WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічний розвиток України в II половині XVII – на початку XX ст - Реферат

Економічний розвиток України в II половині XVII – на початку XX ст - Реферат

місцях;
- земельні наділи селян повинні були протягом 49 років викупити у поміщиків за цінами, які значно перевищували тодішні ринкові ціни на землю. Станом на 1906 рік поміщики одержали від селян за землю 382 млн. крб. в той час як її ринкова вартість становила 138 млн. крб.;
- пани поміщики оформляли уставні грамоти розмірів земельних наділів селян, останні перебували у становищі тимчасово забов'язаних. Вони змушені були впродовж двох років відбувати панщину або платити оброк;
- державні селяни (50%) мали право викупити свій наділ у відповідності до спеціального закону про поземельний устрій від 1866 року, а до того вони сплачували щорічний державний податок.
Разом з тим реформа сприяла господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту і здійсненню індустріалізації; земля стала об'єктом купівлі-продажу, розвивалося сільське підприємництво, розширювались ринкові відносини.
В пореформений період залишки кріпосництв, невирішеність аграрного питання стали причинами незатухаючої боротьби у селах. Царський уряд намагався стабілізувати становище шляхом перебудови земельно-аграрних відносин. За нову аграрну реформу взявся Голова Ради Міністрів Царського уряду П.А.Столипін. Указом від 9.XI.1906 року скасовувались обов'язкові земельні общини і було надано право кожному селянину вийти з общини і вимагати виділення землі в одному масиві, що отримав назву "відруб". Цей захід повинен був сприяти створенню стану заможніх селян фермерів. Було створено Селянський земельний банк, який надавав селянам вигідні кредити для купівлі землі, реманенту. Селян переселяли з густонаселених регіонів у Сибір, на Далекий Схід, де був надлишок вільної землі. Протягом 1906-1912рр. близько 1 млн. переселенців дали українські губернії, але значна їх частина (68,5%) повернулася назад. 14.VI.1910 року був виданий закон, який встановив обов'язкове закріплення землі у власність в тих общинах, де не було переділу на протязі 24 років.
Травень 1911 -було прийнято положення про землеустрій, яке доповнювало попередні укази.
Протягом 1906-1917рр. селяни купили у поміщиків понад 7 млн. десятин землі внаслідок цього напередодні Лютневої революції в руках у селян було вже 65% усієї землі, а на одне господарство припадало 8,6 га. В цілому столипінська реформа прискорила перехід українського села на індустріальну основу, створила сприятливі реформи для розвитку селянського землеволодіння. З 1909 по 1913рр. продуктивність с/г зросла в 1,5 рази. Для малоземельних селян створювалися товариства з оренди землі та колективного ведення рільництва. Однак модернізація на селі, яка здійснювалась дуже повільно, була перервана війною 1914 року.
5. Після завершення промислового перевороту в Україні почалась індустріалізація - такій економічний процес, який передбачав переваги розвитку важких галузей промисловості над легкою промисловість, сільським господарством. В остані десятиріччя XIXст. у Катеринославській та Херсонській губерніях виникли 17 металургійних заводів, 9 з них належали іноземцям: англійським, бельгійським, французьким. З 1888 по 1894 рр. в Україні створено 22 іноземні акціонерні компанії з основним капіталом 63 млн. крб. в кам'яно вугільній, залізо рудній та металургійній промисловості. У 1900 році іноземцям належало 65 підприємств с/г машинобудування. В процесі індустріалізації було побудовано Харківський та Луганський паровозобудівні заводи.
Виник ряд великих монополістичних об'єднань: "Продамет", "Продвагон", " Продвугілля". За рівнем концентрації промислового виробництва Україна вийшла на початку XX ст. на одне з перших місць в світі.
Тут склалися такі великі промислові центри загальноімперського значення:
- Донецький вугільно-металургійний;
- Криворізький залізорудний басейн;
- Нікопольський марганцевий басейн;
- Південно-Західний цукрово-буряковий район.
Однак докорінних змін в економіці не відбулося. В зв'язку з початком першої світової війни індустріалізація в Україні так і залишилась незавершеною. Царський уряд проводив колонізаторську політику щодо України:
- 75% вироблених в Україні залізничних рейок від загальнодержавних обслуговували російську імперію;
- Україна давала 70% продукції добувної промисловості тоді як в переробці її частка становила 15%;
- Україна була основним виробником тютюну, але виробництво цигарок здійснювалося в Петербурзі.
- український цукор відправляли на рафінадні заводи Москви.
Колоніальний характер мав і товарооблік:
- вартість готових російських виробів була високою;
- ціни на українську сировину - надто низькі.
Україна залишилась аграрно-індустріальною.
6. Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства. Найважливішою з них стає кооперація - як рух самооборони економічно слабких і соціально прищемлених верств населення. Перший споживчий кооператив було створено в Харкові в 1866 році. Крім торгівлі, товариство мало свою їдальню, пекарню, фабрику овочевих напоїв, забезпечувало своїх членів паливом.
Протягом 1866-1870 рр. - діяло уже 20 споживчих кооперативів, але ці кооперативи проіснували лише кілька років.
В 1890 роках кооперативна діяльність пожвавилася. Завдяки зусиллям відомого українського економіста М.Левицького, 29.IX.1894року в с.Февар на Херсонщині утворилась перша хліборобська спілка (артіль). Її члени об'єднали свої земельні ділянки, робочу худобу, реманент. Господарство вели спільними зусиллями, а прибутки ділили відповідно до кількості працюючих на землі. Артіллю керував староста, якого обирали голосуванням. З Херсонщини кооперативний рух поширився на Катеринославщину, Полтавщину, Чернігівщину, Київщину та Донеччину. В 1903 році М.Левицький організував ремісничі артілі у Єлизаветі, Одесі, Києві, Балті, Вінниці. У1908 році був заснований київський союз споживчої кооперації, який об'єднав 220 споживчих товариств Київщини, Поділля, Чернігівщини. Його було ліквідовано 1913 році після фінансового краху.
Виникли українські кредитні товариства. В1901 році виник перший на українських землях Союз кредитних кооператорів у м. Бердянську, в 1903-в Мелітополі (без права вести банківські операції). В 1911 році розпочав свою діяльність київський кредитний банк. Він здійснював банківські та торгово-посередницькі операції, організовував промислові підприємства, скликав кооперативні наради.
Перше західноукраїнське кооперативне товариство-торгове підприємство "Народна торгівля" було організовано в 1883 році у Львові. Спочатку воно підтримувало приватну торгівлю, проте 1907р. перетворилося насоюзне об' єднання споживчих кооперативів. "Народне торгівля" організовувала торгові кооперативи, перевіряла їх діяльність та була для них центральною організацією.
В 1898р. був створений кредитовий союз кредитовий-західноукраїнський кооперативний союз, який підпорядкував собі значну частину українських кредитних кооперативів. З усіх видів виробничої кооперації найбільше розвинулося молочарська. До першої світової війни існувало близько 100 молочарських кооперативів. Поряд з Галичиною розвивався кооперативний рух на Буковині і в Закарпатті.
Loading...

 
 

Цікаве