регіонів України. Українська гельсінська спілка стала найавторитетнішою опозиційною групою.
Не випадково, що саме в Західній Україні партійно-державне керівництво вперше спробувало силовими методами зупинити наростання народної активності. 4 серпня 1988 р. загін міліції особливого призначення розігнав несанкціонований мітинг у Львові. Десятки людей були навіть побиті.
13 листопада 1988 р. у столиці України відбувся 20-тисячний мітинг, присвячений екологічним проблемам.
Нові громадські об'єднання. Закон про мови
Важливою подією в житті республіки стала поява восени 1988 р. незалежних від партійних структур політклубів, де їх учасники, в основному молодь, намагалися самостійно, без "спрямовуючого" втручання парткомів, розібратися в актуальних проблемах суспільного життя, проаналізувати різні, у тому числі й буржуазні "антикомуністичні" концепції та погляди в галузі політики, філософії, історії, економіки.
У лютому 1989 р. у Києві відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка, у травні 1989 р. - республіканська установча конференція Українського історико-просвітнього товариства "Меморіал".
Особливо посилилася вона після обнародування 16 лютого 1989 р. проекту програми Руху. Керівництво КП України взяло курс на політичну боротьбу й ізоляцію Руху.
Шахтарський страйк 1989 р.
Невдачі державного курсу в сфері економіки непослідовність у політиці призвели до наростання соціальної напруженості. Новим явищем суспільного життя стали страйки шахтарів, що розпочалися влітку 1989 р. Вони засвідчили про початок відродження робітничого руху. Головними їх причинами були невирішеність багатьох економічних і соціальних питань. Частка ручної праці шахтарів складала 53%, високою була смертність від нещасних випадків. Постійно зростав робочий день шахтарів. Замість офіційних 6 годин він іноді становив 10-11.
Страйк розпочався 15 липня І989 р. на шахті "Ясинуватська-Глибока". Через кілька днів страйк охопив 193 шахти. 22 липня було підписано угоду між шахтарями та Урядом СРСР, де він обіцяв виконати вимоги страй-куючих. Шахтарі вимагали гарантій. Було створено делегацію з членів страйккому та воїнів-ветеранів афганської війни і направлено її до Москви. При зустрічі представників страйккомів з Донецька, Торезу, Сніжної, Львівсько-Волинського басейну з М.Рижковим такі гарантії було отримано за його і М.Горбачова підписом. У Москві делегація шахтарів зустрілася з Б.Єльциним, авторитет якого тоді був дуже високим. Незважаючи на підтримку М.Горбачова, який заявив, що виступ шахтарів є продовженням реформ, серйозного обговорення на Верховній Раді це питання не здобуло.
Вперше за роки радянської влади робітники відкрито продемонстрували, що їх шляхи розходяться з шляхами Комуністичної партії.
Loading...

 
 

Цікаве