WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Реформа оплати праці cтимулюючого типу в Україні - Реферат

Реформа оплати праці cтимулюючого типу в Україні - Реферат

політику доходів досягалася потрібна уряду взаємозалежність таких економічних параметрів, як темпи інфляції цін, темпи зростання заробітної плати і темпи підвищення продуктивності праці. Уряд встановлював відповідні пропорції і пропонував роботодавцям і профспілкам (найманим працівникам) притримуватися цих норм при врегулюванні питань заробітної плати. Як правило, ці норми доводилися до суб'єктів договірного процесу у вигляді рекомендацій, але вони могли набувати й обов'язкового (через прийняття тих чи інших державних документів) характеру. При порушенні цих норм у процесі укладання колективних договорів, уряд міг застосовувати економічні і правові санкції до цих підприємств (фірм), включаючи позбавлення їх державних контрактів, перегляд імпортних (експортних) квот, перегляд механізмів державного втручання тощо. У 70-х роках політику доходів у США широко використовували адміністрації президентів Р.Ніксона і Д.Картера в рамках загальнофедеральної антиінфляційної стратегії. На основі узагальнення зарубіжного досвіду можна вважати, що реалізація політики доходів здійснюється в рамках реформи оплати праці стабілізаційного типу.
Стратегія реформи оплати праці відображає довгострокові перспективи і цілі (в межах реалізації реформи), зорієнтовані на розвиток національного виробництва. По суті, стратегія реформи оплати праці включає систематичні дії, пов'язані з досягненням більш широких цілей, ніж просто розв'язання злободенних проблем заробітної плати. Стратегічна мета реформи оплати праці відображає її взаємозв'язок з іншими складовими процесу ринкової трансформації національної економіки України.
Тактика реформи оплати праці безпосередньо пов'язана з виділенням і реалізацією конкретних для певних умов завдань трансформування системи оплати праці. Тактика за своєю природою майже завжди короткострокова; тактичні завдання мають вирішуватися в межах кожного окремого етапу реалізації реформи оплати праці.
Реформа оплати праці проводиться державою, яка реалізує таким чином свої політичні й адміністративні функції. Колективно-договірні засоби реформування оплати праці є автономною (децентралізованою) економічною і правовою творчістю профспілок і організацій підприємців, яке так чи інакше, але регулюється державою. Отже, має місце співіснування і поєднання централізації і децентралізації в механізмі проведення реформи оплати праці.
Складні і суперечливі процеси реформування системи оплати праці повинні проходити під впливом чітко діючої системи соціально-економічного моніторингу. Слід вести постійний моніторинг ходу реформи заробітної плати і створювати баланс тих необхідних компромісних рішень, які давали б можливість ефективно працювати підприємствам і забезпечували активну стимулюючу роль оплати праці.
Засоби реалізації реформи оплати праці
Засоби реалізації реформи оплати праці в економіці України можуть бути представлені у вигляді системи певних економічних інструментів, які поєднують в собі елементи ринкового саморегулювання, а також методи державного та договірного регулювання заробітної плати. Окремим і досить складним за змістом засобом реалізації реформи оплати праці на мікроекономічному рівні є оптимізація організації заробітної плати, що пов'язано з використанням таких конкретних організаційно-економічних інструментів, як тарифна система, нормування праці, форми і системи заробітної плати. Зміст засобів реалізації реформи оплати праці визначається характером загальних економічних трансформацій, їх адекватністю умовам перехідної економіки, станом соціально-трудових відносин, рівнем соціально-економічного розвитку суспільства тощо.
Реформа оплати праці буде успішною при вмілому використанні державою системно-цілісної сукупності засобів її реалізації, налагодженні ефективного управління ними. На жаль, в сучасній кризовій економіці України механізми застосування засобів реалізації реформи оплати праці часто лежать поза сферою дії економічних важелів, визначаються здебільшого соціальними і політичними чинниками. На практиці механізм реформування оплати праці характеризується винятково складним і нелінійним характером співвідношення між метою і засобами реалізації реформи.
Проблема засобів реалізації реформи оплати праці - це проблема керованого державою переходу сфери заробітної плати на ринкові засади організації. Існують певні універсальні загальновизнані у світі параметри ринкового функціонування системи оплати праці. Серед них слід виділити насамперед такі: розширення самостійності підприємств (фірм) щодо розв'язання проблем заробітної плати; становлення національного ринку робочої сили з переважно ринковим ціноутворенням; забезпечення фінансової стабілізації на макроекономічному рівні, недопущення надмірної інфляції; поліпшення фінансового становища підприємств (фірм) на мікроекономічному рівні, підвищення рентабельності виробництва; диверсифікація доходів громадян, поява їх нових форм і видів з чисто ринковим змістом; підвищення рівня економічної свободи роботодавців і найманих працівників.
Чітке розмежування мети (завдань) реформи оплати праці і засобів, які можуть бути використані для їх досягнення, є надзвичайно важливим. Вибір державоютого чи іншого засобу (та відповідного організаційно-економічного інструментарію) повинен вирішуватися залежно від того, який з них найкращим чином сприяє досягненню цілей і завдань реформи.
Для практичного використання засобів реалізації реформи оплати праці необхідні відповідні інструменти (важелі) державного регулювання. Найважливішу роль відіграють такі інструменти:
- нормативи, що визначають мінімальні стандарти заробітної плати; вони діють як
законодавчо встановлені і обов'язкові для виконання (мінімальна погодинна заробітна плата, мінімальна місячна заробітна плата, величина прожиткового мінімуму тощо);
- рівень оподаткування фонду оплати праці підприємств (фірм) та індивідуальної заробітної плати працівників;
- норми регулювання фонду споживання і фонду оплати праці підприємств (фірм);
- порядок індексації заробітної плати залежно від темпів інфляції;
- норми співвідношення між величиною і динамікою заробітної плати та обсягом і динамікою виробництва (продуктивністю праці);
- норми встановлення і регулювання величини вартості робочої сили на ринку праці;
- соціальні трансферти, тобто різні способи виділення бюджетних коштів на оплату праці.
Реалізація реформи оплати праці стимулюючого типу в Україні невіддільна від активізації фінансів реального сектора вітчизняної економіки. Оздоровлення фінансів підприємств і галузей, нагромадження капіталу у сфері виробництва на новій технологічній основі, розв'язання проблем формування і раціонального використання інвестиційного потенціалу виробничої сфери - важливі засоби реалізації реформи оплати праці. На підприємствах (фірмах), що працюють на ринок, повинні бути в наявності необхідні грошові кошти для формування фонду оплати праці і виплати працівникам заробітної плати.
Стимулюючий тип реформи оплати праці - це необхідна передумова для того, щоб переламати негативні тенденції у вітчизняній економіці і вийти на траєкторію сталого економічного зростання.
Очевидно, що вищевизначені концептуальні питання реформи оплати праці мають принципове значення. Від здатності і можливості розгорнути ці концептуальні положення в систему дієвих рекомендацій і пропозицій вирішальною мірою буде залежати ефективність проведення реформи оплати праці стимулюючого типу на практиці.
Loading...

 
 

Цікаве