WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Інфляція: суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи (індивідуальна робота) - Реферат

Інфляція: суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи (індивідуальна робота) - Реферат

бюджетно-податкової або грошово-кредитної політики лінія сукупного попиту зсунеться праворуч. У результаті досягається нова рівновага за більш високого рівня цін, але на природному рівні виробництва. Вважається, що розвиток подій за цим варіантом відбувається^ швидше.
З приводу того, який з наведених варіантів реагування економіки на раптове підвищення цін на виробничі ресурси є більш прийнятним, точиться теоретична дискусія. Перший варіант має ту перевагу, що повернення до природного рівня виробництва відбувається без зростання цін, але це триває довгий час, а отже, передбачає тривале безробіття. Другий варіант гарантує швидкий вихід на втрачені обсяги виробництва, але супроводиться значним підвищенням загального рівня цін.
Цікавою проблемою макроекономічної теорії є пояснення інфляції, особливо інфляції попиту. Існують два протилежних пояснення інфляції попиту: з позиції монетаристської і кейнсіанської теорій.
Монетаризм. Широковідомим став вислів Мілтона Фрідмана про те, що "інфляція скрізь і завжди є монетарним явищем". Тобто для того, щоб пояснити інфляцію, треба дослідити пропозицію грошей. Однак деякі фактичні дані засвідчують, що не все у зв'язку інфляція-грошова пропозиція є цілком очевидним.
Розглянемо для прикладу статистичні дані по Великобританії:
Таблиця 1.
Рік
ВНП у цінах 1985 p., (млн.ф.ст.)
Індекс роздрібних цін (1985=100)
Рівень інфляції
Грошова пропозиція М1, (млрд.ф.ст.)
Грошова пропозиція М4, (млрд.ф.ст.)
1981
319,3
79,1
11,9
35,8
137,8
1982
324,7
85,9
8,6
39,9
154,7
1983
o 336,8
89,8
4,6
44,4
175,3
1984
343,9
94,3
5,0
51,3
199,3
1985
356,9
100
6,1
60,8
225,2
1986
369,9
103,9
3,4
74,2
261,4
1987
387,0
107,7
4,2
91,1
302,9
1988
403,6
113,0
4,9
104,3
355,0
1989
411,5
121,5
7,8
422,3
1990
413,9
133,4
9,5
-
473,4
Як засвідчує статистика, протягом десяти років ВНП Великобританії зріс у. 1,3 раза, індекс роздрібних цін - у 1,69, грошовий агрегат М4 - у 3,44 раза, а грошовий агрегат Ml (за 8 років) - у 2,9 раза.
Аналіз наведених даних під кутом зору вислову Мілтона фрідмена породжує питання: якщо інфляція - це виключно явище пропозиції грошей, то чому зростання грошової пропозиції не зумовило пропорційного зростання індексу цін, а рівень інфляції при постійному зростанні пропозиції грошей то зростав, то зменшувався?
Відповідь на це питання міститься у відомій монетаристській формулі: М o V = Р o Y . По-перше, частково зростання грошової маси може "поглинатися" зростанням реального ВНП. Тобто ефект від зростання грошової пропозиції розпадається на дві частини: частково зросла грошова маса "обслуговує" приріст ВНП, а частково втілюється у зростанні цін. По-друге, дія грошової пропозиції на ціни "ко-ригується" швидкістю обертання грошей: ціни можуть зростати і при незмінній масі грошей лише за рахунок прискореного їх обертання.
Отже, зв'язок між грошовою пропозицією та цінами послаблюється динамікою реального ВНП та швидкістю обертання грошей. Розуміючи це, представники монетаризму зауважують, що швидкість обертання є відносно постійною у тому розумінні, що її можна передбачувати і контролювати. За їхніми уявленнями, швидкість обертання є функцією норми процента: якщо ставка залишається незмінною, то і швидкість обертання також не змінюється. А власне зв'язок між процентною ставкою і швидкістю обертання пояснюється тим, що за вищої ставки процента люди менш схильні тримати готівку, намагаються її позбутись. Завдяки цьому пришвидшується обертання грошей.
Кейнсіянський погляд. Кейнсіанство, як зазначалося вище, по-ставило в центр макроекономічної теорії сукупний попит. Виходячи з цього, це вчення пояснює і явище інфляції.
Із курсу мікроекономіки нам відомо, що ціни залежать від граничних витрат, а граничні витрати, у свою чергу, від рівня зар-плати. Зростання сукупного попиту, за кейнсіанською теорією, має призвести до збільшення рівня зарплати, рівня витрат, а отже, і до
підвищення цін.
Відомий економіст А.Філліпс свого часу зібрав статистичний матеріал за 1861-1913 та 1923-1958 pp., який підтверджував існування залежності
між щорічним зростанням зарплати та відсотком безробіття. При безробітті на рівні 4,5% від числа працездатних рівень зарплати залишається незмінним. При скороченні безробіття до 4% відбувається річне збільшення зарплати на 0,5%. На основі цих даних і була побудована відома крива Філліпса (графік 4).
Зв'язок між безробіттям та рівнем зарплати, відображений на цьому графіку, є базою для пояснення інфляції. У разі скорочення безробіття під тиском збільшення сукупного попиту відбувається зростання рівня зарплати. Це спричиняє зростання граничних витрат і в результаті - зростання цін, тобто інфляцію:
AD^ -> t4 -> W^ -> MCt -> J°t, де U- рівень безробіття;
Л/С-граничні витрати. W - рівень зарплати; усі міркування, які ви-пливають із кривої Філліпса, мають обгрунтування за умови, що продуктивність праці лишається незмінною. Якщо ж, наприклад, продуктивність праці (виробіток на одного працівника) зростає швидше, ніж зарплата, то, навпаки, ціни зменшуються. Отже, зв'язок
w1~ -> мс Т -> РЇ
справедливий лише за двох умов: коли продуктивність лишається незмінною або коли зарплата зростає швидше, ніж продуктивність.
Традиційно крива Філліпса зображається в координатній площині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції. А сама крива розглядається як набір альтернативних комбінацій інфляції і безробіття. Ще більш конкретно криву Філліпса можна визначити як криву, що відображає можливий компроміс між безробіттям та інфляцією: із збільшенням безробіття інфляція зменшується.
Примітка
Крива Філліпса досить прискіпливо перевірялась на відповідність фактичному станові речей. Історія інфляції і безробіття, зокрема у США 60-х років, досить точно"відтворювала" криву Філліпса. Так, у 1969 p. рівень безробіття становив понад 5%, а рівень інфляції менш як 2%; у 1968 p. рівень безробіття був близько 3,5%, а інфляція перевищувала 5%. Але перша половина 70-х років засвідчила, що крива Філліпса як модель поєднання інфляції і безробіття виявляється справедливою не завжди. У 1973-1975 pp. відбувалося одночасне зростання і інфляції, і безробіття. В 1976-1979 pp. розвиток економіки знову відповідав кривій Філліпса.
В цілому досвід 70-80-х років засвідчив, що рух вздовж кривої Філліпса ліворуч-вгору (коли зменшення безробіття досягається за рахунок збільшення інфляції) виявляється більш простим, ніж зворотний рух праворуч-вниз. "Плата" за зменшення інфляції у вигляді зростання безробіття виявляється більш значною, ніж "плата" за зменшення безробіття за рахунок підвищення інфляції.
Крім власного підвищення зарплати і граничних витрат, значний вплив на формування рівня інфляції мають передбачення щодо зростання цін. В основі кривої Філліпса лежить припущення, що вони перебувають на нульовому рівні. Якщо ж вони виникають, то це має спричиняти зсув кривої Філліпса вгору (графік 5).
Пояснення до графіка.
1. На вертикальній осі цього графіка, на відміну від попереднього, де на вертикалі відкладався рівень зарплати, позначено зміни в цінах. Це зроблено на підставі того, що, як уже зазначалось, зростання зарплати спричиняє зміну цін.
2. Пунктирні лінії Ph, та Phy ілюструють зрушення кривої Філліпса під впливом передбачень змін у цінах.
Підставою для нового зображення кривої Філліпса
як Ph, та Phy є те, що, передбачаючи зростання цін (на нашому графіку передбачається 10%-не зростання), працівники вимагатимуть 10% зростання зарплати при незмінній пропозиції праці (тобто при 4,5%-ному рівні безробіття). Отже, ціни наступного року під впливом зрослої зарплати
Loading...

 
 

Цікаве