WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Інфляція: суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи (індивідуальна робота) - Реферат

Інфляція: суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи (індивідуальна робота) - Реферат

збільшаться (у нашому випадку - на 10%). На третій рік зростання цін сягне 20%, якщо передбачення річного зростання цін залишиться на рівні 10%. Виникає проблема;
як зупинити цю тенденцію до реального зростання інфляції під впливом передбачуваного зростання цін?
Відповідно до кривої Філліпса, якщо сукупний попит зменшиться до рівня, що передбачатиме безробіття на рівні, скажімо, близько 6%, то рівень зарплати врешті-решт стане меншим, ніж рівень інфляції. Це знизить реальний рівень інфляції і зменшить його передбачення. Крива Філліпса повернеться у стан, коли природний рівень безробіття (4,5%) забезпечить нульову інфляцію.
Різновидом одночасно і інфляції попиту, і інфляції витрат є так звана "інфляція, пов'язана зі спядол/'. Її модель, розглянута, наприклад, у книзі Едвіна Дж. Долана та Дейвіда Е. Ліндсея , цікава для нас тим, що досить точно відтворює ситуацію в Україні. Початок інфляції в нашій країні пов'язаний із надмірним сукупним попитом та постійними інфляційними очікуваннями. Графічно інфляція, пов'язана зі спадом, має такий вигляд (графік 6).
Пояснення до графіка:
1. Ситуація, відображена на графіку, передбачає, що завдяки діям уряду в галузі бюджетно-податкової або грошово-кредитної політики обсяги виробництва утримувалися на рівні вищому, ніж природний (точка Е^ лежить праворуч від лінії довготермінової пропозиції).
2. Якщо економіка перебуває у стані постійної інфляції, то природною реакцією виробників є скорочення обсягів виробництва. Слідом за зсувом лінії сукупного попиту праворуч (від A Df до A D-,) відбувається лівосторонній зсув лінії сукупної
пропозиції (від ASi до AS-, і AS^ ) та зростання цін.
3. Лівосторонні зсуви лінії AS спричиняють ситуацію, коли обсяги виробництва спочатку зменшуються до природного рівня, а потім стають меншими, ніж цей рівень (точка ?4 )розглянута модель ґрунтується, по-перше, на тому, що, коли інфляція виникає в результаті зростаючого попиту, то, найімовірніше, уряд, відчувши її негативні наслідки, починає обмежувати інфляцію саме стримуванням сукупного попиту. По-друге, в моделі враховано інерцію виробників у їх ставленні до цін. Проіснувавши певний час в умовах інфляції, навіть якщо відбувається реальне обмеження сукупного попиту, люди очікуватимуть зростання цін.
Власне інфляція, пов'язана зі спадом, припадає на інтервал між точками Еї та ?4. Саме тут інфляція поєднується із скороченням обсягів виробництва нижче від природного рівня та з появою безробіття, що перевищує природний рівень.
Що в розглянутій моделі є несхожим на ситуацію в Україні і
що її нагадує?
Несхожість полягає передусім у тому, що в розглянутій моделі вихідна точка Е передбачає, що реальні обсяги випуску перевищують природний рівень виробництва. В одній із попередніх тем ми вже наголошували на тому, що економічна система України не забезпечує випуску на рівні природних можливостей. Крім того, скорочення обсягів виробництва в наших умовах спричиняється не лише передбаченнями інфляції, а й монополізованістю і "одержав-леністю" виробництва.
Схожість моделі з українською ситуацією полягає у тому, що:
1) поштовхом до інфляційного зростання цін у нас стало зростання сукупних витрат наприкінці 80-х - на початку 90-х років під впливом часткової лібералізації економіки. Остання, як відомо, виявилась у наданні колективам державних підприємств права більш вільно розпоряджатись заробленими коштами;
2) так, як це і передбачено моделлю, в Україні у певний момент (а саме у 1993р.) уряд усвідомив те, що інфляцію спричиняють надмірні витрати, і були зроблені кроки, спрямовані на скорочення цих витрат. Це здійснювалось, головним чином, через обмеження індивідуальних доходів;
3) поведінка населення і виробників в Україні формується під впливом адаптивних очікувань зростання цін, а низька довіра до дій уряду є причиною стійкості таких очікувань;
4) спроби обмежити доходи споживачів в Україні не привели до передбачуваного урядом подолання інфляції.Проілюструємо останнє твердження цифровими даними".
ТяКпипа f
Квартал, рік
Індекс споживчих цін (1990=1)
Реальна зарплата в цілому (1990=100%)
IV-91
2
1-92
12
64,2
11-92
18
87,4
111-92
32
78,1
IV-92
60
89,0
1-93
175
44,2
11-93
393
39,1
111-93
1169
40,1
IV-93
5047
35,6
1-94
10585
30,0
11-94
12665
30,4
111-94
14052
33,2
IV-94
29935
35,7
Дані таблиці свідчать, що при скороченні у 1990-1994 pp. реальної зарплати майже тричі, ціни зросли майже у ЗО тисяч разів.
Інфляція не викликала б, можливо, такої пильної уваги з боку теоретиків та практиків, якби не її негативні наслідки. Зупинимось на деяких із них. Втрати від інфляції традиційно поділяють на ті, що мають місце при передбачуваній та при непередбачуваній інфляції.
Суспільні втрати передбачуваної'інфляції'є такими:
1) поява так званих "витрат меню" (menu costs), викликаних тим,'Див.: Тенденції української економіки. Грудень 1994 та попередніпідсумки 1994р. Європейський центр макроекономічного аналізу України, с.16, 20.
що в умовах інфляції продавці змушені часто міняти цінники, каталоги тощо, що призводить до додаткових витрат;
2) існування так званих "витрат зношеного взуття" (shoe leather costs), спричинених тим, що люди, запобігаючи втраті купівельної спроможності грошей, тримають усю готівку на депозитах і змушені часто відвідувати банк, щоб зняти кошти на поточні витрати.
До суспільних втрат непередбячуваноїінфляції'належать:
1) фіскальний податок (fiscal drag), спричинений тим, що в умовах інфляції кількісне зростання доходів має номінальний характер і може означати падіння реальних доходів; водночас норма оподаткування протягом певного часу лишається незмінною, і платник податку несе додатковий тягар;
2) перерозподільчий ефект, коли втрачають усі, хто має фіксовані доходи, а також ті, хто надає гроші у позику під незмінний процент;
3) втрата цінами регулюючої ролі, яка пояснюється тим, що внаслідок інфляційного зростання цін скорочуються обсяги виробництва і споживання (виробники скорочують виробництво через по-дорожчання ресурсів, споживачі обмежують споживання через зменшення реальних доходів);
4) втрата всіма грошовими показниками здатності бути вимірниками економічних процесів через постійну зміну масштабу вимірювання (100 грошових одиниць одного року можуть бути у декілька разів меншими, ніж 100 тих же одиниць іншого року).
Перелічені негативні наслідки інфляції, що традиційно наводяться у підручниках з макроекономіки, напевне, видадуться не дуже страшними людям, що звикли жити в умовах гіперінфляції. Серед негативних наслідків, що їх відчувають на собі громадяни України у 90-х роках, а також відчували громадяни інших країн в інші періоди (середньорічний рівень інфляції у 80-х роках:
Аргентина - 334,8%, Болівія - 391,9%, Бразилія - 227,8%, Ізраїль - 117,1%), такі:
1) втрата будь-якої зацікавленості у продуктивній діяльності пов'язаній із створенням товарів і послуг, і втягування все біль шої частини населення у спекулятивну діяльність;
2) недоцільність заощаджень і скорочення інвестицій та пов'язане ;
цим тотальне гальмування технічного прогресу, руйнування ви-робничого потенціалу;
3) ухиляння від сплати податків, корумпованість державних служ-бовців, розростання кримінального сектора і деморалізація сус-пільства;
4) загроза реанімації тотального адміністрування під приводом "неспроможності ринкових регуляторів" тощо.
Цікавим є питання про те, чи можна кількісно виміряти суспільні втрати від інфляції. Аналізуючи витрати, пов'язані із подоланням інфляції у 70-х роках, американський економіст Артур Оукен дійшов висновку, що зниження інфляції на один процентний пункт вимагатиме скорочення реальних обсягів ВНП на 10%
Loading...

 
 

Цікаве